Читати книгу - "Рубінова тінь минулого, Анна Ліє Кейн"

- Ну-ну, - хмикнула Румія. - Заповнюйте папери.

Кивнувши, підняла ручку з підлоги та почала писати, більше не ризикуючи ставити запитання. Айра мала рацію, працівники цього відділу явно не подарунок.

Заповнення бланків зайняло у мене понад годину. Після цього Румія Хінок уважно переглянула папери й кивнула:

- Чудово, - вона повернулася до першої сторінки та глянула на верхній рядок: - Міс Елері Міон. Ми зв'яжемося з вами, щоб повідомити про результати перевірки або якщо виникнуть додаткові питання.

- Який шанс, що мою вимогу задовольнять? - не змогла утриматись від питання. Від всієї цієї бюрократії в грудях оселилося почуття безвиході.

- Не можу зараз вам нічого сказати, - хитнула головою жінка, вчитуючись в одну з моїх розгорнутих відповідей.

- А якщо мені відмовлять? - голос зрадливо здригнувся. Зараз подібний розклад навіть у думках уявити було складно. – Я зможу оскаржити це рішення?

- Звичайно, - Румія знизала плечима, але її тон говорив зовсім протилежне словам. – Ви зможете звернутися до суду. І там довести, що вам необхідно виправити якусь подію у минулому. Для цього доведеться зібрати дуже багато документів, багато свідчень, слідчим належить вивчити всі матеріали вашого життя, деякі з яких знаходяться під грифом секретно й отримання всіх дозволів займе час, - жінка зняла окуляри, потерла пальцями перенісся і подивилася на мене: - Зазвичай такі суди затягуються на кілька років.

- Чи був хоч один випадок, коли позов задовольнили? - спитала пошепки. Румія безжально хитнула головою:

- На моїй пам'яті не було, міс Міон. Час дуже небезпечна річ, щоб з нею грати. Повернути його назад не те саме, що перевернути пісочний годинник. Це може зруйнувати тисячі життів, спричинити жахливі катаклізми. Ми не просто так спостерігаємо за іншими світами та стежимо за спотвореннями часу. І не просто так все чітко регламентовано і відбувається без поспіху: будь-яка помилка може обійтися занадто дорого для всієї Ізаріди. Щоб вам повернули час назад ваша доля повинна мати таку вагу, що здатна вплинути не менше ніж на кілька десятків інших доль.

Жінка підвелася, взяла портсигар і відійшла до вікна. Відкрила одну стулку, дістала цигарку, але не стала підносити її до рота, затисла в пальцях, а сама підняла голову, замилувавшись чистим небом.

- Сьогодні на диво хороша погода, чи не правда, міс Міон?

Для мене світ забарвився у сірий. Я розгублено дивилася на робітницю Міністерства. У голові панувала дивна порожнеча. Змиритися з думкою, що я ніколи не зможу повернутися до минулого життя, здавалося, неможливо.

- Міс Міон, - сказала Румія, схиливши голову набік. У її байдужому погляді промайнуло співчуття. Або мені тільки хотілося побачити його там. - Ідіть до дому. До кінця перевірки вам тут нічого не скажуть. І моя порада: спробуйте налагодити своє життя тут. Можливо, воно виявиться не таким вже й поганим. Якщо вам потрібно, я можу надати адресу фахівця з адаптації до нових світів.

- Дякую, не треба, - я хитнула головою, повільно підвелася і потяглась до виходу з кабінету.