Читати книгу - "Це не моя справа"

Вона кивнула, махнувши рукою на двері.

— Покваптеся! Я розповім усе, що вам потрібно, якщо дістанете мені віскі. Мерщій!

Я бігцем спустився сходами і вискочив на вулицю, озираючись довкруж у пошуках таксі. Жодного. Однак я вирішив, що кінець кінцем краще таки трохи зачекати, а тому став на узбіччі, напружено вдивляючись удалину. Був переконаний, що рухаюся правильним шляхом. Разом із Неттою була дівчина, і я готовий заприсягнутися, що це вона померла в помешканні Нетти. Але хто ж тоді той чоловік? Неттин приятель? Чи хтось інший? Чи не міг це бути Джуліус Коул? І хто та дівчина?

Раптом я відчув, що за мною стежать. Я не озирнувся одразу, а спершу запалив сигарету, жбурнув сірник у канаву і тільки тоді наче ненароком глянув через плече. Нібито нікого не було поблизу, але я відчував, що за мною шпигують. Згадав про Френкі й подумав, чи не хоче він, бува, ще раз спробувати проломити мені череп.

Я стояв отак не менше десяти хвилин, перш ніж таксі, що поверталося з Вест-Енду, підібрало мене. Я назвав водієві адресу клубу «Блакить» й, коли ми вже від’їжджали, глянув через заднє скло машини. Помітив раптовий рух. З темного під’їзду вийшов інспектор Коррідан і став посеред тротуару, дивлячись мені вслід. Він відчайдушно мотав головою туди-сюди, немовби сподіваючись спіймати таксі й поїхати за мною, але йому не пощастило.

Я поморщився. Отже, інспектор Коррідан стежив за мною, коли я заходив у під’їзд будинку. Він не знав, що я був у Медж Кеннітт, і, ймовірно, вважав, що я навідував Джуліуса Коула. Скидалося на те, що Коррідан не спускає з мене очей, вважаючи, що я якимось чином причетний до справи. За чверть години я був уже перед клубом «Блакить». Іще за десять хвилин, тримаючи дорогоцінну пляшку під пахвою, я намагався знайти таксі, щоби повернутися на Кромвелл-роуд. Пійло обійшлося мені у п’ять фунтів, але я сподівався, що отримана інформація буде цього варта.

Коли зненацька вигулькнуло таксі, годинник у мене на руці показував одинадцяту сорок п’ять. Я назвав водієві адресу і відкинувся на сидінні, розслабившись.

Поїздка до Кромвелл-роуд, здавалося, тривала цілу вічність, хоча насправді це зайняло лише десять хвилин. Я розрахувався з таксистом і, зауваживши, що світло у вікнах Медж Кеннітт все ще горить, криво посміхнувся. Здогадався, що стара відьма не менш нетерпляче чекає на віскі, ніж я — на інформацію.

Я відчинив вхідні двері й обережно піднявся сходами. Не хотів, щоб Джуліус Коул почув мене. Двері Медж Кеннітт були розчахнуті. Я зупинився, нахмурившись, бо точно пам’ятав, що зачиняв їх. Можливо, вона їх відчинила, випускаючи кота, подумав я та увійшов до кімнати.

Медж лежала у своєму шезлонгу — рот роззявлений, очі осклянілі. Кров струменіла з великої рани на шиї, заливаючи груди і стікаючи на ветхий турецький килим. Вона була мертва-мертвісінька, як макрель під соусом.

Розділ X

Добру хвилину я стояв, витріщившись на Медж Кеннітт, надто приголомшений, щоби поворушитися, тоді пройшов у вітальню і нахилився над жінкою. Її скляні очі дивилися на мене, а кров скрапувала на килим. Я розвернувсь, і коліна мені підгиналися.

Не знаючи, що робити, я обійшов кімнату, механічно шукаючи очима предмет, яким її вбили. Не знайшовши його, підійшов до шезлонга і заглянув за інший його бік. Побачив три порожні пляшки та пачки з-під сигарет «Вудбайнз». Шар пилюки з того боку був іще товстіший, і на ньому рукою Медж, що безвільно звисала, було нашкрябане якесь слово. Я підійшов ближче і пригледівся. Слово було виведено нерозбірливо, і я подумав, що Медж могла написати його, вмираючи, або ж перед тим, як убивця вдарив її. Мені знадобилося кілька хвилин, щоб розібрати літери. В пилюці вона вивела ім’я: Джейкобі. Це нічого мені не говорило, але про всяк випадок я запам’ятав його, щоби потім витягти зі своєї пам’яті.

Раптом згадав про Коррідана. Якщо він усе ще десь поблизу й надумає зайти поглянути, що я тут роблю, то я матиму купу неприємностей.

Я рвонув до дверей, збіг сходами і відчинив двері під’їзду. Уважно оглянув вулицю й нікого там не зауважив. Через дорогу помітив телефонну будку і поспішив до неї. Набрав «Вайтхолл, 1212» (номер відділку поліції) і попросив покликати Коррідана.

Чекаючи, розглядав вулицю. В кінці провулка зблиснули фари машини, що вигулькнула з вулички навпроти телефонної будки. За мить авто пролетіло повз мене і помчало у напрямку Вест-Енду. Коли воно минало вуличний ліхтар, я впізнав його — це був старенький «стандард-14», і за кермом його сидів Френкі.

Ще до того, як я спромігся щось подумати, у слухавці сказали, що інспектор Коррідан у даний час патрулює вулиці в поліцейській машині. Я попросив одразу ж зв’язатися з ним, щоб той негайно під’їхав до будинку місіс Крокетт.

— Перекажіть йому, що тут убивство, — сказав я і повісив слухавку.

Не мав бажання чекати на Коррідана у квартирі Медж Кеннітт, а тому повернувся до будинку і сів на сходах. Поки чекав, розмірковував.

Нарешті я хоч до чогось докопався. І з’ясував би геть усе, якби Медж Кеннітт не впустила пляшку з віскі, але це мене не розхолодило. Мені таки вдалося з’ясувати, що в помешканні Нетти разом із нею перебувала інша дівчина, і я був цілком упевнений, що померла саме вона, а не Нетта. Було також очевидно, що її вбили, і мені стало аж млосно, коли я подумав, що, можливо, Нетта причетна до вбивства. Чи не міг той чоловік, котрий прийшов разом із Неттою та іншою дівчиною, бути тим самим Джейкобі? Невже він підслуховував нашу із Медж розмову і вбив Кеннітт, щоб та не змогла розповісти мені те, що обіцяла? Що хотіла повідомити Медж, написавши ім’я на пилюці? І що робив на місці вбивства Френкі? Що з цього я повинен розповісти Коррідану? Якщо він і раніше мене підозрював, то тепер має всі підстави підозрювати ще більше. Слід бути з ним дуже обережним.

Коррідан примчав на поліцейській машині менш ніж за десять хвилин. Він вискочив із авто і підбіг до сходів іще до того, як я встиг підвестися.

— У чому річ, Гармасе? — гаркнув він, холодно дивлячись на мене. — Що сталося?

— Медж Кеннітт убили, — коротко повідомив я.

— А ви що тут робите? — спитав він.

— Я прийшов, щоб із нею зустрітися, — озвався я і стисло виклав йому