Читати книгу - "Втекти від долі, Дана Лонг"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Сьогодні у мене вихідний і я вирішую провести його вдома. Заварюю собі чай із солодощами і вмикаю серіал по телевізору.
Мій телефон знову дає про себе знати. Влад намагається додзвонитися мені вже вкотре за сьогодні, але я зовсім не бажаю зараз розмовляти з ним.
Нехай іде й милується зі своєю Реґіною. Немає в них нічого, ха! Так я і повірила.
Телефон замовкає, але потім починає дзвонити знову. Та що ж таке.
– Алло, – вирішую все ж таки відповісти на дзвінок, незважаючи на те, що страшенно гніваюсь на нього.
– Привіт, – від його хрипкого голосу я миттєво починаю тремтіти. – Я приїхав, стою біля твого під'їзду. Вийдеш, або краще мені піднятися?
– Я не думаю, що це гарна ідея, – після того, що трапилося, мені зовсім не хочеться бачитися з ним.
– А чого так? – здивовано цікавиться Влад. – Я тебе чимось образив?
Я не відповідаю, але мене розриває зсередини висловити йому все, що я думаю про нього і його стосунки з Реґіною.
– Лано, я чекаю на відповідь? – Влад виявляє нетерпіння.
– Чому б тобі не повернутися до своєї Реґіни, адже ви так чудово проводите час удвох.
– Про що ти зараз кажеш? – його голос напружений.
Я не витримую і починаю висловлювати йому все, що накипіло.
– Я телефонувала тобі нещодавно, а твоя Реґіна сказала, що ти в душі. Збиралася одягатися і йти тебе кликати. Ти ж сказав, що між вами нічого немає, що вона просто подруга! Чи тобі подобається мати кілька коханок одночасно? Алло? Чого ти мовчиш?
У слухавці запанувала тиша.
– Я зараз піднімуся до тебе, і ми все обговоримо. Який у тебе номер квартири? – запитує він крижаним тоном.
– Я не...
– Гаразд, сам знайду, – кидає він наостанок і відключає телефон.
Я кидаюся до вікна і шукаю його поглядом. Бачу, як Влад виходить із машини і впевненим кроком прямує до мого під'їзду.
Не буду відчиняти. Може йому набридне стояти під дверима, і він поїде. Не хочу зараз його бачити.
Через деякий час лунає дзвінок у двері. Потім ще раз. А потім ще й ще.
– Лано, відчини негайно! – з-за дверей до мене долинає крик Влада. – Відкрий, або я виб'ю ці кляті двері!
Тільки цього мені ще бракувало.
Я вирішую не перевіряти, чи дотримається він своєї обіцянки, чи ні, тому поспішаю скоріше відчинити, доки він не переполошив усіх сусідів, та й самі двері шкода. Відчинивши двері, я одразу зустрічаюся з сердитим поглядом Влада, і краєм ока помічаю, що на шум уже починають виходити зі своїх квартир зацікавлені сусіди.
Влад ввалюється у квартиру і з силою зачиняє за собою двері, не зводячи при цьому з мене свого похмурого погляду.
– А тепер спробуй пояснити, що це за маячня про мене і Реґіну? Я тобі вже казав, але повторю ще раз, якщо твоя мила голівка забула. У мене з Реґіною нічого немає.
– Та невже... – невдоволено пирхаю я.
– Не заперечую, що в мене були з нею стосунки. Ну, як стосунки, переспали кілька разів і все. Але! Це було давно, задовго до нашого з тобою знайомства. Тоді в мене був складний період у житті, я втратив дружину. Ходив сам не свій, та й Данечка маленький увесь час питав, де мама. Мені просто потрібен був хтось, щоб відволіктися, а Реґіна була поруч у той момент, підтримала мене. Власне це був просто секс, без будь-яких зобов'язань. Ти ж розумієш, що безглуздо ревнувати до минулого? Адже це було до тебе.
Я стою перед ним, не в силах вимовити хоч слово. Мені так хочеться повірити йому.
– А що стосується твого звинувачення по телефону. Я не знаю, що там тобі наговорила Реґіна, але в нас нічого не було. Вона прийшла по світлини. Не приховую, що намагалася спокусити мене, але пішла ні з чим. У моєму ліжку зараз тільки одна дівчина, і це ти. Я вірний людині, з якою перебуваю у стосунках, і чекаю від тебе того ж.
– А ми хіба у стосунках? – захриплим від хвилювання голосом видавлюю із себе.
– А ти як думаєш? – він нахиляється в мій бік і притягує за талію до себе. – Чи ти проти?
– Н-ні, не проти, – нервово видихаю.
Влад посміхається, знімає взуття і, підхопивши мене на руки, відносить до спальні, дорогою жадібно накидаючись на мої губи. Опинившись у спальні, він обережно опускає мене на підлогу, і ми в пориві пристрасті починаємо зривати одяг одне з одного.
Мої пальці тремтять, мені важко впоратися зі своїми емоціями.
Можливо, хтось скаже, що це нерозсудливість, ось так прив'язуватися до людини після кількох зустрічей. Але гнатися за фантомами ідеальних стосунків я більше не буду. Хочу жити і відчувати, тут і зараз.
І ось я стою перед ним в одних мереживних трусиках і знемагаю від передчуття.
Влад завалює мене на ліжко і притискає зверху своїм тілом. Його рука ковзає вниз і починає погладжувати мене через білизну, від чого вона намокає за лічені секунди.
Велике тремтіння охоплює моє тіло, воно горить вогнем у тих місцях, де Влад торкається своїми губами. Я звиваюся під ним, задихаючись від бажання. У пам'яті спливає наша недавня близькість і ті слова, що він шепотів мені в моменти екстазу, від чого тремтіння в моєму тілі посилюється. Я стискаю долонями простирадло, стогнучи від задоволення.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Втекти від долі, Дана Лонг», після закриття браузера.