Читати книгу - "Рік у місті, Марі Маас"

Тиск з боку Ігоря наростав. Він почав надсилати Аліни листи з погрозами та влаштовувати «випадкові» зустрічі в місцях, де вона працювала чи відпочивала. Це не тільки пригнічувало Аліну, але й почало впливати на її роботу. Власник кав’ярні, в якій вона працювала, натякав, що конфлікти відлякують клієнтів, і вона може втратити своє місце.

Максим бачив, як це виснажує її. Одного разу, після чергового інциденту, він серйозно поговорив із нею:

– Аліно, нам потрібен план. Ти не можеш жити в постійному страху.

Вона мовчала, тримаючи в руках чашку з чаєм, і намагалася не заплакати.

– Що ти пропонуєш? – нарешті запитала вона.

– Я хочу, щоб ти тимчасово переїхала до мене, – сказав Максим, дивлячись їй прямо в очі. – Так буде безпечніше, і я завжди буду поруч.

Спочатку Аліна вагалася. Вона боялася, що це зробить їхні стосунки ще складнішими. Але, зрештою, погодилася.

Перші дні в квартирі Максима були для дівчини були незвичними. Вона ніколи раніше не жила з кимось настільки близько. Чоловік зробив усе, щоб вона почувалася комфортно: купив квіти, облаштував кімнату для її роботи, намагався не нав'язуватися.

Їхні вечори стали тихими, але наповненими новим теплом. Вони готували вечерю разом, ділилися думками про день і навіть почали працювати над ідеєю спільного мистецького проєкту, щоб допомогти Аліні відновити її репутацію.

Але водночас Ігор не зупинявся. Його маніпуляції стали ще більш підступними: він почав звертатися до журналістів, аби створити скандал навколо виставок Аліни.

Максим розумів, що потрібно діяти більш радикально. Він зустрівся зі своїм другом, адвокатом Андрієм, який допоміг їм підготувати заяву до суду. Під час цієї розмови Максим дізнався, що потрібно зібрати більше доказів переслідувань Ігоря, і вирішив піти на ризикований крок – встановити систему відеоспостереження біля дому Аліни та записувати його погрози.

– Це може бути небезпечно, – сказав Андрій. – Але якщо ти все зробиш правильно, це зламає його стратегію.

Максим не вагався. Він був готовий зробити все, аби захистити Аліну.

Спільне життя з Максимом поступово змінило Аліну. Вона відчувала, що більше не сама у своїх проблемах. Його підтримка та рішучість допомогли їй знайти в собі сили повернутися до роботи й знову почати малювати.

Її нові роботи були наповнені емоціями – болем, страхом, але й надією. Вони привернули увагу галереї, яка запропонувала організувати виставку. Це стало першим кроком до відновлення її репутації.

Але в глибині душі Аліна все ще боялася, що їхній спільний фронт проти Ігоря може нашкодити Максиму.

Одного вечора, коли чоловік повернувся з зустрічі з адвокатом, Аліна несподівано сказала:

– Максиме, я боюся, що ти занадто багато жертвуєш через мене.

– Що ти маєш на увазі? – здивовано запитав він.

– Усі ці справи, проблеми, твій час... Я не хочу бути для тебе тягарем.

Максим підійшов до неї, взяв за руку і подивився їй в очі.

– Ти ніколи не була і не будеш для мене тягарем, – сказав він тихо, але твердо. – Я роблю це, тому що ти мені важлива. Тому що я не можу стояти осторонь, коли ти страждаєш.

Ці слова розчулили Аліну. Вперше за довгий час вона дозволила собі заплакати, але цього разу це були сльози полегшення.

Коли Ігор зрозумів, що його дії більше не викликають у Аліни страху, він почав втрачати контроль. Відеодокази та заяви свідків дали змогу суду накласти на нього обмеження, що забороняли йому наближатися до Аліни.

Це була лише часткова перемога, але вона дала їм обом ковток свободи.

Аліна та Максим знали, що попереду ще багато випробувань, але тепер вони відчували, що разом зможуть впоратися з будь-чим. Їхні стосунки зміцнилися, і вони поступово почали будувати своє життя без страху.