Читати книгу - "Заспокійливе для химери , Козел Валерія"

Час, який вони проводили разом, став дорогоцінним. Клер не збрехала. Одразу після дебюту, вільного часу у Айши майже не було. Щодня їй надходило щонайменше два-три запрошення до сусідніх володінь. Її розклад було заповнено на місяці вперед. Також, на рівні з матірʼю вона почала займатися справами родини. Перевіряла рахунки, вела домову книгу, почала завідувати слугами, тим самим звільнивши графині Елеонор час для проводження з молодшими дітьми.

Але ні Айша, ні Лукас не сумували. Навпаки, чим старше ставала Айша, тим менше її починали контролювати. Лукас супроводжував її в усіх поїздках. А згодом, коли дівчині виповнилось 15, їй виділили власний кабінет для роботи. Графиня Елеонор була занадто заклопотана тим, що готувала до майбутнього дебюту Клер. А граф… ну, він взагалі не дуже був зацікавлений у спілкуванні із старшою донькою. Найголовніше, що хвилювало його, вже було вирішено. Про заручини Айши з крон-принцем Аймером вже почали ширитись чутки. Хоч офіційно це ще не було оголошено і дівчині продовжували надходити пропозиції від інших родини, граф у цьому питанні вже поставив крапку. Лишалось просто дочекатися вісімнадцятиріччя Айшес. Для Айши і Лукаса ця тема була забороненою. Обоє розуміли, що шлюб з крон-принцем – політичне рішення, про почуття там не йдеться. Але кожен думав, що варто порушити цю тему і цей крихкий світ, який вони побудували навколо себе, дасть тріщину.

Світ, який Айша і Лукас створили, існував лиш для них. Тоді, коли вони лишались один на один. Після тої дощової ночі, яку вони провели в обіймах один одного, вони більше ніколи не перетинали цієї межі. Лиш невагомі випадкові дотики, теплі погляди. Їхні розмови стали більш відвертими, вони відкривались один одному, але в той же час, боялись порушити цей примарний спокій. Айша боялась запитати, чи не хотів бу він ще хоч на рік продовжити їхню угоду. А Лукас боявся зізнатися, що його єдиним бажанням було лишитися біля неї. Час невблаганно наближав їх до шістнадцятиріччя Айшес…

***

- Леді Айшес, - до кабінету без стуку увійшла служниця, - вас хоче бачити леді Клер.

Айша відірвалась від перевірки документів і вже готова була відповісти, але в цей момент заговорив Лукас, що стояв біля вікна позаду неї.

- Міс Лотта, невже правила етикету вас не стосуються? – сталевим тоном запитав він, - це кабінет леді. Ви мали запитати дозволу увійти.

- Я… леді Клер наказала негайно… - розгубилась служниця, - я просто виконую наказ своєї леді.

- Дім Вієрте має не одну леді, - очі Лукаса хижо загорілися, - якщо не помиляюсь, ви служите їм всім.

- Як і ви! – спробувала заперечити служниця.

- А от тут ви помиляєтесь! – різко відповів Лукас, продемонструвавши печать на своїй руці, - в мене одна леді.

- Але… леді Клер наказала негайно привести вас!.. – спробувала звернутись до Айши Лотта.

- Леді Клер може наказати лише вам, - продовжив говорити Лукас, - леді Айшес приєднається до неї щойно завершить роботу.

- Але…

- Ви його чули, Лотта, - не відводячи очей від документів промовила Айшес, - у мене багато роботи.

- Як ви можете так просто дозволяти рабу говорити за вас, леді?! – роздратовано запитала Лотта, - леді сім’ї Вієрте варто пам’ятати де місце рабів!

- Ви, міс Лотта, певно забули, де ваше місце! – Айша поклала перо і зиркнула на служницю, та позадкувала до дверей, - йдіть. І передайте моїй сестрі, що я буду, щойно звільнюсь. Хоча, вам це вже сказали.

- Так, леді Айшес, - вклонилась Лотта і вийшла з кабінету.

- Вони вже зовсім знахабніли… - скрипнув зубами Лукас, - вже вкотре…

- Ти занадто агресивно реагуєш, - посміхнулась йому Айша, - ти ж знаєш, що відношення слуг залежить від відношення батьків. Вони бачать і розуміють, що я в них явно не фаворит.

- Ти фаворит для мене, - дивлячись в сторону, промовив юнак.

Дівчина мовчки потупилась у документи. Останнім часом, Лукас часто робив їй компліменти. Вони були незграбні, він завжди промовляв їх майже пошепки і не дивлячись на неї, але це завжди було дуже вчасно. В такі моменти, вона не знала, як реагувати. Чи варто щось відповідати? Має вона сказати щось приємне йому? Можливо, вона б і хотіла якось зрушити їхні відносини з мертвої точки. Вона не була впевнена у взаємності. Ще більше вона боялась, що її почуття змусять його відмовитись від власної свободи. А потім в її голові вібрував страх відмови. Що це вона собі надумала? З чого б це йому відмовлятися від свободи зараз неї? Заради тої, хто поставив на ньому рабську печать. Навіть, якщо іншого шансу його врятувати не було…

- Айша… - наче прочитавши її настрій, Лукас став перед нею навколішки і поклав голову їй на коліна, - я втомився.

Іноді він поводив себе як мала дитина. І такі моменти були особливі, він поводив себе невимушено, наче так і мало бути. Айшес посміхнулась і погладила його по волоссю.

- Ти майже нічого не зробив, - промовила вона.

- Необхідність захищати тебе від цих злиднів дуже виснажує, - промурчав Лукас, - а ще зараз потрібно буде знову дивитися на твою милу сестрицю…

- Не кажи так. Клер не подарунок, але вона моя люба сестра. Я люблю її!

- А вона тебе ні, - юнак підвів голову і подивився їй в очі, - вона наче постійно хоче витіснити тебе з життя родини…