Читати книгу - "Зцілення душі, The goddess Aphrodite"

— На вас чекає ще один дарунок, але вже у світі фізичному.

Зі слів вищих сил з'явився невидимий зв’язок, і на їхніх руках з’явилися весільні обручки, які сяяли світлом, що не згасало.

Їхні погляди зустрілися знову, і в тому погляді було більше ніж просто кохання. Він повільно підняв її обличчя, поглядаючи в її очі, що тремтіли від хвилювання. Його пальці ніжно торкнулися її щоки, ковзаючи по шкірі, що злегка пульсувала від емоцій. Її серце билося все швидше, мовби розриваючи груди, адже кожен дотик, кожен погляд був мов пристрасть, що розпалювала їхнє бажання.

Вона кивнула, намагаючись приглушити пульсацію в грудях. Сльози готові були вирватися, але замість того з її губ сіркнув безслівний порив. Всі її почуття стали переплутаними: від бажання відчути кожен його подих до бажання втекти від цього непередбачуваного, хвилюючого контакту.

Його рука, що тримала її зап'ястя, злегка послабила захват, і він перемістив її обличчя ближче, так що їхні губи майже торкнулися. Його дихання стало важким і глибоким. Відчуваючи, як її серце відбивається від стінок його грудної клітки, він ніжно провів губами по її шиї, поцілувавши кожен вигин, мовби даруючи їй ніжність, яку вона так потребувала. Її шкіра була теплою під його поцілунками, а вона, з кожним дотиком, все більше піддавалася цьому світу, у якому існували лише вони двоє.

Він торкнувся її підборіддя, легенько піднявши її голову, і в глибокій тиші, їхні губи зустрілися. Спочатку дуже обережно, як у пошуках дозволу. Але потім, коли їхні серця забилися в унісон, поцілунок став глибшим, ніжним, палким. Час ніби зупинився. Вона відчула тепло його тіла, його обійми, які були одночасно силою і захистом, і їхній поцілунок став обіцянкою — обіцянкою бути разом, не дивлячись на всі труднощі.

Вся природа навколо оживала в той момент, коли вони стояли в серці поля, де була підготовлена весільна церемонія. Сонце м’яко проникало крізь зелені гілки дерев, створюючи золотаві промені, що танцювали на траві. У повітрі були дрібні блискітки, наче світло фей, що кружляли навколо, як маленькі духи лісу, готові свідчити цей важливий момент.

Після цього, коли слова вищих сил стали менш чіткими, вони залишилися наодинці, відчуваючи глибоке злиття своїх душ. Вони стали єдині не тільки духовно, але й фізично. У цей момент перед ними розкинулася арка з живих квітів і гілок, що виглядала як частина лісової казки. Квіти різних кольорів — ніжно-рожеві, білі, сині і лілові — створювали дивовижний контраст з яскравою зеленью трав. Вся ця краса була доповнена ледь відчутним ароматом квітів, що робило атмосферу ніжною та свіжою.

Емма стояла в центрі цього чудесного ландшафту, в її руках був білий букет, що зливався з її весільним платтям. Плаття було легким, зробленим з шовковистої тканини, що переливалася у променях сонця. Воно було витонченим і елегантним, з тонкими мереживними вставками по боках і довгими рукавами, що обвивали її руки. Її волосся було прикрашене вінком з живих квітів, а невеликі, ніжні феї, що літали навколо неї, наче оберігали її на цьому важливому шляху.

Домінік, одягнений у темний костюм з вишитими рунами, стояв поруч, його очі світлилися від щастя. Виглядали вони так, ніби ніщо не може їх розлучити. Біля них стояли свідки з узлісся — мудра віщунка та старий віщун, які спостерігали за ними, готові благословити цей союз. Їхні погляди були повні мудрості, а серце кожного з них відчувало важливість моменту.

Коли всі зібралися, до них підійшов віщун, його голос прозвучав глибоко й серйозно:

— Ви, хто пройшов через темряву і світло, хто зміг пізнати один одного, навіть коли світ навколо вас починав руйнуватися, тепер готові вийти на новий етап. Ваше єднання є символом відданості і сили. Пам'ятайте, цей союз не тільки між вами, але й між світом і небом, між вами і тими, хто перед вами.

Мовчки, але вперто, Домінік і Емма поглянули один на одного, розуміючи, що цей момент змінить їхні життя назавжди. Віщунка підняла руки до неба, і темне небо почало розсіюватися, відкриваючи яскраву блакить. Вітер приніс з собою музику, що нагадувала мелодії стародавніх часів.

Вони стали перед один одним, з обручками в руках, і після кількох глибоких вдихів, без жодних слів, вони зрозуміли, що цей момент настав. Домінік взяв руку Емми і ніжно поцілував її. Поцілунок став пристрасним і безкомпромісним, як вибух емоцій, що прориваються назовні. Їхні тіла танцювали в обіймах, сплітаючись у вигадливому і водночас гарячому ритмі, що не давав їм перепочинку. Кожен рух був настільки інтенсивним, що час здавався розтягнутим, а навколишній світ — таким далеким і чужим. Вона відчувала, як його руки обіймають її, притискаючи до себе, але при цьому немовби намагаються підтримати, адже в її тілі починала відчуватися слабкість.

Вона поступово розслаблялася в його обіймах, поглинаючи кожну секунду цього поцілунка, доки її серце не запалало від його пристрасті. Її руки все ще міцно тримали його, але фізична сила почала зникати, і вона ледве могла стояти на ногах.

Тільки після кількох хвилин — які здавалися безкінечними — він помітив, що вона почала відчувати себе затуманеною. Він злегка відхилився, даючи їй можливість вперше за цей час дихати глибше. Обидва, схилившись один до одного, залишилися в тиші, лише з відчуттям тепла від близькості.

Їхні погляди зустрілися, і в тих очах була не лише пристрасна пожежа, а й незаперечне бажання дізнатися один одного повністю, з усіма тінями і світлом, які вони несли.

Тільки в цей момент вони відчули, як світ навколо них стає яснішим, і як їхні серця наповнюються новими силами. Цей поцілунок став не просто знаком кохання, але й початком нового етапу їхнього життя, як відновлення їхнього союзу з природою і небесами. Їхній шлях ще тривав, але тепер він був легшим, і вони йшли ним разом, як одна душа.

І тільки зворотний подих світу залишився за ними — спокій, гармонія і впевненість у тому, що з любов'ю вони подолають все.