Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Крейдяні лінії яскраво біліли на темному камені, а потім, коли сутінки перетворилися на густу нічну темряву, ще й почали світитися. А коли їхнє світло стало таким яскравим, що могло посперечатися з зірками, над малюнком почала збиратися світла пляма. Вона спочатку було куляста, потім витягнулася в овал, виростила руки, ноги та голову. А потім взагалі перетворилося на людський силует. І саме із цього силуету вийшов імператор Мален.
— Все, — буркливо сказав він. — Можете обертатись, я прибув.
Люди в плащах стрепенулися. Хтось тихенько охнув. Жінка поскаржилася, що відсиділа собі все на світі. Інша жінка стягнула каптур і широко посміхнулася.
— Ох, Мален, — простягла вона трохи сумно.
— Все гаразд, — запевнив привид.
— Ти не передумав? — уточнив один із чоловіків. — Ще не пізно відпустити тебе.
— Не передумав, — запевнив імператор і недобре посміхнувся. — Я тепер дуже злий і мстивий дух. І спокою мені зовсім не хочеться. І почуваюся я чудово, років п'ять так добре себе не відчував. Тож прив'язуйте мене до страж-амулету і пішли звідси. Пограємось в інтриги.
— Ну, як хочеш, — не став сперечатися чоловік, дістав із кишені срібну підвіску-кораблик на шнурку і простягнув примарному імператорові. — Відтепер це твій дім. Подобається?
Мален кивнув, торкнувся підвіски і вона, коротко засяявши, почорніла. Більше нічого не змінилося, але чоловік усміхнувся і велів:
— Змивайте крейду, і повертаємось додому. Тут незабаром буде шторм.
Двоє слухняно похапали ганчірки, що лежали за камінням, і почали терти поступово тьмяніючі крейдяні лінії. Ще один запалив масляний ліхтар і став подавати комусь знаки, закриваючи та відкриваючи стулку.
— Злий і мстивий дух, так? — трохи глузливо запитала жінка, коли з темряви велично з'явився двощогловий корабель і з нього спустили човен, щоб забрати людей з острівця.
— Дуже мстивий, — підтвердив Мален. — Упевнений, вони почнуть мене закликати наступного дня після покладання вінця. Ось тоді я з усіх і посміюся. Інтригани. Нічого не знають і туди ж, світ перекроювати і за владою ганятися.
PS: На обкладинці зовсім не Ліїн з Душечкою. Вгадаєте хто?
PS2: Хто не знає, це друга книга. Перша "Ліїн із роду со-Ялата".
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало», після закриття браузера.
