Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

     - Ви і далі обговорюватимете неважливі речі, чекаючи на те, як я помру від цікавості?

     - О, вибачте, тітонько Квітко, - пробурмотіли майбутні молодята та розповіли про те що щойно сталося.

     - Яхт-клуб? – Перепитала пані Купер у Павла. Той кивнув.

     - Пам’ятаєте, батьки на літні канікули відправляли мене працювати.

     - І це було дуже розумно з їхнього боку, - кивнула старенька. – Я чула навіть мільйонери змушують своїх дітей працювати, щоб ті знали справжню вартість грошей. А не так, як у вас, - повернулася пані Купер до Фані. – Золота молодь, як їх, «мажори», лише те й робить, що розважаються. А потім вони стають депутатами та приймають закони, що геть не сумісні з реальним життям.

     - Але Зої вони дозволили працювати у бібліотеці.

     - Припускаю, - доволі сухо сказала тітонька Квітка, - вони вирішили, що тобі не вистачає фізичного навантаження.

     На думку Фані, із фізичним навантаженням у Павла все було добре, принаймні на цю мить.

      - Все одно не розумію, як він запам’ятав мене. Я його не пам’ятаю, - пан Сміт кинув порожній стаканчик у ємність для сміття.

     - А може, - припустила Фані, - він бачив того литовця?

     - З його діяльністю, це можливо, - погодилася пані Купер. – але чому ви зацікавилися діяльністю тієї шлюбної агенції, як там її? З того, що ви кажете, то це – доволі законний бізнес. Хіба що вони вбивають дівчат, щоб шукати іноземцям нову дружину. Але вони мали б діяти на території іноземних держав, а це вже ризикованіше. Я вже не кажу про інші ризики.

     - Ми не певні, що це ця агенція, - відповіла Фані. – Будемо знати більше, коли поговоримо із паном Тарасом. Але ймовірність того, що саме у них працювала під прикриттям Джейма Бондаренко все ще є. І якщо то вони, то що там не так?

      - Шкода, що ти не дала мені запитати про суму преміальних, - зітхнув Павло.

      - Якби ти запитав, Ксюха б взагалі нічого не сказала.

      - Преміальні? А що з ними? – Запитала старенька. Вони їй пояснили.

      - Хоча, - задумалася Фані, - у таких серйозних дівчата, як Ксюха, в якусь мить може знести дах.

     - Як у тебе? – Запитав щасливий наречений.

     - Так, мій янголе, - удавано радісно посміхнулася Феофанія. – Тож, якщо раніше вона прискіпливо ставилася до будь-яких дрібниць, цього разу могла і проґавити важливе. Розрив з її бойфрендом, прагнення знайти багатого нареченого, чарівний пан партнер… як там його? Може, він відволікає дівчат і ті не читають суму преміальних, що є надруковані надзвичайно дрібним шрифтом?

     - А там вказується сума в мільйон доларів США, протягом пів року від укладання шлюбу, чи по десять тисяч фунтів стерлінгів щокварталу, - припустив Павло. – І тут є цікавий момент: чи у них ідентичні договори для всіх, чи із потенційними дружинами вони укладають один тип договору, а з потенційними чоловіками – інший.

     - Але, - розгубилася Фані, - вони не можуть бути впевнені, що дівчата такі суми знайдуть.

     - Повір мені, - сказала тітонька Квітка. – Для багатьох жінок є важливим залишитися дружиною багатія. Тож, вони готові на будь-які авантюри. А ще є шантаж.

     - Не думаю, - із сумнівом мовила Феофанія, - що Ксюха з тих хто має жахливі скелети у шафі, чи ганебні таємниці.

     - Це - дивлячись що ти розумієш під «ганебними». Для декого і те, що його дружина є позашлюбною дитиною, чи її батьки розійшлися, чи є альпіністами… альтруїстами…. як його? Ага – атеїстами, є - ганебним. Я ж не знаю, чого їх там навчала та пані Анастасія. Може, приховувати, чи брехати про своє минуле. А може, вони шантажують чоловіка, що розкажуть широкому загалу, що його дружина не нащадок давньої української династії, а всього лише - прибиральниця. Приклад – умовний.

     - Але чи варте за це вбивати? – Розмірковував Павло. – Якщо вони виявили, що серед них є агент Інтерполу, чи не розумніше приховати докази шантажу, чи незаконно отриманих грошей? Жертва вбивства привертає значно більше уваги суспільства, ніж шахрайські оборудки.

     - А може…, - повільно сказала Фані, а Павло став її луною:

     - А може…

     - Ціллю був футболіст! – вигукнули вони дуетом.