read-books.club » Драматургія » Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович 📚 - Українською

Читати книгу - "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"

341
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета" автора Вітольд Гомбрович. Жанр книги: Драматургія. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 28 29 30 ... 51
Перейти на сторінку:
що ж його робить! Нема тут ради, куртканаскловаті,

Най так і буде!

(До всіх.) Повісять, то й повісять!

Стільки навішали остатнім часом.

Я про одне прохав би перед сконом:

Бодай би оком на неї скинути.

ГЕНРИК: На кого?

ПИЯК: На королеву цю мою.

ГЕНРИК: Здається, знову він видрючуватись хоче.

Проте я більше не боюся — і тепер від мене все залежить. Авжеж, дивися.

Ти ж її бачиш.

ПИЯК (сам до себе): Ой, Манько-Манько, ти солодка, мов горівка!

ГЕНРИК (сам до себе): Ха-ха-ха!

ПИЯК: Я не пошлюбив тебе, Манько, з тобою інший шлюб візьме.

ГЕНРИК: Нехай верзе усе, що заманеться. (До Владзя.) Пильнуй його, як око в голові.

ПИЯК: Якби цей хлопець не висів на плечах, якби мене не пильнував цей хлопець, я знав уже би, як мені тебе з тобою я.

ГЕНРИК: Це якийсь белькіт.

ПИЯК: Я образ личка гожого твого до чотирьох дошок труни трухлявої візьму, з цим образом я здохну... (До Генрика.) Благаю я такої ласки, щоби цей хлопець з вазона квітку взяв і над її голівкою тримав, а я хоч помилуюсь.

ГЕНРИК: Оце якийсь новий ідіотизм, але якщо відмовлю, подумають, що зі страху... Отож не відмовляю. (До Владзя.) Візьми цю квітку і потримай. (До Мані.) Даруй таку останню ласку безщасному шаленцеві, Маріє люба.

ПИЯК: О, Королево моя! З цим образом в очах сконати хочу... Благаю, щоби троха нижче тую квітку... аби на очі троха спала... (Владзьо, опускаючи квітку, обіймає Марію.)

Ще нижче... осьо зара, вже в сам раз... О, Королево моя!

ГЕНРИК: Що він у цьому бачить? Начебто нічого тут такого!

ВЕЛЬМОЖІ (стрепенулися, театрально):

Нічого тут такого,

Це наївно!

Ех, бідолашний чолов’яго!

Це потішно.

ПИЯК: З вашого дозволу, ще нижче... Щоби ця квітка їй згори на шийку падала... О, зара в сам раз... Як це мене п’янить...

ВЕЛЬМОЖІ: Терплячість нашого монарха гідна подиву. Монарх наш не тільки справедливий, а й ласкавий. Терплячість нашої володарки теж гідна подиву. Вона не менш ласкава.

ПИЯК (несподівано, важко): А зара не ворушитися, бо я цю квітку вийму. (Виймає квітку з рук Владзя.) Не ворушитися...

МАНЯ: Це як до знімки пам’ятної.

ГЕНРИК (до Владзя і Мані): Заждіть ще мить. (Сам до себе.) І що ж з того? (До Владзя.) Не ворушись. (До себе.) Чого він домагається? Це дурощі якісь. Гадав, що він мудріший...

ПИЯК: Мудріший.

ГЕНРИК: Мудріший?

ПИЯК: Мудріший.

ГЕНРИК: Як це — мудріший? І що ж тут мудрого? Квітку вже викинули, а вони досі стоять у позі штучній цій... Це мудро?

ПИЯК: Мудро...

ГЕНРИК: Мудро?

І що з того? Ну стали разом... і? Разом стоять...

Ага, стоять разом... Він з нею, а вона

З ним... І що з того? Разом

Без сенсу жодного... Штучно стоять... Зараз...

Що з того?... Стоять, а ми всі дивимося... як вони ­стоять...

Свиня!

Ти ж поєднав їх нижчим

Жахливим шлюбом!

Ти ж дав їм шлюб!

Свиня, служитель культу свинського!

ПИЯК: Свиня!

ГЕНРИК: Свиня!

Сміх Вельмож.

Завіса

Акт ІІІ

Зала у замку. Генрик і Канцлер.

КАНЦЛЕР: Панує спокій. Усіх елементів бунтівничих — заарештовано.

Парламент також під арештом. І всі цивільні та військові сфери спіткав арешт беззастережний. Усі широкі народні маси теж сидять. Верховний Суд і Генеральний штаб, дирекції та департаменти, публічні та приватні установи, преса, шпиталі, сиротинці — всі сидять. Заарештовано всі міністерства, а поза тим, усіх і взагалі уся. Поліція теж під арештом. Спокій. Спокійно. Вільгість.

ГЕНРИК: Еге ж, панує спокій. Як спокійно.

КАНЦЛЕР: Ну що ж? Надворі осінь.

ГЕНРИК: Де шеф поліції?

КАНЦЛЕР: Чекає.

ГЕНРИК: Якщо чекає, хай чекає. А де мій батько, цей... король колишній?

КАНЦЛЕР: Під вартою.

ГЕНРИК: А той... пияцюра?

КАНЦЛЕР: Під вартою.

ГЕНРИК (понуро, гірко): Нині я в шлюб вступлю... Який понурий день!

КАНЦЛЕР: Та день як день, нічого особливого.

ГЕНРИК: Бо ти старий.

КАНЦЛЕР: Так.

ГЕНРИК:

Я владу виборов

І байдуже, як саме.

Я ситуацію опанував... і буде так,

Як накажу... Отож наказую:

Нехай усі зійдуться тут, у залі цій, коли король собі

Свій шлюб даватиме.

Вхопити за горлянки й притягти!

КАНЦЛЕР: Скоряюся.

ГЕНРИК: І батька привести під вартою. Вхопивши за горлянку. Бажаю, щоби він присутній був на церемонії.

КАНЦЛЕР: Скоряюся.

ГЕНРИК: І матір теж мою ведіть. Вхопивши за горлянку.

КАНЦЛЕР: Слухаюся.

ГЕНРИК: І пияка того... але у путах, тямиш? Я хочу дати собі шлюб при них усіх, нікого не боюся, і ніхто мені не зважиться завадити, сам вирішую, як мені чинити — і баста, я маю владу й буде так, як я запрагну, бо я паную, я паную над ситуацією. Якби хтось заколоти снував або саботував, узяти за горлянку всіх... Чи шеф поліції привів тих харцизяк? Поклич їх.

Заходять Шеф поліції і троє Харцизяк.

ГЕНРИК: О, саме те, що треба! Які розкішні горлорізи! Ба, ті горлорізи всіх візьмуть за горло! Так! Якби поводився хтось підозріло або щось ускладнював і заважав, вхопити за горлянку і придушити на очах у всіх... нехай усі це бачать...

КАНЦЛЕР: Боюся, Ваша Величносте... що це я хотів...

ГЕНРИК:

Тверезо мислю я.

Ти вислухай мої розумування. Будь ласка, вислухай мої розумування.

Я вже згубив невинність і давним-давно у мене відібрали цноту. Я так багато останнім часом міркував. І цілу ніч не спав! Святість, вельможність, влада, закон, мораль, кохання, глупота, мудрість і кумедність — усе це твориться з людей, мов алкоголь з картоплі. Мов алкоголь, ти втямив? Я ситуацію опанував і змушу всіх тих скотиняк творити все, що мені багнеться, а щойно вони вдосталь напомпують мене могуттю й величчю, дам собі шлюб. А раптом буде це кумедно, то я кумедність теж візьму за горло. Якщо це буде глупо, то я глупоту теж візьму за горло. І мудрість за горлянку я вхоплю! Ну а якби отой ваш Бог, прострочений, старезний щось проти цього мав, йому я теж на горло наступлю!..

КАНЦЛЕР і ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Так точно, Ваша Величносте!

ХАРЦИЗЯКИ: Так точно, Ваша Величносте!

ГЕНРИК: Так точно, Ваша Величносте!

УСІ: Так точно, Ваша Величносте!

Заходить Пандульф.

ПАНДУЛЬФ: Ні!

ГЕНРИК: Ні?

ПАНДУЛЬФ: Ні!

ГЕНРИК: Слово честі! Це єпископ!

ПАНДУЛЬФ:

Це я, Пандульф, я Кардинал Католицької Церкви і це засвідчую

Тобі в лице, нікчемний узурпаторе: Бог є,

А шлюб, якого не Костел дає,

Не шлюбом є, а прогріхом непрощеним!

ГЕНРИК: Ха-ха, Пандульфе, ех, Пандульфе!

(Глумливо.)

Любий Пандульфе, Ти ж Пандульф,

Еге ж?

ПАНДУЛЬФ: Так, я

1 ... 28 29 30 ... 51
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"