Читати книгу - "Бунтівник та аристократка, Крістіна Логоша"

Я в несамовитості била по бар'єру, але нічого, крім болю, не отримала.

— Не бережеш себе, Ів, — почувся за спиною голос Крістофа.

— Яке ви маєте право тримати мене проти волі?

Він стояв біля мене з чашкою кави у руці. Від його незворушного вигляду мені захотілося засунути йому цю чашку в горлянку.

— Я тебе не тримаю, я тебе оберігаю. Чи мало що станеться дорогою до Ольбурзького суду? За Ясним Утьосом — дрімучий ліс, а раптом тебе вовки з'їдять?

У якийсь момент я почала сумніватися, жартує він чи в нього справді не все гаразд із головою?

- На ось, - він одним ковтком допив кави і віддав мені чашку, - віднесеш на кухню.

Крістоф пройшов крізь бар'єр, і його домашній одяг миттєво перетворився на строгий офіційний костюм.

— Випусти мене, мерзотнику! - я жбурнула чашку йому в спину. Вона легко пролетіла крізь перешкоду і розбилася на камінні, не долетівши до Крістофа, ніби її хтось відбив.

— Вечеря о сьомій. Присутність обов'язково — це непорушне правило, — він поправив краватку. — Якраз і обговоримо наше сімейне життя.

У цей момент, енергійно махаючи крилами, перед його обличчям пролетіла орні[1]. Я відскочила, побачивши вперше в живих казкову фею. Їх ніхто не бачив уже кілька тисяч років.

— Орні літають низько, — спостережливо промовив Крістоф, — ти повернулася б назад, бо скоро піде дощ.

І як спеціально в цей момент з неба ринув потік крижаної води. Ні! Саме спеціально! Бо краплі падали тільки на територію замку, а за невидимою огорожею сяяло сонце.

Я обхопила себе руками, намагаючись захиститися від води. Дивилася, як Крістоф разом із охороною сів у машину та поїхав за територію Ясного Утьоса.

- Ів, підемо всередину? — тихо запропонувала Маріса.

— Він же цього й хотів. Так? Щоб я сиділа на кухні і чекала на вечерю. Як порядна дружина?

Маріса мовчала.

— Не дочекається!

[1] Орні - примітивні, нешкідливі феї. Дрібні капосники люблять красти блискучі речі.