Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало"

Насправді Ромул був сердитий на трьох людей.

На Тіваша Калату, який, звичайно, був відмінним, та й незамінним на даний момент головою служби контролю та захисту. Але, за всіх його незаперечних достоїнств, він служив зовсім не Ромулу. І міг у будь-який момент і зникнути так само несподівано, як з'явився, або просто прирізати імператора, що став непотрібним. Останнім часом Ромул в це не сильно вірив. Просто точно знав, що на чолі цієї служби має стояти віддана саме йому людина. Але зараз Тиваш єдиний варіант. Заміни йому просто немає ким. Що тільки більше злило. Незважаючи на те, що Калата був незмінно ввічливий і розмовляв з імператором підкреслено шанобливо.

І насправді Ромул зовсім не був упевнений, що голова контролю та захисту нічого важливого не приховує. Швидше, навіть навпаки. А змусити його про це важливе розповісти Ромул не міг. Варта тут не допоможе. Та й вірні маги навряд чи впораються. А тим, хто не приніс клятву, Ромул довіряв ще менше, ніж Тівашу.

Другою людиною, яка все більше злила Ромула, був Мален. Точніше, він був не людиною, а примарою і чомусь ігнорував усі спроби викликати його. І ось думай тепер, що на тих островах сталося і чому він не з'являється.

А статися насправді могло будь-що. І не враховувати це не можна. А Мален не з'являється.

Третьою людиною, яка злила імператора, була Радда. Красива дівчина. З чудовим, насправді, походженням. З чудовим характером. І була б вона просто взірцем справжньої елана, якби не її робота.

Робота змушувала її не підпускати Ромула до себе надто близько. Примушувала бути чемною, але холодною. Радда навіть усміхалася дедалі рідше, мабуть, намагаючись збільшити дистанцію. З чого зовсім не дурний Ромул зробив висновок, що бути нічною вовчицею дівчині подобається, і кидати цю роботу навіть заради імператора вона не збирається. При цьому, з іншого боку, ставало зрозуміло, що і зраджувати Ромула вона не збирається. Тому щосили тримається подалі від ситуацій, де це зробити буде надто просто. Де їй достатньо отримати наказ.

Тож Радда була просто чудовою дівчиною, чесною, шляхетною, сміливою, талановитою та й красивою. У неї навіть походження, незважаючи на те, що предки промотали весь статок, було достатнім для заміжжя з молодим імператором. І жодна рада не посміла б нічого сказати. Точніше, вони б посміли, і, напевно, почали б протестувати. Але всі ці протести розбилися б об закони та ім'я сім'ї дівчини.

Отже, вся справа в роботі.

Яка для Ради була цінніша, ніж якийсь там Ромул.

Загалом імператор сердився всього на трьох. Зате зганяв цю злість на безлічі людей. Не сказати, щоб ні в чому не винних. Але більшість точно не була винуваті в поганому настрої імператора. Ну, не від початку. І не всі.

Як не дивно, у деяких людей, які звикли вимагати, наказувати і ні з ким не рахуватись, виявилося щось на зразок інтуїції, яка вчасно підказала, що з похмурим, як грозова хмара, імператором краще бути ввічливим і щосили дотримуватися етикету. Зате в інших ця інтуїція була відсутня геть-чисто, і вони дуже дивувалися, коли Ромул відповідав їм взаємністю, відмовляючись боятися і поважати таких великих людей. А ще піддані, яким так не вчасно захотілося щось вимагати, раптом виявили, що імператор має дуже буйну фантазію. І у відповідь на обурений крик про те, що він повинен поважати таке стародавнє прізвище, на якому все тримається, прізвище, що прославило себе у віках, прізвище, перед яким тремтять пірати і жителі Золотих Туманів, Ромул раптом усміхався і говорив:

— Добре. Раз перед вами тремтять пірати, ви й поїдете з'ясовувати, чому вони так безкарно щипають купців біля Рукава Білої Діви.

Власник грізного прізвища відразу призначався відповідальним за цих піратів. Йому вручалися відповідні папери та імператорський наказ розібратися і не повертатися, доки не розбереться.

А дати флот на вирішення проблеми імператор чомусь забував. Та й навіщо там якийсь флот, якщо пірати й так тремтять?

І власники чудових прізвищ раптом виявляли, що потрапили у безвихідь. Відмовитися вони не могли, бо це відразу ж перетворювало їх на бунтівників. Підняти справжній бунт не виходило, бо перед городянами була відразу зачитана «радісна звістка» про «доблесного борця з піратством» і городяни дуже здивувалися б, що «радісний борець» не горить бажанням боротися.

А друзі та союзники, які могли б допомогти поставити імператора на місце, або встигали отримати свої накази, або воліли причаїтися і подивитися, що буде далі. Тому що у Ромула раптом виявилася незрозуміла сила, і пройшла чутка, що він зумів домовитися з Ловарі. Та й Тіваша хтось там упізнав.

Дещо Ромула, щоправда, тішило. Йому вдалося видати двох найдурніших і набридливих наречених заміж. Як нагороду за виявлений героїзм під час штурму палацу черню. Бідолашні нагороджені, які не вчасно вирішили «просто поговорити з імператором», жодного героїзму за собою не пам'ятали, але слів, щоб заперечити проти щастя, що звалилося на них, так і не знайшли. А дівчата ще й задоволені залишилися цілком вдалим заміжжям.

Ромул би видав заміж і більше набридлих наречених, але, на жаль, холостяки виявилися не настільки дурними і вважали за краще імператорові на очі не траплятися. А голові прибережного патруля довелося урочисто відрубати голову, надто багато грішків він назбирав за час, що минув від дня смерті Малена. Наче спеціально цієї смерті чекав і одразу ж взявся за вчинення давно запланованого. І не покаявся, коли став перед свідками, перед яким особисто Тиваш зачитав список цих грішків, хоча там однієї доведеної співпраці з магами із Золотих Туманів, що проникали потай у столицю, вже вистачало для страти. І до кінця не вірив, що Ромул ризикне саме стратити. А потім ще й кричав, що він пошкодує, і хтось помститься. Можливо, навіть ті маги з королівства.

Після цієї страти великі і шляхетні, які все ще бажали вказати Ромулу на його недосвідченість і свою незамінність, якось притихли і причаїлися. Мабуть, вирішили придивитися до молодого імператора і вирішити, що з ним робити далі. Найрозумніші засилали ходоків до со-Яруна і намагалися щось загадкове з'ясовувати в нього. Або домовлятися з ним про щось не менш загадкове. Ромулу воно було навіть не дуже цікаво, хоча він і розумів, що не правий.