Читати книгу - "Спомини"

Спочатку був сотрудником у Лисятичах біля Стрия та Журавна, з 1890 р. — у Тернополі, спочатку сотрудником (1890–1893), а потім парохом церкви Успіння Пресвятої Богородиці (з 1893) і деканом (1902–1927); з 1903 — крилошанин Львівської капітули, з 1927 — член митрополичої консисторії. Помер у Тернополі 25 листопада 1938 р. Після Громницького парохом Успенської церкви в Тернополі став Степан Ратич.(обратно) 156

Екзорти — релігійні настанови, повчання.

(обратно) 157

Василь Дубицький (1868–1944?) — священик Львівської архиєпархії, висвячений у 1895 p., спочатку служив сотрудником в Олеську біля Золочева, а з 1899 р. — катехитом та професором у школах та гімназіях Тернополя (1899–1902), Львова (1902–1908), Стрия (1908–1914), Бережан (1918–1933). З 1933 — парох та адміністратор у Любінцях біля Стрия. З 1944 — на емеритурі. Подальша доля невідома.

(обратно) 158

Доля цього священика була тісно пов’язана з долею Йосифа Сліпого. Іван Пасіка (1892–1968) був родом з Лошнева біля Теребовлі, вчився з Йосифом Сліпим не лише в гімназії, але також у Львівській духовній семінарії та університеті. У міжвоєнний період Іван Пасіка душпастирював та працював катехитом у Тернополі. Після Другої світової війни в 1945 р. був заарештований більшовиками і засуджений на 25 років ув’язнення. Під час ув’язнення зустрічався з митрополитом у таборах Мордовії, а після звільнення в 1955 р. далі підтримував з ним тісний зв’язок через листування. Йосиф Сліпий призначив Івана Пасіку генеральним вікарієм Далекого Сходу. Митрополит дуже любив цього священика, довіряв йому й надзвичайно високо його оцінював. Після свого звільнення, будучи вже в Римі, Йосиф Сліпий як Верховний архиєпископ іменував о. Пасіку почесним крилошанином митрополичої капітули. Див. також прим. 50 до “Меморіялів” Йосифа Сліпого, с. 500–501 [у електронній версії — прим. 886. — Прим. верстальника].

(обратно) 159

Йосиф Ґродський, ЧСВВ. Відвідини Америки митрополитом Андрієм Шептицьким в 1910 році // Богословія, т. 1–2. Львів 1926, с. 179–194.

(обратно) 160

Іван Гушалевич (1823–1903) — галицький священик, поет, письменник і драматург, громадський та політичний діяч. Ще будучи семінаристом, видав свою першу збірку “Стихотворенія Івана Гушалевича” (1848). Під час революції 1848 p., коли у Львові діяла Головна Руська Рада, вірш Івана Гушалевича “Мир вам, браття” був прийнятий як національний гімн (мелодію до нього пізніше написав Денис Січинський). З 1850 р. Гушалевич перейшов на москвофільство і писав свої твори “язичієм”. Про нього див.: Іван Франко. Іван Гушалевич // Зібрання творів. У 50-ти томах, т. 35: Літ.-критич. праці. Київ 1982, с. 7–74.

(обратно) 161

Йосиф Сліпий дійсно мав особливу любов до збирання гербаріїв та зоологічних колекцій. Навіть перебуваючи на засланні у Маклакові в 1953–1957 pp., він часто ходив у тундру і збирав у лісі зразки флори та фауни Красноярського краю, які надсилав посилками в Україну в монастир сестер милосердя св. Вінкентія з вказівкою передати їх до музею.

(обратно) 162

Іван Левицький (1875–1938) — музичний педагог і композитор, учитель у середніх школах і в Музичному інституті ім. Лисенка у Львові, автор хорових творів, сольних пісень та дрібних творів для скрипки, написав підручники “Нарис історії музики” (1921) та “Основи теорії музики” (1921).

(обратно) 163

Слюзи — шлюзи.

(обратно) 164

Репетувати — тут: залишитися на другий рік у тому самому класі.

(обратно) 165

А1, A4; М, В1: <не було кому піддержати цю думку>.

(обратно) 166

Петро Патрило (1875–1944?) — одружений священик Львівської архиєпархії, висвячений у 1909 р. Спочатку був сотрудником у с. Доброводи біля Збаража (1900–1901) та Кобиловолоки Теребовельського повіту (1901–1903), потім працював професором Тернопільської гімназії (1905–1908), катехитом у дівочій семінарії в Тернополі (1908–1914) та в Педагогічній школі в Бережанах (1918). З 1918 р. — парох у Перегінську, з 1924 — декан Перегінського деканату. Після 1944 р. його доля невідома.

(обратно) 167

Роман Цегельський (1882–1956) — фізик і педагог, родом з Кам’янки-Струмилової, син о. Михайла Цегельського, дійсний член НТШ. Викладав у середніх школах Тернополя та Львова, згодом професор фізики у Львівському державному педагогіюмі (1937–1939), завідувач кафедри і доцент Львівського педагогічного інституту (згодом Львівського університету) (з перервами 1939–1956), автор праць з фізики, шкільних підручників з математики та хімії і науково-популярних статей.

(обратно) 168

Омелян Савицький (1845–1921) — педагог, родом з Калущини, викладач Академічної гімназії у Львові (1872–1907) та директор гімназії в Тернополі (1907–1912); підготував перші в Галичині підручники з математики та фізики для гімназій (головно переклади з польської та німецької мов), статті з фізики та природознавства.

(обратно) 169

А1, A4; В1: <і йому це подобалося>.

(обратно) 170

Гарасівка — вузька червона стрічка, що використовувалася як прикраса для одягу. Найчастіше її зав’язували під коміром сорочки-вишиванки.

(обратно) 171

А1, A4; В1: <Його місце зайняв тоді>.

(обратно) 172

Микола Конрад (1876–1941) — священик, педагог, науковець,