Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало"

— То чому він не прилетів? — вирішив уточнити Ревін, а Бер'єн і Ковін переглянулися.

— Тому що викликав її зовсім не продовжувач мого роду. Не моя плоть і кров, — відповів Мален і, хмикнувши, додав: — Навіть цікаво, що ви тепер робитимете, коли виявилося, що в мене не тільки законної дитини немає, а й банального бастарда, і підтверджувати договір просто нікому?

— Нічого, — похмуро сказав Бер'єн. — Пояснимо народу, що артефакт украли і…

— І? — щиро зацікавився дух. — Ось звалиться на місто демон, що ви зробите?

— Який демон? — роздратовано спитав Ковін.

— Не знаю. В архівах збереглися замальовки кількох, але, наскільки я зрозумів, сподіватися, що з'явиться схожий, не варто, демони дуже різноманітні. Об'єднує їх лише голод та бажання руйнувати.

— То демони справді існують? — недовірливо спитав Берьєн.

— Звичайно, — підтвердив імператор. — І тепер, коли не прийшли рівноважні боги, прийдуть вони. Тому що ви відкрили їм шлях. Сподіваюся, коли один з них зруйнує все, що вам належить і хоч скільки-небудь дорого, те, що ви на кілька років продовжили свою молодість, вас втішить. Втім, про що я? Ви не доживете. Тому що спочатку демони підуть туди, де один уже є, де йому поклоняються, як богу, і приносять жертви, щоб він не жер всіх поспіль. І він, захищаючись від побратимів, зжере тих, хто вручив йому себе, обмінявши на «дива» та надії на владу. Ви для нього найнепотрібніші з людей, які йому належать. Надто далеко від нього живете. А демони не дуже розумні, і що таке союзники не розуміють. Так що, вас він зжере насамперед.

— Не зжере, ми нічого в бога Золотих Туманів не просили, — сказав Берьєн.

— Не встигли, — навіщось додав Ковін.

— Да? — здивувався Мален. — Що ж, вам гірше. Отже, житимете і бачитимете, до чого призвело ваше бажання піднестися. Хоча куди вище? Ось тобі, Ковіне, чого не вистачало? Третій флот одержав, дворянство одержав, папери на Голубині острови в канцелярії вже лежать… добре, що я не встиг їх особисто вручити. Смішно було б. Отримав би один із зрадників землі за вірність. Смішно ж, так?

— У якій ще канцелярії? — розгублено спитав адмірал.

— У палацовій, земельно-лічильній.

Ковін недовірливо глянув на Бер'єна, той знизав плечима і сказав:

— Там нічого нема.

— А на Голубині острови вчора вирушив молодший шо-Клавекан. Підтримувати порядок та вступати у володіння. Тому що за смутних часів не можна стільки земель залишати без нагляду і господаря, — розповів Ревін.

— Ось як, — задумливо мовила Ковін. — Ось воно як…

— Та зачекайте, — зажадав від приятелів Берьєн. — Як нам покликати богів, щоби підписати новий договір?

— Ніяк. Вони дуже не люблять зрадників. Особливо тих, хто зраджує їхніх представників серед людей. Так що чекайте на демонів, готуйтеся до оборони і радійте, що існують Золоті Тумани, які в сто разів привабливіші для демонів, ніж землі імперії.

Мален насмішкувато посміхнувся і вичікувально подивився на трійцю, що стояла перед ним. Чоловіки знову переглянулись.

— Які землі для демонів найменш привабливі? — запитав Бер'єн.

— Хвилюєшся про сім'ю чи сам надумав тікати? — поцікавився Мален.

— Відповідай! — велів Ревін і навіть ногою тупнув.

Мертвий імператор усміхнувся і урочисто промовив:

— Ті, де щиро не на словах підтримують рівновагу. Звідти боги не втекли.

— І де це місце? — уточнив Берьєн.

— Та багато де. Думаю, навіть у столиці є будинки, в які демони не зможуть поткнутися, і люди, яких вони просто не побачать. Але це вам не допоможе. Ви руйнівники рівноваги, демони вас побачать скрізь. Тож… Ще питання у вас є? Бо мене в інше місце звуть, інші допитливі, напевно теж не розуміють, чому пташка не прилетіла.

— Поки що ні, — похмуро сказав Бер'єн, раптом зрозумівши, що не хоче щоб Ревін знав занадто багато.

Зате дуже хоче поговорити наодинці з адміралом Ковіном. І про острови, які несподівано дісталися не тому, кому мали. І про молодого імператора, якого всі скинули з рахунків, а тут раптом виявляється, що він має всі шанси залишитися самим собою і зберегти владу. Бо якщо несподівано помре хоча б половина тих людей, які, за запевненнями Малена, помруть неодмінно, ні в кого, крім Ромула, шансів зберегти хоч якийсь порядок не буде. А демони, напевно, посприяють бажанню його зберегти. Хоч у якомусь вигляді.

— Кай, терміново придумай якихось піратів і вирушай їх ловити разом із флотом, — сказав Берьєн, коли Ревін попрощався і поспішив зникнути, напевно з доповіддю якомусь покровителю, про якого скромно промовчав.

Задумливий адмірал Ковін глянув на нього дуже здивовано.

— Якщо вони відібрали у тебе землі, які практично належали тобі, можуть спробувати відібрати і флот. Та й убити тебе можуть спробувати, влаштувавши нещасний випадок. Так що вирушай до піратів і чекай на новини. Думаю, невдовзі ця проблема зникне сама собою. А я піду до молодого імператора. Каятися і посипатиму голову попелом. З огляду на те, що йому зараз дуже потрібні союзники, він мене пробачить. Або вдасть, що пробачив. Або купити спробує. Втім, він не дурний і, гадаю, зрозуміє, заради чого я старався. А оскільки пришестя короля нам тепер навряд чи загрожує, то й підтримувати його нема для чого.

— Думаєш, не загрожує?

— Думаю, йому не захочеться стати непотрібним його божеству і перетворитися з короля на їжу. А свого бога вони змогли б перетягнути сюди не раніше, ніж йому поклонятимуться більшість людей. Я уважно слухав і розпитував, навіщо стільки складнощів і чому небажано землі завойовувати. Так що…

Адмірал кивнув, задумався, а потім усміхнувся.

— О, піратів я їм придумаю. Таких піратів. Знаєш, як пес полює за своїм хвостом?

— Пес?

— О так! А ще в давнину був такий капітан. Котрий тихо собі топив кораблі під смугастим вітрилом і з морською дівою на носі корабля. А потім міняв вітрило на біле, діву міняв на брус із захисними символами і спокійно повертався до рідного порту.