Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона"

Глава 28

- Ти і раніше любила зі мною воювати, але тоді добре уявляла, до чого це може привести, - інтурист наблизився впритул.

- Отже, ви мені й раніше не подобалися, - зробила я висновок, не збираючись відступати ні на крок.

- Може, перевіримо? - несподівано грайливо запитав «принц», знову збентеживши мене зміною настрою.

- Що? - не зрозуміла я.

- Подобаюся я тобі чи ні, - пояснив він просто, але в очах читалася напруга.

- І яким чином ви збираєтеся перевіряти? - ляпнула не подумавши, мабуть, його погляд подіяв на мене гіпнотично, і я вчасно не зрозуміла який такий хитрий спосіб перевірки придумав цей підступний чоловік.

- Ось так! - кинув він, і швидко обхопивши мене за талію, притиснув до себе. - Іншого способу я не знаю.

А далі зухвало почав цілувати. Першу секунду я спробувала вирватися і повторити свій удар коліном, але цей паразит тримав міцно.

Зі мною раптом щось трапилося, що зовсім не піддається жодній логіці. Його поцілунки почали зводити з розуму, я плавилася і згоряла, мов свічка. Усього мить тому я ще могла розуміти що діється, але наступного - мої мізки відключилися повністю. Нез'ясовне почуття охопило всю істоту.

Тіло обдало жаром, ноги стали ватяними і зовсім послабшали, а у вухах стояв шум, як під час страшного шторму на морі. Це було божевілля, і я не хотіла, щоб воно закінчувалося.

Опам'яталася не відразу, а лише через якийсь час, з подивом оглядаючи рідну вітальню, ніби бачила її вперше. Добре, що мене тримали міцні чоловічі руки, інакше просто впала б.

- Що це було? - спитала вголос, голова, мабуть, теж поки що не працювала.

- Це була твоя відповідь! - тихо промовив хтось поруч, продовжуючи мене обіймати.

Стало соромно за свою незрозумілу слабкість. "Як цій дивній людині вдалося вибити мене з колії? Чому мене досі все ще б'є дрібне тремтіння, і тіло не слухається?"

- Ви не могли б ... - почала я, намагаючись зібрати себе в купу.

– Що? - спитав він, притискаючи до себе і уткнувшись носом у мою маківку.

- Відпустити мене, - ледь вимовила такі прості слова.

- Ще трохи, - попросив він ласкаво. - Мені треба заспокоїтись!

Ми так і стояли, обнявшись, і мені було так затишно в його обіймах, як ніколи раніше.

«Тільки це все не правильно, - підказав мені здоровий глузд. - Я знаю цю людину зовсім недовго, навіть якщо повірити в те, що ми були знайомі в ті три тижні, які випали з мого життя. Все одно це не достатній термін, щоб так легко забути Сергія, і все те, що в нас з ним було. Я не можу бути такою легковажною і безрозсудною!»

- От і дивно! - почулося від входу, і прямо переді мною з'явилася мамина задоволена фізіономія. - Як я рада, що все вирішилось!

– Що? - спитала, поспішно відсторонюючись від інтуриста.

Те, що почалося далі, від мене вже не залежало. Батьки почали розпитувати Ванькиного друга про все на світі, метушитися навколо нього, ніби він був пупом землі місцевого масштабу, про мене геть-чисто забувши.

Не згадали вони про те, що приїхали зовсім на інше весілля.

Вся ця метушня викликала лише головний біль. Терпіти не можу ситуації непідконтрольні мені. Все котилося в тартарари, а я стояла на краю і не могла зупинити це божевілля. Було боляче і прикро, і за себе, і за Серьогу. Зараз я зрозуміла, що заміж за нього вже не вийду. Але й цьому незрозумілому товаришеві найближчим часом нічого не світить. Спочатку я як слід у всьому розберуся, а там побачимо.

Втомившись від сум'яття в будинку і голові, тихо відійшла до своєї кімнати. Треба б про все добре подумати. Але як тільки моя бідна голова торкнулася подушки, я відразу заснула.

Ранок мене зустрів неясним бурмотінням, що лунало з кухні. Заглянувши, виявила там батька з Ванькиним другом, що мирно попивали чай.

- Ви чого так рано? - запитала, їжачись після теплої постільки.

Судячи з того, що обидва були все ще у вчорашньому одязі і трохи пом'яті, вони ще не лягали.

- Цієї ночі, ви що, не спали? - окинула їх оцінюючим поглядом.

- Нам з Асгардом треба було багато обговорити, - відповів мені татко.

"З якого часу цей інтурист став для тата просто Асгардом? І про що можна було базікати ніч безперервно з незнайомою людиною?"

Знизавши плечима, поплелася у ванну. Я розумію з ранку завжди неважливо, поки не прийняла освіжаючий душ і не випила чашку кави.

За час моєї відсутності, на кухні змінилася ситуація: чоловіки закінчили зі своїми розмовами і розійшлися, а матуся взялася готувати сніданок.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно