read-books.club » Драматургія » Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович 📚 - Українською

Читати книгу - "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"

341
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета" автора Вітольд Гомбрович. Жанр книги: Драматургія. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 22 23 24 ... 51
Перейти на сторінку:
Хіба ж не правда, панно Манцю?!

БАТЬКО: Свиня!

ПИЯК: Свиня!

БАТЬКО: Свиня!

Завіса.

Акт ІІ 

Півморок у великій залі.

ГЕНРИК (опирається на колону):

Відгадуючи

Сенс цього сну...

У напівзатінку проходять парами Вельможі й ступають сходами на підвищення, яке губиться в мороці.

ПЕРШИЙ ВЕЛЬМОЖА: Прислуга ця до послуг слугувала!

ДРУГИЙ ВЕЛЬМОЖА: А наш король нікчемний корчмар корчемний!

Проходять.

ТРЕТІЙ ВЕЛЬМОЖА: Тут зараз шлюб відбудеться.

ЧЕТВЕРТИЙ ВЕЛЬМОЖА: Шлюб? Пхе! Це фарс!

Проходять.

П׳ЯТИЙ ВЕЛЬМОЖА: Чи довго ми ще мусимо видурюватись і випинати свою глупо́ту в соромо́ту слуги служилої?

ШОСТИЙ ВЕЛЬМОЖА: А той пияк утік із пут і нипає в околиці.

Проходять. Наближається Батько.

ГЕНРИК: Батьку!

БАТЬКО: То я, мій Генрику... Готується твій шлюб. Зара ми тобі такий шлюб дамо, аж очі рогом вилізуть... (Показує пальцем у темряву.) Тама вже шлюб готується. Тіко тримайся хвацько!

ГЕНРИК: Та що ж воно за шлюб, і хто його даватиме, де, як?

БАТЬКО: Хто-хто? Єпископ. Я тут єпископа привів, шоби було все як належить, і добре все обміркував, але держи фасон, мій Генричку, держи фасон... аби, крий Боже, не осоромитись, інакше шлюб твій дідько вхопить... І пам’ятай, що тут не тіко про твого батька мова, а й про твою обраницю...

ГЕНРИК (у простір): Часом мені здається, що все це дуже мудро, а деколи, що...

БАТЬКО: Тихше... Геню, тіко ж ти мене не зрадь, бо тут не бракне зрадників... Не виставляй мене на посміховисько, мій Геню... Бо тут є зрада... зрада... зрада... Зрада! (Віддаляється, вступає на підвищення.)

ГЕНРИК: Я ще не знаю своїх почуттів!

Світло. Проступає Батько на підвищенні, навколо нього Рада і Двір. Обличчя Вельмож виразні до меж карикатури, мудрі — глумливі — убрання розкішні, проте межують із клоунадою.

ГЕНРИК: Скільки ж могуті в усьому цьому...

Виходить поперед трон.

Я тут!

БАТЬКО: Генрику!

РАДА і ДВІР: О, Генрику!

ГЕНРИК: О, Генрику!

БАТЬКО:

О, Генрику, мій сину, приступаємо

До церемонії твого обручення. Й за мить

Кортеж дівочий приведе дівицю,

З якою поєднаєшся навіки.

Ну а тоді амінь, амінь.

МАТИ (палко): Амінь.

КАНЦЛЕР (мудро й шляхетно): Амінь. Це ве́лична й піднесена заява.

ВЕЛЬМОЖА-ЗРАДНИК (збоку): Це дурнувата і смішна заява.

БАТЬКО (начебто йому лячно):

Скажу,

Що зараз тут відбудеться. За мить. Бо мусить це відбутися, бо я так наказав, засвідчив...

А коби хтось зашкодити хотів!.. Геть, геть, нікчемні пси, геть, голодранці!

О ви, панове радники мої! Як нам відомо,

Тут не бракує криводушних, тих-во-во... нікчемно-прикорчемних

П’яниць свинячих і засвинених,

Заслинених,

Що нападали вже на мене і особи недоторканної моєї, теє... як його... діткнутися хотіли...

РАДА і ДВІР: О мій Боже!

БАТЬКО: Хоч я й король!

РАДА і ДВІР: О мій Боже!

БАТЬКО: Хоч я недоторканним є!

РАДА і ДВІР: О рани Йсусові!

БАТЬКО (тяжко, склеротично): О Боже-Боже, це жахливе святокрадство, блюзнірство нетерпиме та немислиме, невибачальне. Ну а в додачу буцім ота свиня, пияк той свинський вирвався із пут і чосу дав, бо варта нализалася...

О, Канцлере моєї Ради, замкнути брами накажи і щоб сторожа була напоготові, бо як горівка у довбешці, завше є ризик! Мені свербить...

Замкнути брами накажи.

ВЕЛЬМОЖА-ЗРАДНИК (зненацька й безцеремонно): Ха-ха, цього не може бути!

І знову ха-ха-ха!

ЗРАДНИКИ: І знову ха-ха-ха!

БАТЬКО: А то що?

ВЕЛЬМОЖА-ЗРАДНИК: Даруйте, Ваше Величносте, даруйте щиро, проте Величність Ваша не може замикати свої брами перед усяким пияком. Це значило би, що Величність Ваша злякалася якогось пияка, тим часом це немислимо, бо є зневагою до Вашої Величності, а Ви, Ваша Величносте, не можете зневажити Величність Вашу...

ЗРАДНИКИ: Добре каже!

БАТЬКО: Що-що-що?

Я тіко так, згадав, що той пияк свинячий набрався вже відваги... та й тото... а як не можна, то й не тре. Га, свині, тіко забагато тут собі не дозволяйте... Преці я знаю, звідки вітер дме!

Не тре цієї клопотнечі,

Бо наш обрядець буде такий лепський,

Шляхетний, люксусовий і врочистий,

У всій ясновельможності монаршій,

Що жаден хам невмиваний нігди

Не посягне на нього, ні!

(У захваті.)

Тож гримніть, сурми, бо мій син

Во славу батька у подружній стан

Моїм священним актом,

Моїм найвищим королівським актом —

Вперед, вперед! Даєш його сюди!

РАДА і ДВІР (яро підводяться): Вперед, вперед! Даєш його сюди!

БАТЬКО: Стояти, стійте, бо тре перше все обмислити, щоб добре вийшло... Мені свербить. О, Канцлере моєї Ради, почухай осьо-сьо. А де церемоніальна мантія? Накиньте синові моєму церемоніальну мантію, ще капелюха надягніть великокняжого і припасуйте, теє-то як його... меча святого!

ДРУГИЙ ВЕЛЬМОЖА: Амінь..

ТРЕТІЙ ВЕЛЬМОЖА: Це мудро.

ВЕЛЬМОЖА-ЗРАДНИК (збоку): Це тупо, наче дуб!

ДРУГИЙ ВЕЛЬМОЖА: Могутній і прекрасний вигляд матиме у тім вбранні оцей шляхетний молодик.

ВЕЛЬМОЖА-ЗРАДНИК: Комічний та ідіотичний вигляд він матиме, але це його діло.

Пауза.

ГЕНРИК: Я мушу надягнути це на себе? (Владзьо подає йому шати.) О, це ти?

ВЛАДЗЬО: Це я.

ГЕНРИК: Ким ти тут є — а радше, чим ти є?

ВЛАДЗЬО (ніяково, начебто соромиться): Мене тобі служити вирядили, при... принце...

ГЕНРИК: Я щось не можу з тобою говорити, бо... Я скутий... скуто почуваюся... Дай мені капелюха. У мене чудернацький вигляд?

ВЛАДЗЬО: Такий собі.

ГЕНРИК: Ще припасуй мені меча святого. Це фарс, та й байдуже. Найважливіше тут, що я її пошлюблю.

І миттю цей діалог «осторонь» стає голосним і явним, начебто вони забули про присутність Короля і Двору.

ВЛАДЗЬО: Звісно, що байдуже. Найважливіше, що ти її пошлюбиш.

ГЕНРИК: Я мушу пристосуватись до обставин, але не думай, що я усі ці вихватки сприймаю як щось серйозне... Отак, з цікавості.

Це радше, щоб дізнатись,

Що з того вийде, ну бо чим

Воно мені зашкодить?

Порозважаюся...

ВЛАДЗЬО:

Та звісно,

Ліпше розважатися,

Ніж нудьгувати...

ГЕНРИК: Отож-бо власне!

Повертається до Короля в своєму церемоніальному вбранні, сміх Зрадників, лунають дошкульні глумливі прізвиська.

ПЕРШИЙ ЗРАДНИК: Паяц!

ДРУГИЙ ЗРАДНИК: Блазень!

ТРЕТІЙ ЗРАДНИК: Псих!

БАТЬКО (грубо): Тиші-і-і-і!

Стуляйте пельки один з другим! Я голосу вам не давав! Я голос дав моєму синові.

Нехай промовить. (З острахом.) Мов, мій Генрику!

ГЕНРИК: Що мушу я сказати?

БАТЬКО (з жахливим переляком): Промов, але, на милість Божу, щоб мудро мовив ти... Щоб мудро, мовив, значицця! Мовчі-і-іть, свинюки, от побачите, як син мій промовлятиме... він хутко вкаже вам на ваше місце і нагадає, де ви є і перед ким, він вас навчить. Промов, мій Генрику, тіко щоб мудро, повідай мудре щось... Я від душі тобі кажу, бо як немудре... ми осоромимося.

1 ... 22 23 24 ... 51
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"