Читати книгу - "Моя не маленька слабкість, Талі Верне"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Цей день був неймовірним враховуючи, що виставка пройшла успішно і маленька Олеся ні на крок не відходила від Данила. Спочатку це було дивно, адже ця дівчинка важко підпускає до себе нових людей, але коли я побачила, як вони йдуть за ручку – моє серце пропустило декілька ударів. Щось неймовірне, ми виглядали, як сім’я, яка прийшла на захід. Вперше я відчувала себе в правильному місці і потрібною, бо була зі своїми людьми.
Данило щоразу кидав на мене палаючі погляди, але я намагалася робити вигляд, що мені це не цікаво. І коли він посміявся за обідом з нашої розмови, яку підслуховував, Олеся знову вибрала його сторону. Це так дивно, але в свою чергу мені це подобається.
Коли я вперше приїхала сюди, Олеся була дуже замкнутою дівчинкою, поговорити з нею було неможливо. Але знаючи, що вона впершу чергу дитина, мені вдалося знайти до неї підхід. Спочатку я купила їй декілька красивих суконь, які вона так любила, а потім вона побачила мене на байку, важко описати, що було в очах Лесі в той момент – це щось близьке до захвату і повної невіри. Вона довго ходила навколо байку і розпитувала мене про все.
- І ви давно їздите на цьому звірі? – Мені стало смішно, так мого залізного друга ще ніхто не називав.
- Два роки і, Лесь, давай на ти. Можна просто Руслана, а ще краще Лана. – Я протягнула руку і дівчинка вперше за весь час нашого знайомства посміхнулась мені щирою, беззубою посмішкою і потиснула руку.
- Окей, а ким ти працюєш, Лано?
- Я лікар-педіатр. Лікую таких маленьких і балакучих ангелочків, як ти, - я погладила її чорняве волоссячко і вона дзвінко засміялась.
- Ти кумедна, геть не схожа на лікаря, швидше на модель або гонщицю.
- Ну дякую, тепер мені потрібно припинити лікувати діток і піти в моделі? Чи розсікати по трасі, щоразу вигравати якісь призи? – Я знала, що кидаю її із крайнощів в крайнощі, але інколи це потрібно, щоб зрозуміти роль наших слів, в житті інших людей.
- Ой, я не те мала на увазі, це так виглядає на перший погляд. Але лікувати дітей круто, тому я рада, що все ж таки вирішила подружитися з тобою.
- А я рада, що ти все ж таки вирішила стати моєю подругою. До цього в мене не було подруг, тому ти перша. – Я міцно обійняла дівчинку, а потім почала лоскотати.
Як тільки виставка добігла свого кінця, Данило попрощався з Ларисою і додав, що пізніше повернеться з ласощами до діток, а до неї – з діловою пропозицією. Мені одразу стало цікаво, яку пропозицію він має на увазі, але вирішила зачекати моменту, коли ми будемо наодинці. Щоправда, коли це трапилось, Данило не дав мені і слова сказати і зі словами:
- Я хотів цього всю виставку, - припав до мене в пристрасному поцілунку. Цей чоловік був неймовірним і я розуміла, що гублюся в ньому все більше.
- То що в тебе там за ділова пропозиція? – Перервала я цю насолоду, все ж захоплюватись не варто, адже я це почала, щоб бісити тата, хоча вже і сама невпевнена, мабуть, мені просто потрібне виправдання.
- О-о-о, ну ти дуже невчасно з цим, мені здалося в нас є зараз справи цікавіші і значно приємніші. – Він провів носом по моєму обличчі і зарився пальцями в локони. – Ти зводиш мене з розуму. В чому твоя сила? Може ти відьма?
- Звісно, саме тому я й руда. Милий мій, Данило, я надаю перевагу бути собою і стосунки мене, до твоєї появи, не цікавили, - я провела пальчиком по його підборідді, на якому вже встигла з’явитись щетина, - а щодо справ дитячого будинку, для мене вони завжди в пріоритеті, адже ці діти мені, наче рідні.
- Зрозумів, рисеня, давай так, заїдемо до мене на чашечку кави і я тобі все розкажу, що встиг вигадати, поки слухав діток.
- Чашечка кави кажеш? Який ризик того, що я прокинуся в твоїй спальні? – Знала я, що означають такі пропозиції, тому й оминала їх. Від Данила вона звучала дуже солодко, я хотіла його і навіть сумнівів не було.
- Це вже, як ти сама забажаєш, - він перемістив мою руку собі на пах і я зрозуміла, що це бажання не таке вже й одностороннє, як я думала, - я підтримаю будь-яке твоє рішення.
Хотілося щоб цей чоловік був тільки моїм, щоб він хотів тільки мене, і був турботливим і лагідним лише по відношенню до мене. Сьогодні я поглянула на нього геть іншими очима, він став моїм героєм. Те, що він погодився на цю авантюру для мого батька, стало моїм шансом на щастя. Я ніколи не могла б і подумати, що у стосунках буду себе відчувати настільки щасливою, в мене ніби крила прорізались за останні декілька днів.
Данило відчинив мені дверцята автомобіля, де мене моментально огорнув його запах, такий знайомий і рідний. Я пристебнула себе паском безпеки і ми поїхали пити каву, балакаючи по дорозі, про всілякі дурниці. В якийсь момент, навіть не зрозуміла як, але я заснула. Я відчула, як мене несуть на руках, коли розплющила очі, зрозуміла, що справді заснула, і тепер Данило несе мене до себе додому на руках. Знову. Відчуття дежавю мене не покидало. І я вирішила не закінчувати цю казку, заплющила очі і просто розтанула на руках цього чоловіка.
- Здається, мене хтось обманює, - я відчула, як рука на моїй талії збільшила тиск.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя не маленька слабкість, Талі Верне», після закриття браузера.