Читати книгу - "Арос.Призначена вогняному дракону, Аніта Мілаєва"

«І з такими здібностями він дозволяє управляти собою? Ще й ментально? »- здивувалася Лія.

«В їх череп вбивають магічний ухналь18 підпорядкування. Зазвичай гуррія - власність повелителя Ароса. Їх використовують для перевезення небезпечних вантажів. Їх дуже складно підкорити. Кажуть, вони не тільки розуміють людську мову, а й можуть розмовляти ».

«Бідні тварини. За що вони заслужили таку злу долю? Невже з ними не можна домовитися? Обов'язково цвях забивати », - з жалем вимовила Лія.

«Двісті років тому так і було. У кожного воїна, що мав благородну кров, була своя гуррія. Але ці коні дуже добрі. Під час війни вони допомагали ворогові, якщо той був у біді. Тому їх почали винищувати. Люди перестали довіряти своїм тваринам, а коні своїм вершникам, особливо коли їх стало дуже мало. Останні п'ятдесят років їх виловлюють. Дорослого коня важко обдурити, лоша легше. З магічним ухналем ними можна управляти ».

Дивне світло привернуло увагу дівчини. Над візком з'явився маячок, схожий на зірку, а потім він розірвався, як повітряна куля. Стався спалах перед мордою коня. Гуррія зупинився, а стражники схопилися за голови.

Невидима сила зривала з них бургіньони.

Це була сильна магічна атака. Від такого сплеску конвоїрам здавалося, що їхні мізки пропалює вогнем. Очі продовжувало пекти, навіть тоді, коли вдалося зняти шоломи. Всі четверо впали і, катаючись по землі, вили від болю.

«Чому кінь не тікає? » - спостерігаючи за тим, що відбувається, здивувалася Лія.

"Він не може. Зараз йому не вказують дорогу, але ухналь, як і раніше

є в його голові ».

«Що взагалі сталося?»

Позаду Лії почувся шелест листя. І в наступну мить сильні чоловічі руки боляче схопили дівчину, обхопивши правою рукою за шию.

-Хто тут у нас? - пролунав неприємний голос чоловіка.

Ліва рука безцеремонно обмацала дівоче тіло.

-Ооо, дівчина. Треба ж, як пощастило. І завдання виконаємо, і розважимося, - він огидно засміявся.

Дівчину занудило від перспективи стати жертвою насильства.

«Це найманці. Лія, вдар його, відверни увагу », - почула голос Деміона.

Злодійка, згадавши один з прийомів самооборони, трохи присіла, напружила м'язи ніг і, різко розпрямившись, вдарила гвалтівника головою. Маневр вдався, чоловік відпустив її й схопився за ніс, з якого хлинула кров.

«Камінь, біля лівої ноги. Хапай камінь! - кричав схвильовано Деміон. - Бий, поки він відволікся ».

Не гаючи часу, Лія схопила камінь, що лежав поруч з нею, і опустила його на голову чоловіка. Тепер нападник лежав на землі без свідомості з раною на голові.

Без особливого ентузіазму дівчина оглядала плоди своїх дій.

Потерпілий найманець лежав горілиць

На ньому був одягнений чорний обтислий костюм. На попереку красувався кийок.

«Ну даєш, Ліє. Я захоплююся тобою. Оце сміливість, оце спритність. Так ти - боєць. Як ти його подужала?! »

«Здається, я його вбила», - припустила Лія, оглядаючи рану вище чола, з якої лилася кров.

«Це навряд, - заспокоїв Деміон, розглядаючи лежачого найманця. - У них дуже сильні черепні коробки. Потрібно його знешкодити, поки не прийшов до тями ».

Лія зняла з чоловіка сорочку, розірвала її навпіл і отриманими подобами каната зв'язала руки і ноги постраждалого міцним морським вузлом. Надійні вузли вона в'язати вміла. Попередньо всунувши в рота кляп, який зробила із залишків тканини.

«Бачиш у нього на шиї підвіска? - вказав Деміон на кулон, що висів у найманця, - з її допомогою вони і атакували. Потужний артефакт. Їх має бути троє. Так вони створюють трикутник сили ».

«Навіщо їм в'язень?»

«Ще не ясно на що вони полюють. Найманці за велику винагороду виконують будь-яку роботу. Ці кристали дуже потужні. Думаю, замовник сильний маг. Йому потрібен в'язень або гуррія ».

Почулося голосне іржання міфічної істоти. Гнідий став на диби. До нього, як і раніше, ніхто не наближався, але судячи з бунтівної поведінки тварини щось відбувалося. Те, що не підвладне людському оку.

Дівчина зняла кулон з тіла конвоїра. Підвіска була зроблена у вигляді ока.

«Якась слабенька у них зброя», - усміхнулася Лія, взявши палицю, що висіла на поясі у лиходія.

«Думаю для тебе так, але, взагалі – то, це магічний жезл. Ним не тільки вбити і оглушити можна, але і виснажити організм. Потужна штука ».

«А як її вимкнути? Чого вона тріщить?»

«Вона налаштована на накази господаря, а він зараз без свідомості. Думаю, намагається захистити від тебе, але ти не відчуваєш », - посміхнувся Деміон.

Кінь впав на передні ноги. Він втрачав свої сили.

Лія вдарила палицею об найближчий стовбур дерева, але та, як і раніше, продовжувала тріщати.

Тріщи собі на здоров'я.

Дівчина рушила в бік дороги.

«Ти що задумала?» - поцікавився Деміон.

«Хочу звільнити коня», - сказала Лія таким тоном, наче робила це завжди.

"Не поспішай. Мислімо логічно, - закликав до розсудливості друг. - Три джерела для атаки. Значить ще два небезпечні об'єкти. Не думаю, що ті, хто спостерігає, дадуть тобі так просто перервати задумане, вони приб'ють тебе - це по - перше. Та ще й магії, щоб захиститися від них, у тебе немає. А, по - друге, судячи зі страждань коня, його намагаються вбити, тому потрібно шукати джерело, яке впливає на нього. Немає гарантії, що твоє втручання на даному етапі допоможе гуррії. Знайдемо джерело - допоможемо тварині. Я йтиму вперед, розвідуватиму обстановку і попереджатиму про те, хто або що попереду ».

Кинувши погляд на пов'язаного найманця, Лія погодилася, і пішла за духом. Просувалися вони обережно і тихо. Забігаючи вперед, Деміон зробив висновок, що найманці знаходяться трохи далі від дороги й різкого спуску. Він побачив кількох чоловіків, які просто чекали вказівок і трималися якомога далі від дороги. Готових не то до бою, не то до відступу.

«Ліє, стій. Я знайшов його. Маг. Він тягне енергію з гуррії. Зайти заду і зробити ефект несподіванки не вийде - там найманці. Вони далеко від нього, але ризикувати не варто ».