Читати книгу - "Не можна вбити, Велена Солнцева"

Настя

Сиділа на кухні, обіймаючи обома руками велику напівпорожню порожню склянку. Захар мав рацію, вино було не зайвим. Досі не могла прийти до тями після того що сталося, все тіло солодко ломило не даючи забути. Як я могла? Обличчя одразу ж заливалося хвороблим почервонінням, варто було згадати свої ж крики і далеко не від болю.

- Насте, ти мене чуєш?

Підняла трохи розосереджений погляд на хлопця. Він сидів і як ні в чому не бувало дивився на мене, звичайно для нього нічого нового не сталося, Земля з місця не зрушила, хоча створюється відчуття що в мене вона пішла з-під ніг.

-Вибач. Я задумалась.

Він тяжко зітхнув.

-Я сказав, що тепер коли між нами укладено договір, можеш не боятися і подивитися в книзі один заговір на пошук.

Якось усе що відбувалося, не вкладалося в голові. Завжди вважала себе тямущою, а зараз просто не можу скласти два і два. Перевела погляд на годинник, який мірно цокав відмірюючи час до вечора.

-Який договір?

Захар відібрав у мене склянку.

-Ти що п'яна? - перехопивши моє обличчя за підборіддя, змусив глянути у свої очі. - Нічого надприродного не сталося, тим паче для відьми. Саме так укладаються договори між відьмою та її покровителем із нижнього світу, іноді правда бувають винятки, і вони дуже болючі, до того ж цей спосіб найшвидший. А зволікати нам було не можна, враховуючи прудкість деяких бісів.

Його обличчя трохи розпливалося перед очима, кілька разів моргнувши так і не змогла зосередитися.

-А ти з якого світу?

Хлопець мало не гарчав.

-Точно не з цього. Ти взагалі не слухала мене?

Похитала головою, мене зараз цікавили зовсім інші думки. Захар струснув мене за плечі.

-У нас мало часу. Пам'ятаєш що потрібно знайти твою матір і подругу?

Кивнула, адже й справді треба, ми саме для цього сюди й приїхали.

-Настя вибач, не думав що ти так сильно сп'янієш від пари ковтків. Зараз виправимо, думав тобі так буде легше, помилився.

Він вийшов з кімнати, залишивши мене на самоті. Чи готова я була до того що станеться? Однозначно ні. Чи хочу я повтору? Відповідь залишалась незмінною. Захар якимось дивним чином примудрявся віртуозно маніпулювати мною, змушуючи робити зовсім невластиві для мені вчинки. Як він зумів переступити через мій страх, цілком природний переляк першого разу, і довести до крайньої міри збудження, підвести до краю прірви і безжально скинути вниз.

Саме тому не хочу повтору, хочу відмотати час назад, чи забути про події останніх трьох днів. Хочу повернути своє життя, чудово розуміючи що це неможливо. Покрутилася на стільці, намагаючись сісти зручніше, і злегка прикрила очі, досі відчуваю дивну пульсацію між ніг і це тільки додає вразливості.

-Все добре?

Злякавшись, глянула на хлопця що ввійшов, він пройшовся поглядом по голих ногах, і зупинився на кордоні де закінчувалася його футболка і починалася гола шкіра.

-Так. - не витримавши погляду, спробувала натягнути її нижче.

-Це чудово. - Він простяг мені велику пастилку. - Випий, одразу відпустить. Зроблено за рецептом моєї матері, можеш не вірити, але вона теж досить сильна відьма, хоча до вашого роду їй звичайно далеко.

Насилу проковтнувши трохи гіркувату пігулку, запила водою, яку мені люб'язно простягнув Захар. Взагалі його ставлення значно змінилося на краще, він більше не дивився вовком і виглядав розслабленим.

-Ну як?

Мені й справді відразу полегшало. Туман з голови вивітрився, місце солодкої тупуватої млявості зайняла вируюча енергія.

-Чудово. Що у таблетці? Ти міг би заробити багато грошей продаючи їх

Захар посміхнувся.

-Звичайним людям вони не підходять, вони швидше відкинуться спробувавши їх, тому краще не ризикувати. - він сів навпроти, настільки близько, що його коліна обійняли мої стегна. - Повернемося до того що я сказав. Я вірю що ти нічого не знала про те, чим займаються твої родичі.

Захар не зводив з мене гипнотизуючого погляду, ніби вивертав душу.

- Саме тому я вперше в житті уклав договір з відьмою, не хотів щоб тебе спокусив хтось із нижнього світу, і ти стала такою самою як твоя бабця, або ще багато хто до неї. Сподіваюся я не помилився у виборі.

Прокашлялася, бо горло трохи саднило.

-Що означає договір? Я так розумію, мені нічого не треба підписувати?

Хлопець засміявся:

-Ти вже це зробила. У випадку зі мною це фактично звичайна формальність, мені не потрібні жертви, ритуали, занапащені душі. Я навпаки хочу, щоб ти цього уникла і змогла повернутися до нормального життя, наскільки це можливо в твоєму випадку.

-А це можливо?

-В деякій мірі, якщо дотримуватися деяких правил. Але це тільки якщо сама захочеш. А тепер відьма моя золота, візьми вже свою книжечку, розшукай пошуковий заговір, і підемо шукати твою маму з подругою.

Сказав він це похмуро, що змусило мене тут же підскочити з місця і помчати в коридор, саме там я її випустила, коли Захар притиснув мене до стіни. Книга справді виявилася на підлозі, він навіть не намагався до неї доторкнутися. Повернувшись на кухню, стала швидко перегортати сторінки, не знаходячи нічого про пошук, купа інформації про жертвопринесення та ритуали служіння, навіть переглянуті аби як, вганяли в жах. Захар торкнувся плеча, змусивши здригнутися.

-Не поспішай. Книга сама підкаже.

Ледве вгамувавши в руках нервовий тремір, почала гортати повільніше. Вона нічого не підказувала, я бачила тільки купу ритуалів на жертвопринесення, на всі випадки життя.

-Я не можу нічого знайти, тут лише про жертви.

Він задумливо скуйовдив волосся.

-Значить дивися жертвопринесення для переходу в інший світ, пошук жертви.

Після його слів завмерла, не витримавши подивилася на хлопця. Він із найсерйознішим виглядом дивився у книгу.

-Ти думаєш їх немає в живих? .

-Я не хочу давати тобі хибну надію. Дзеркало істини відкривається тільки якщо принести жертву, і в будинку сильно пахло кров'ю і смертю, та й не тільки в будинку, вся ділянка була просякнута чорною енергією.