Читати книгу - "Фермерська романтика, Валерія Оквітань"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Марина, — протягнула руку жінка, і Тася з привітною усмішкою її потиснула.
— Тася.
— Дуже приємно.
— Мені також. Проходьте швидше.
— Дівчата, в нас сьогодні новенька. Це Тася, — Марина кивнула на жінок, що стояли за її спиною. — Тому сьогодні контролюємо все, що вилітає з наших ротів.
— Та ти перша не втримаєшся і почнеш розповідати про свого колишнього, — гиготнула жінка, яка сиділа на шкіряному білому кріслі, тримаючи в руках келих шампанського.
— Ну що я зроблю, якщо він козел, — знизала плечима власниця будинку, а потім махнула на вільні місця. — Вмощуйтесь зручніше, скоро будемо починати.
— Всім привіт. Приємно за вами сьогодні зустрітись, — всі вони по черзі називали свої імена. Загалом в кімнаті Тася нарахувала шість жінок, ну і вона з Ольгою. Звісно, що вона не запам’ятала, як звати кожну, але добре, що можна було у когось запитати.
— Що почнеться? — пошепки поцікавилась у невістки Марії Олександрівни.
— Маринка вміє майбутнє передбачати по картах. Ми майже щомісяця так зустрічаємось, — вона протягнула Тасі келих з шампанським, примовляючи, що після гадання їй точно треба буде випити.
— І все справджується? — скептично підняла брову догори.
— Ще жодного разу брехні не сказала, — відпивши шампанського, мовила жінка, яка представилась Олександрою.
А в Тасі мороз пройшовся шкірою. На таких вона ще не натрапляла. Що ж, може варто попросити, щоб і їй погадала? А що, дізнатися, що ж її чекає після зради все ж хотілось.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фермерська романтика, Валерія Оквітань», після закриття браузера.