read-books.club » Драматургія » Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович 📚 - Українською

Читати книгу - "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"

338
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета" автора Вітольд Гомбрович. Жанр книги: Драматургія. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 27 28 29 ... 51
Перейти на сторінку:
я міг опанувати! Запанувати!

Я не кажу цього серйозно... Але якби звалити цього короля? На що він мені здався? Я вивищив його, щоб він мені дав шлюб. Проте навіщо брати шлюб з руки чужої? Якби я став володарем, сам дав би собі шлюб, ще й найчистіший, найчесніший. Ну а тоді вже я закони диктуватиму. І я собі встановлю святість, чистоту і таїнство — якщо цього запрагну!

О Боже! Якби я міг запанувати!

Бог! Який ще Бог? Батько! Який там батько? Я сам собі їх встановив. Вони з моєї ласки, з моєї волі! То й пощо колінкувати перед ними? Чому б не колінкувати перед самим собою, собою і собою, єдиним джерелом мого закону?

Цить... Не кажи цього. Навіщо ти це мовиш? Ти мовиш те, що він (показує на Пияка) тобі наплів.

Ну він наплів — і що такого?

Його я також знищу! Я королів творю!

Я мушу бути королем!

Я тут найвищий! Нічого вищого від мене! Я є Богом!

І це мій палець, палець мій, яким я... (Нажаханий.) Неправда! Я тільки так, на жарт кажу! Це все неправда! Нізащо я не зраджу мого батька. І короля мого!

(До Пияка.)

Не зраджу!

ПИЯК: Не зрадиш ти... свиня?

БАТЬКО (почувши): Що-що?.. Тут зрада?..

ГЕНРИК: Ні, я не це хотів сказати!

БАТЬКО: Не підходь!

ГЕНРИК: Я не підходжу!

БАТЬКО: Не рухайся! Нехай ніхто не рухається!

ГЕНРИК: Я не рухаюся! (У відчаї.)

Чому ти мене боїшся?

БАТЬКО: Я? Геню, сину мій, дитя моє, як же я можу тебе боятися, мого заступника, опору, приятеля? Ні-ні, Геню, я не боюся...

ГЕНРИК: То й заспокойся...

БАТЬКО: Поправ мені цю перев’язь, о-о, поправ!

Поправ мені цю перев’язь...

ГЕНРИК (поправляючи перев’язь):

Увесь дрижить і серце його бахає, і піт рясний зросив

Його ланіти...

БАТЬКО (тихо): Тихше... Генрику...

ГЕНРИК: Що?

БАТЬКО: Ліпше, щоби ти пішов... Іди.

ГЕНРИК: Чому?

БАТЬКО: Мій Генричку, як можу я тебе боятися?... Хіба краплинку, тіко троха... ледь-ледь і про всяк випадок... Проте я, Генрику, король, то й ліпше буде тобі піти, бо хоч воно й манюнє, а королем росте в мені... і, теє-сеє, бубнявіє тим королем, мій Генрику... і може вибух статись! Ану як понесе мене король!

ГЕНРИК: Таж опануй себе...

БАТЬКО: Ну як же мені себе опанувати, якщо я більший... сам від себе!

ГЕНРИК: Таж тихше! Не кричи!

БАТЬКО:

Я не кричу.

Це голос мій кричить! Так, тихше.

(Голосно.) Я дякую тобі, мій сину, дякую за відданість твою! І знаю, що немає зради в твоїм синівськім серці. Ні! Немає! Без жодних сумнівів.

Без жодних... а якщо я так кажу — що сумнівів не маю, це не тому,

Що я їх маю.

Якщо я зазначаю, що не тому кажу це, це єдине,

Аби ніхто не думав, що я повторюю це

З іншої причини. Одначе те, що я сказав, було останнім

Витлумаченням моїм і засторогою, і не сприймай цього як вияв

Моєї недовіри.

(До Вельмож.) А ви не смійте мене слухати!

Навіщо

Ви мене постійно слухаєте? Чому невпинно балухи на мене лупите? Чи ви гадаєте, комусь приємно, коли тебе так слухають і розглядають? Геть, забирайтеся!

Ні-ні, зостаньтеся! Мені нема чого приховувати, й коли

Я вам кажу, щоб ви забралися, це аж ніяк не означає,

Що я щось хочу приховати. Ні-ні, не маю сумнівів я щодо сина мого, знаю, що він не зрадить, не маю сумнівів, не маю, ні... Якби я мав бодай найменший сумнів, хай отакенький, він, цей крихітний мацьопий сумнів під поглядами стількох, стількох осіб та ще й в очікуванні стількох, стількох осіб... цей сумнів, я вам від душі кажу, дрібний, мізерний... став би більшим...

Трішки більшим... а вже цей більший сумнів викликав би дрож легкий, легенький дрож, що він, цей королівський дрож, посіяв би велику паніку...

А потім більшу... навіть більшу, аніж я... і паніка ця понесла б мене, бо розбирає мене Король, мене Король охоплює й несе! Ну а якщо Король дрижить, то я не в змозі йому стати на заваді! Ну а якщо Король кричить, то я не в змозі втихомирити його! А цей Король, Король, Король кричить: «Ти зрадник! Зрадник! Зрадник!»

ГЕНРИК: Зрадник!

БАТЬКО: Рятуйте! Варто! Варто!

Забігають вартівники.

У нього палець! Ах, зрада, зрада, зрада!

ГЕНРИК (торкаючись пальцем до Батька):

Арештувати!

Арештувати цього батька! І до льоху —

До темного й таємного, підземного і вільглого!

(У відчаї.)

Ні, я не це хотів сказати!

ПИЯК (ощасливлений): Він його штурхнув! Штурхнув прямо в пузяку!

Хоче накинутися на Батька.

ГЕНРИК (до Владзя, показуючи на Пияка):

Заарештуй мені ще цю свиню! Й до льоху!

(До всіх.)

Не знаю, як це сталось,

Але це сталось! Я зрадив Свого батька!

(До Пияка.) Котра година?

ПИЯК: Сьома.

БАТЬКО (стогне): Геню...

ДВІР (потужно): О, Генрику!

ГЕНРИК (потужно): О, Генрику! Тепер я став королем!

Зв’яжіть його, зламайте, розтопчіть!

Варта заарештовує Батька.

МАТИ (відчайдушно): Та що ж ти робиш, Генричку?

ГЕНРИК:

Тепер я правитиму! Я! Я сам!

Я сам собі цей шлюб дам! Ніхто мені не перешкодить! Той старигань уже пішов до льоху. І той пияк теж під арештом. Це я паную, я опаную і сам усе собі я дам!..

Бо годі вже цієї маячні! Чи ви гадаєте,

Що я сліпий?

Що я не бачу,

Як ви мене всі дурите? Вже годі, баста. Не кортить мені під вашу дудку танцювати. І не буду я паяцом у вас на мотузку. Я змушу вас ушанувати мою волю. Якщо старий боїться бути королем, якщо не може дати мені шлюб, сам дам собі. Де моя наречена?

(Бачить Маню, яка наближається.)

Уже надходить, темна, нечітка.

Я висвітлю її! Я виведу її!

Я сам собі цей шлюб дам! Так, я сам! Ніхто не втрутиться до мене! Бо я сам! Я сам тут, так, я сам!

А вас усіх немає!

Хода. Генрик і Маня в першій парі. Весільний марш.

ГЕНРИК:

Іду я першим... І мені однаково,

Що всі волочаться за мною, наче хвіст.

Я їх не бачу: бо переді мною

Щонайчистіший простір,

Пустий, порожній,

Яким я йду...

Помічає Пияка під вартою Владзя.

А ідіота п’яного цього усунути і вилучити...

Щоб не було його...

Зі мною жарти вбік. На горло

Його скарайте!

ПИЯК (жебрацьким тоном): Пане... Пане...

ГЕНРИК: Як по-дурному пролунало це... Одначе ти нічого вже мені не заподієш!

ПИЯК:

Королю Найясніший! То

1 ... 27 28 29 ... 51
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"