Читати книгу - "Розмір має значення"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- Бачите, яка справа, - я ввічливо повернувся до незнайомця, - у нас, в Україні, існує традиція, за якою в робочий час в офісі хтось обов’язково має бути. Тому я трошки здивований, а отже, нервуюся.
- Ага! - від цього звуку мені в обличчя знову полетіли шматки піти. - Так у них виставка. Вони всі поїхали. А Шльома катається на лижвах. Він любить кататися і використовує для цього-будь який зручний момент. От зараз, поки всі на виставці, він на лижвах. А ви тут робите бізнес?
- Ні, просто намагаюся увійти.
- Ґешефт? Тоді вам потрібен я.
Починаються єврейські розмови…
- Не потрібен. Я просто хочу потрапити в офіс. У робочий час. Це виглядає дивним?
- Чому дивним? Ви не робите ґешефт, а просто навіщось хочете потрапити в офіс. Що, я не розумію? Хочете потрапити в офіс для того, щоб…?
- Просто потрапити в офіс.
Молодик знизав плечима:
- Ейн беайот
[4]. Це не так складно, - з цими словами він простягнув мені недоїдену піту. - Тримайте.Звільнивши таким чином руки, незнайомець просунув пальці під верхній одвірок і, звичайно, одразу ж їх защемив. Майже хвилина пішла на облизування постраждалої кінцівки, а тоді до бою стала друга, поки що здорова. Цій поталанило більше, і врешті-решт двері слухняно відчинилися.
- Ви тут працюєте? - поцікавився я.
- Не зовсім. Але зроблю для вас все, що зможу. То що ви хочете?
- Від вас - нічого, - щиро кажучи, хлопець не викликав у мене позитивних емоцій.
- Образились на «погром»? Ви, українці, такі чутливі до різниці поглядів на нашу спільну історію.
- Тримайте вашу їжу.
- Дякую. То як, у нас буде ґешефт?
Молодик був вислогубий та наглючий.
- Тільки якщо мені знадобиться зламати чужі двері. А поки я буду надзвичайно вдячний, якщо ви скажете мені, коли закінчиться виставка і тут буде хтось із менеджерів.
- У них потім іще одна виставка. Слухайте, ви сильно помиляєтеся, коли думаєте, що вам потрібні менеджери. Все одно так, як я вам продам, ніхто вам не продасть. А так, як я куплю - ніхто не купить. Бізнес рухається завдяки маркетингу. Маркетингу. Розумієте? Ви думаєте, це наука? - і хоча я так не думав, він все одно заперечив: - Маркетинг - це мистецтво. Послухайте мене, я весь свій капітал зробив на таких, як ви. Ви хочете домовитися. Я хочу домовитися. Ви думаєте, що зможете домовитися з менеджерами? Тисячу раз ні, тому що вони функціонери. Функціонер не домовляється. Функціонер функціонує. Домовляються бізнесмени. Ви знаєте, чим бізнесмен відрізняється від функціонера? Я бізнесмен, тому я маю волю. Якщо я хочу зробити з вами ґешефт, я буду працювати на збиток. А менеджер? Для нього прайс-аркуш - як Тора.
Скоріш за все, мені було представлено новинки місцевої бізнес-філософії. Під акомпанемент розмови я краєчком ока позирав навкруги, намагаючись отримати перше враження від цього «Кремла». Нічого особливого, крім виняткового бардаку на столах та надірваних пачок з рекламними буклетами, які купою лежали просто перед дверима.
- То ви можете мені допомогти зв’язатися з кимсь із керівництва «Кремл Ентерпрайзес»?
Хлопець гучно зітхнув, і я отримав чергову порцію крихт від піти.
- Для домовленості потрібна воля обох сторін. А якщо одна сторона хоче зробити бізнес, а друга - тільки отримати прайс? Скажіть мені, що ви від них хочете, і тоді…
- Дякую, - я розвернувся і попрямував до виходу. Знаємо ми ці пісні. Чули неодноразово.
Треба було шукати інші варіанти. І щойно я це вирішив, як просто на виході з офісного центру ніс до носа зіштовхнувся з ким би ви думали? Правильно, з моїм господарем.
- Яка неожиданна зустріч! Я тут якраз гуляю мимо…
- Пане Юхиме, - сухо сказав я, - не клейте дурня. Знаю я вашу «неожиданну зустріч».
Мої слова не викликали у співрозмовника навіть найменшого збентеження.
- Ну нащо оце ваше «пане Юхиме»? Давайте просто, Фіма. Мене так всі називають.
- Добре, - трошки дивно було називати «просто Фімою» старшого чоловіка, але в кожного свої традиції. В Академії УГС ми проходили спеціальний гіпнотичний курс національної терпимості. - Але скажіть, будь ласка, навіщо ви за мною ходите?
- Виключно щоб допомогти. Моя бабуня казала: «Аз а нар гейт ин марк, фрейєн зих ді сохрім»
[5]. Це означає, що недосвідчена людина може наробити помилок. Ви ж не знаєте нашого міста, наших обичаїв, а робите таку важливу справу…- Яку важливу справу? - я спробував зазирнути в самісіньку глибину Фіминих очей.
- А яку ви справу робите? Він мене питає! Якщо ви не знаєте, яку справу робите, то нащо прилітати із самого Києва?
Глибини в його очах не було, а була лише зелена каламуть і хмара зайвих слів.
- І в який, цікаво, спосіб ви зібралися мені допомагати?
- А як вам треба?
Зрозуміло. Якщо я не вигадаю для старого якусь справу, він так і ходитиме за мною - це читалося з виразу обличчя, постави фігури і навіть з малюнку зморшок навколо виразних єврейських очей. Я на хвилину зосередився, а потім довірливо взяв співрозмовника під руку.
- Послухайте, Фімо! Мені дуже потрібна ваша допомога. Я готовий обговорити всі умови, ви не будете розчаровані.
Фіма засяяв.
- Оце вже ділова розмова! Ви так швидко виходили з цього будинку, що, клянуся здоров’ям моєї тещі, допомога не буде зайвою. Ви мені повірте, я знаю дуже багато людей у цьому місті.
- І Ліона Родимчика знаєте? - я іронічно зламав брову.
- Як ви говорите? Родимчика? Родимчика не знаю. А до якої він ходить синагоги?
Я розвів руками.
- Так я ж можу узнать.
- Можете?
Фіма з ентузіазмом закивав.
- Не тільки те, до якої він ходить синагоги, а навіть те, що їв сьогодні на обід.
Непогано. Настав час перевірити легенду, складену для мене в Києві. Я надав своєму обличчю вираз максимальної конспірації.
- Моя компанія хоче укласти прямі договори з його компанією «Кремл Ентерпрайзес». Сьогодні ми купуємо їхню продукцію через поляків, які просто перепаковують крам, а беруть тридцять відсотків зверху. І це лише тому, що розкрутили свою торгову марку. Ви мене розумієте?
Фіма жваво закивав.
- Ви хочете прокинути поляків. Розумію.
Я образився:
- Не «прокинути», а вивести на ринок свій бренд. А для цього нам треба відтворити весь ланцюжок постачання. Нова торгова марка - це великі вкладення. Але я маю повноваження платити комісійні. Два відсотки з оберту. Це тим,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Розмір має значення», після закриття браузера.