read-books.club » Драматургія » Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович 📚 - Українською

Читати книгу - "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"

341
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета" автора Вітольд Гомбрович. Жанр книги: Драматургія. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 23 24 25 ... 51
Перейти на сторінку:
class="p1">ГЕНРИК: То й що?

БАТЬКО: Вони тіко на те й чекають!

Очікування.

ВЕЛЬМОЖА-ЗРАДНИК: Він наплете дурниць, бо в нього дурнуватий вигляд.

ДРУГИЙ ВЕЛЬМОЖА: Він мудро мовить — гляньте, який у нього мудрий вигляд.

Очікування.

ГЕНРИК (поволі):

Направду

Не знаю, що мені казати,

Та миттю я про це дізнаюся по тому,

Як промовлю.

ПЕРША ГРУПА: Чудова думка!

ДРУГА ГРУПА: Думка ідіота!

ГЕНРИК (замислено):

Хай я дурний, а все ж таки

Щось мудре мушу мовити...

УСІ: Оце вже зізнання...

ГЕНРИК (щиро):

І знову моє слово

Предивно набирає сили,

Коли я сам-один

До вас говорю.

Одначе, що ж мені сказати?

(Сам до себе.) Якщо промовлю мудро,

То вийде по-дурному, бо я дурний.

А як дурне скажу...

БАТЬКО: Ні-ні, мій Геню!

ГЕНРИК (сам до себе):

Якщо не зможу втриматися на висоті вельможності цієї, вельможність скотиться до ями мого фарсу. Не можу вигадати нічого мудрого. Самі лише слова нікчемні і думки дрібні... Зараз! Бо я вже знаю, що скажу!

(До всіх.) Нікчемні мої слова,

Проте вони відлунням відбиваються від вас, отож ростуть авторитетом — авторитетом не того, хто промовляє, а тих, хто слухає.

ПЕРША ГРУПА:

Гарно сказав!

Мудро сказав!

ГЕНРИК:

Я тут верзу дурниці,

Але ви мудро мене слухаєте, тож

Стаю я мудрим.

РАДА і ДВІР: Мудрість! Мудрість!

МАТИ: А що! Це голова!

ГЕНРИК:

Я гідності не маю. Казна-коли

Я втратив гідність. Але мій БАТЬКО

Покликав до нової гідності мене. Отож стаю

Мудрішим і гіднішим, ніж я є.

І я приймаю це,

Так точно, я приймаю.

І свідчу, що бажаю взяти вищий шлюб. Даєш його! То де вона?!

Ведіть негайно — і вперед, вперед!

РАДА і ДВІР (яро підхоплюються):

Мудрість, гідність, шлюб! Даєш його!

Вперед, вперед, вперед!

БАТЬКО (гучно):

Із гідністю і мудрістю незмірними промовив син мій! То прочиняйте брами і молоду ведіть, а ще, як той казав, Єпископа святого, а труби хай сурмлять в саме нутро природи всім риком препотужним, щоб настрахати й відстрахати, коби хто яке свинство, преці тут свиней, мов гною, свиня, свиня-я-я... свиня-я-я!

Сурми, заходить Маня з кортежом дівиць, у розкішному вбранні, сурми, у другі двері заходить Єпископ Пандульф із почетом.

БАТЬКО: Геню!

РАДА і ДВІР: О, Генрику!

ГЕНРИК: О, Генрику!

БАТЬКО: (здушеним голосом, начебто йому лячно): Розпочинається... В родині нашій бували тіко чесні шлюби. Не плач, мати. (До Мані й Генрика.) Станьте-но тут разом... голови схиліть... (Голосно.) Беремося ми до святого акту подружнього в ім’я Батька і Сина... (Вбік.) Ви колінкуйте і, цей-во... хай гримнуть труби... Нехай ті дружки шлейф підіймуть... Ти, канцлере, подай мені берло... і насади корону... (Голосно.)

В ім’я Батька і Сина... (Вбік.)

А зара нехай священик з’єднає руки святою перев’яззю на цього акту знак.

Акту разючого, всепереможного,

Дробильного ущент і досконалого

Під нашою вельможністю!

Труби, гриміть! І теє, як його...

Подайте перев’язь святу! Навколішки!

О Йсусе Христе! Боже! Люди!

Так має бути! Так відбудеться! Це акт мій! Це, бачця, моя воля!

ВЕЛЬМОЖА-ЗРАДНИК (голосно, нахабно): Зрада!

Вривається Пияк.

БАТЬКО (обараніло): А що то — оцево?

Довга хвилина тиші.

ПИЯК: З вашого дозволу... Нічого тут такого... Я тіко так...

БАТЬКО (в остраху): Гей, допитати цього чоловіка, хто смів дозволити йому сюди прийти, й усунути його з цієї зали.

ПИЯК: Фляшка чистої, одна літра, вишнівка, чотири гальби й оселедець!

ГОЛОС: П’яний.

ДРУГИЙ ГОЛОС: Як чіп...

Сміх, полегкість.

ГЕНРИК:

Цей чоловік мені незнаний, а все ж таки

Знайомим здався...

(Із патетичною лагідністю.)

Одне затямив я:

Будь-що із того, що тут відбувається,

Може мені незнаним бути...

БАТЬКО: П’яний... Викинути і випорожнити, щоб навіть слід загув...

КАНЦЛЕР (підходить до Пияка): Звідки ти тут узявся, чолов’яго, невже не знаєш, що стоїш перед лицем Його Величності?

ПИЯК: Гик... А це ж бо Король Ясновельможний! О Матір Божа!

БАТЬКО:

Добре вже, добре,

За щастя май, селюче, що побачив короля,

А зара катуляй домів, проспися.

Сумна, панове, ця ганебна пляма

Пияцтва, що винищує наш люд!

ДВІР: О так, воістину!

КАНЦЛЕР: Візьми це на горілку — і адью...

Чому не забираєшся?

Кілька тих подальших закликів мусять мати в собі щось тупо-механічне.

ВЕЛЬМОЖА-ЗРАДНИК: Чому не забираєшся?

ПИЯК: Бо я не можу.

ДРУГИЙ ВЕЛЬМОЖА: Не можеш?

ПИЯК: А от не можу.

ТРЕТІЙ ВЕЛЬМОЖА: А чому це він не може?

ПИЯК: Я завстидався.

КАНЦЛЕР (до Батька): Селюк цей стушувався, не годен з місця зрушити. Не знає, де й себе подіти, ги-ги-ги!

БАТЬКО: Ги-ги-ги!

КАНЦЛЕР: Ги-ги-ги!

Показує пальцем на двері.

Геть, я сказав!

ПИЯК (із подивом): Палиць!

КАНЦЛЕР: Геть!

ПИЯК: Палиць!

КАНЦЛЕР: Вийди!

ПИЯК: Пальцьом показує. Ото вже палиць!

ДВІР: Ги-ги, пальцьом, пальцьом.

ПИЯК (роздивляється свій палець): То не такий, як мій... Мій є чорнявий, миршавий... такий ото домашній, селюцький палиць... теє... в сам раз у носі длубатись.

Сміх.

Грубезний палиць, хамський... навіть сором таким особам показати...

КАНЦЛЕР: Гей, забиратися!

ПИЯК: Та був би я пішов, але не можу — всі задивилися на палиць мій.

ВЕЛЬМОЖА-ЗРАДНИК: Чому ти не сховаєш пальця до кишені?

ГОЛОСИ: Запхай його у вухо! Або в око!

ПИЯК: Сховав би був, але не можу, бо всі на нього дивляться!

І хай би я куди пальцьом тим тицьнув (мимохіть показує на Генрика), усі туди одразу позирають.

ГЕНРИК (тихо): Свиня...

ПИЯК (тихо): Свиня...

(Голосно.) Ото на палиць мій ся задивили, буцім він надзвичайний! Що більше дивляться, то більше він надзвичайні́є, а що більше він надзвичайніє, то більше дивляться, а що більше дивляться, то більше він надзвичайніє, а що більше він надзвичайніє, то більше дивляться, а що більше дивляться, то більше він Надзвичайніє...

Це надзвичайний палиць! Це сильний Палиць!

Ото вже мені пальця́ того напомпували!

І коби зара я до кого отим пальцьом моїм отак... торк...

БАТЬКО: Мовчи!

ПИЯК: Нехай би й до якої недоторканної особи...

БАТЬКО: Мовчи!

ПИЯК (брутально): А як торкнуся, то напхаюся!

ЗРАДНИКИ: Даєш його! Вперед! Вперед!

БАТЬКО (крик): Свиня!

ПИЯК (крик): Свиня!

БАТЬКО (дуже спокійно):

О люди, радники моєї Ради, і ви, вельможі Вельможності моєї... (Вибухає.) Держіть мене, бо я

Розтріскаюся! (Нажаханий власним вибухом.) Вибухну... і

Розтріскаюся!

Я гнівом вибухну таким жахливим,

Жаским, що... о... о... о...

Страх, пере́страх! (Слабне.) Я заслаб...

МАТИ: Ігнацію! Таж він заслаб!

ДВІР: Король заслаб! Король наш занедужав!

БАТЬКО (слабко, благально): Геню...

ДВІР і РАДА (потужно): О, Генрику!

ГЕНРИК: О, Генрику!

Генрику, в ім’я Батька, в ім’я Сина

І в ім’я Батька і Сина!

Генрик підходить до

1 ... 23 24 25 ... 51
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"