Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало"

— Гаразд, якщо ви не можете почекати… — промимрив Валад і підвівся.

Компанія дружно простежила за тим, як він йде до столу, а потім за нього сідає. Перезирнувшись, вони пішли слідом. Поспостерігали, як Валад прямо над стільницею виплітає незрозуміло що з енергетичних ниток, що слабо світяться. Почекали, поки він знову помовчить собі на втіху, а потім слухняно зібрали по кімнаті стільці і сіли навпроти, бо Валада люди, що стояли над головою, таки дратували, просто він цього не показував.

— Насправді все і просто, і складно, — нарешті заговорив великий маг. — Я взагалі відразу зрозумів, що сталося з Каяром, ще в той момент, як з неба звалився повітряний кулак неймовірної сили, просто не повірив, не побажав повірити…

— Повітряний кулак? — здивовано перепитала Кадмія.

— У Каяра? — не менш здивовано спитала Мелана.

— Не у Каяра, у тебе. — Валад обдарував Мелану глузливим поглядом. — Ти, мабуть, забула, мила, але коли маги збираються в коло, накопичена сила набуває конкретного вигляду. Іноді цілком випадково зорієнтувавшись на когось одного, влившись у його стихію. Іноді вибравши саме її тому, що цей маг найсильніший у колі. Іноді тому, що менш втомлений та більш зосереджений. Цього разу вибір випав на Мелану, і сила, яку відштовхнув демонський захист, виявилася податливою для повітря. А Каяр просто користувався готовим. Насправді вогняний кулак від повітряного практично не відрізняється. Просто стихія різна.

— Отже, він якось упіймав відкинуту силу і використав її? — здивувалася Кадмія.

— Так. По суті він зробив саме те, для чого ми створюємо фокусуючий малюнок. Використав накопичену силу.

— Так… — задумливо мовила Кадмія.

А Мелана насупилась, похитала головою, а потім спитала:

— Ти ж не хочеш сказати, що цей бовдур незрозуміло як став чимось на зразок командирів?

— Хочу, — розчарував її Валад.

— Яких ще командирів? — з побоюванням спитав Каяр.

— Ось тому я й кажу, що почати доведеться здалеку, — зітхнувши, сказав Валад і самовдоволено посміхнувся. — Розумієте, в одній з меж є світ, у якому маги набагато сильніші, ніж будь-де. Вони там умовно безсмертні, тобто, не схильні до старіння. А все через те, що та межа знаходиться надто близько до божественної. А може, й не знаходиться, може, це вона і є. Просто боги живуть у розломі, тварюки в горах, а люди в долині. Ну, це не так важливо і може розповісти навіть Мелана. У неї ці спогади про минуле життя також є. Важливе інше. Як я вже казав, місто захищає величезний артефакт-накопичувач. Власне, саме місто частково цей артефакт і є. А ще у місті є люди, які можуть скористатися накопленою міццю. Вони самі по собі сильні, але артефакт робить їх сильнішими. І нам, хоча наш артефакт вийде значно слабше, такі люди також потрібні. У тому світі вони називаються командирами та відповідають кожен за свій сектор — частину міста. А в нас поки що є тільки Каяр. На його рахунок я абсолютно певен. Решту кандидатів доведеться випробовувати, можливо, вони не зможуть провести крізь себе стільки сили.

— Чому ти в ньому певен? —спитала Ліїн, коли Валад замовк.

— Тому що він зробив неможливе, — зненацька відповіла Мелана. — Він досяг високої хвилі. Хоча це неможливо ніде, крім того міста. Теоретично неможливо.

— А на практиці ніхто не шукав тих, що можливо досягли, — пробурчав Валад. — І тепер ми маємо живий доказ помилковості цієї теорії. Хоча я все одно не розумію, як воно могло вийти. Адже він навіть сполучних не бачить. Та ніхто їх тут не бачить, енергетики у світі не вистачає, і маги порівняно слабкі для таких умінь. І тут на тобі, хлопець ні з того ні з сього ці сполучні рве, втілює свою алартай у крилату гадину і трощить ворожий флот. При цьому він залишається живим, здоровим і відносно нормальним. А цілком нормальним він ніколи не був.

— Яку ще алартай? — спитав Каяр.

— Свій дар. Те, що дозволяє тобі бути магом. У деяких світах його називають джерелом, в інших зосередженням, але це не змінює суті. Дар прив'язаний до людини. Саме прив'язаний, а не є її частиною. Тому дар можна забрати, не пошкодивши фізичне тіло. Розум, щоправда, пошкодить, але це так, окрема історія. Ще дар можна відпустити самостійно. А в деяких випадках відпущений дар не кидає своєї людини, а залишається поряд, вигравши в мобільності, чи що?

Валад почухав маківку і зітхнув. Мабуть, і сам не дуже добре знався на тому питанні, яке намагався прояснити для всіх інших.

— І що тепер? — запитав Каяр.

— Що… тепер ти дуже сильний маг. Просто тому, що тобі не треба проводити енергію сполучними — не дуже широкими каналами. Ти не втрачатимеш її в процесі. Просто вб'єш одразу куди б там не було… Хоча у твоєму випадку все надто дивно. Нічого проводити до ладу ти не вмів, просто жбурлявся чистою силою, ні в що її не втілюючи. Загалом, не знаю, можливо, це навіть добре, бо ти не бачиш особливої ​​різниці між тим, що було і тим, що стало. Не виключено, що саме тому твоя сила від тебе не втекла за першої ж нагоди. Та ти й не знав, що вона може втекти. Не важливо. Важливо те, що тепер тобі не треба вчити плетіння, ти можеш спокійно займатися улюбленою справою — кидатись енергією. Потренуєшся спілкуватися зі своєю змією, напевно зможеш наповнювати енергією амулети та чужі плетіння. А то й свої створювати, просто побажавши та уявивши, як воно має бути. Загалом, потренуєшся, сам усе зрозумієш.

— А чому його сила змія? — спитала Сорра.

— Демони його знають. Є теорія, що алартай втілюються у те, що хочуть бачити їхні господарі. Або в те, що мимоволі побачили. Ось Каяр побачив сполох, а його уява намалювала змію в небі. Змію зрештою він і отримав.

— Справи, — сказала Кадмія.

— Так, справи, — не сперечався Валад. А потім широко посміхнувся і життєрадісно сказав: — Зате тепер ми маємо мага, який може тримати захист і розганяти ворогів. І поки що навіть його одного вистачить. Решті у будь-якому випадку доведеться переїхати на інші острови, щоб правильно розподілити силу. Треба ще порахувати у спокійній обстановці. Бо поки не розгорнемо захист, куди їх відправляти, точно знати не будемо. Зате можна порадіти з того, що захист у архіпелагу буде сильним і рівномірним. І навіть якщо якийсь флот притягне із собою драконів, у нас буде що їм протиставити.