Читати книгу - "Тепер твоя. Книга перша, Єва Басіста"

Обережну тягну руки до неї та відкриваю замок, не виймаючи з комірки. Там зеленіє "капуста". У мене перехоплює дух. Ще ніколи не бачила стільки грошей, а тим паче не тримала, але зараз доведеться.

Застібую її та виймаю. Тяжкенька. Закриваю комірку та йду до працівниці банку, яка підіймає очі. Збентежено позирає на мене, а скоріше на сумку.

Відчуваю зніяковілість. Ще не дай Бог подумає, що там наркотики чи ще щось небезпечне. Але це вже мій самонакрут. Я думаю зайве. Інколи проти волі вдаюся до цього.

- Я все, - усміхаюся їй.

Вона киває темною голівкою та виводить мене зі сховища, і за декілька хвилин я стою на вулиці та чекаю на таксі. Відчуваю дикий страх, який гуляє під шкірою. Міцно тримаю сумку, адже від неї залежить життя двох людей, але страшніше стає тоді, коли опиняюся на місці зустрічі.

Бандити обрали дуже непривітне місце - край міста. Стовбичу біля закинутого підприємства, де абсолютно нікого нема. Але брешу - за десять метрів від мене бігає великий чорний собака та щось винюхує.

Я позираю на годинник - зараз 14:45. Вони обіцяли приїхати о третій. П'ятнадцять хвилин. Це не так багато, але коли тримаєш в руках сумку, набиту коштами, то нутрощі стискаються від кожного шурхоту. Боюся навіть власного серцебиття.