Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

,

Хоча вони втекли, не зустрівши ні Королеви Драконів, ні Андеші та інших Пастухів дерев, про яких згадували Сідні та Вероніка, це не означало, що їм так пощастить знову увійти до міста. Тим більше, що ситуація на цьому шляху була очевидною для всіх. Ймовірно, Рушта зараз був у безладі.

?

Хто захоче знову наразитися на небезпеку?

.

Брандо, природно, розумів цей принцип. Для цієї операції він використав усі свої козирі, але все одно було занадто багато несподіваних ситуацій. Зокрема, Королева Драконів фактично наважилася проігнорувати загрозу Драконів і вихвалялася Руштою. Це значно перевершило його очікування.

.

Якщо у нього був п’ятдесятивідсотковий шанс на успіх при першому нападі на маєток Фростью, то цього разу не було навіть десятивідсоткового шансу, що він зможе знову вбити собі шлях до міста.

.

Це був азартний гравець, який складав усі свої яйця в один кошик.

.

Але йому довелося зробити вибір.

!

Скарлетт була не єдиною, хто потрапив у пастку в місті. Сіель , Мефістофель, Андріке та Хіпаміра зникли безвісти. Він не міг залишити жодного зі своїх підлеглих.

Учитель

.

Вагіна ясно бачила тяжке становище вельмож. Вона з жалем подивилася на вчительку. На її думку, саме Брандо врятував вельмож. Для того, щоб досягти цієї мети, він так багато пожертвував, і вони повинні за це відповідати.

,

По крайней мере, вони не повинні проявляти таке зневажливе ставлення. Було моторошно.

.

Вероніка зітхнула і поплескала ученицю по плечу. Але якщо ти прийняв рішення, яким би воно не було, я буду супроводжувати тебе, маленький.

.

Брандо не здивувалися словам Вероніки. Він знав, що це її шлях меча, але все одно був дуже вдячний.

З тих пір, як він зустрів Святого Меча, Святий Меч не раз допомагав йому. У глибині душі він навіть вважав Святого Мечем старшим.

,

Не кажучи вже про невимовні стосунки між нею та його вчителем, Сірим мечем Сен-Мефістофелем.

Але що його здивувало, так це те, що багато хто з дворян, присутніх в Крузі, висловлювали таку ж думку. Він здивовано подивився на вельмож імперії. На його думку, ці люди, навіть батько і брат Вахіної, не були добрими людьми. Вони були майже виносками цих вельмож. Відколи з цими вельможами стало так легко розмовляти?

.

Він не міг не глянути на канцлера Нідевана. Старий не сказав ні слова і тільки мовчки чекав, коли він прийме рішення. Але того факту, що ця важлива людина не сказала ні слова, було досить, щоб висловити своє ставлення.

,

Ми, перш за все, солдати, граф. — сказав Брандо один із вельмож. Зараз ми на одному човні. Поки ви приймаєте рішення, ми будемо його дотримуватися.

.

Брандо нарешті зрозумів прихований сенс цього речення. Справа була в тому, що ми на одному човні. Вельможі Круса були такими ж розумними, як і раніше. Але в будь-якому випадку він все одно відчував себе трохи зворушеним.

.

По крайней мере, його праця не була марною.

Спасибі вам велике, відповів він. Я розумію, що ви маєте на увазі. Будьте певні, я не прийму поспішного рішення, але й не відмовлюся від своєї мети легко. Зачекайте ще півгодини. Якщо новин не буде, я знову в’їду в місто.

.

Брандо подивився на всіх присутніх.

.

Що ж до вас, то ви можете дочекатися мене тут або організуватися, щоб спершу поїхати в район Меца. Я вірю, що ще довго в майбутньому Срібна Королева не зможе знайти час, щоб вистежити вас.

Він сказав це не з імпульсу. Він знав, що навіть якщо він візьме з собою цих вельмож, вони не принесуть ніякої користі. Спільна дія цих вельмож у битві була не такою важливою, як Вероніка. З таким же успіхом він міг би зробити їм послугу. Йому залишалося тільки вибрати стати на бік старшого князя в цій внутрішній боротьбі за владу. Як тільки ці вельможі повернуться на свої території, вони стануть потенційними союзниками Еруена в майбутньому.

Тепер це було все, що він міг зробити для цього стародавнього царства.

.

А решта – його особисті справи.

.

Всі мовчали.

. - , ó

Очевидно, що якби існував спосіб уникнути смерті, ніхто не захотів би померти. Слова Брандо зворушили всіх присутніх вельмож. В очах цих імператорських вельмож вищого класу, до яких не міг дотягнутися простий граф Тонігель, цей сільський лорд з Еруїна став великою особистістю.

.

Вони раптом зрозуміли, що за межами імперії є такі люди, які мають стиль стародавніх вельмож.

,

Він не боявся небезпеки, доброзичливий, толерантний і відповідав з найбільшою лояльністю з боку підлеглих. Такого вельможі можна було побачити тільки в найславетнішу епоху.

.

Юначе, — раптом повільно сказав Нідеван, — я повернуся з тобою.

Брандо був приголомшений. Він майже подумав, що неправильно почув.

Всі в районі Круза також були приголомшені. Вони підсвідомо дивилися на колишнього прем’єр-міністра імперії.

.

Прем’єр-міністр Нідеван був великим шансом.

Якби людина не була громадянином Імперії, це було б важко зрозуміти. Кілька десятиліть тому народ імперії називав його нашим прем’єр-міністром. Це був ексклюзивний титул, яким не міг користуватися ніхто, крім Старого Нідевана, навіть найвідоміших прем’єр-міністрів імперії.

Він одноосібно створив найбільш концентровану і процвітаючу епоху Імперії. Якщо хтось сказав, що він заслужений служитель, то він це заслужив. Якщо хтось сказав, що він впливовий міністр, він міг би прийняти це спокійно.

,

В епоху, коли середнє політичне життя імператорського вельможі становило менше десяти років, а якщо бути точним, то восьми років, прем’єр-міністр Нідеван перебував на цій посаді п’ятдесят три роки. Навіть до самої смерті колишнього імператора він залишався близьким другом останнього.

Якщо в цьому світі було диво, то це вже було диво.

.

Його влада поширювалася на всі куточки Імперії, але врешті-решт він завершив передачу влади, не застосовуючи жодної зброї. Він благополучно зійшов з вівтаря і передав процвітаючу Імперію Срібній Королеві та її наступнику. Він навіть міг насолоджуватися рештою свого життя.

.

Якби історія рухалася в тому напрямку, який знав Брендел, і не перетворилася на такий безлад, Брендел вважав би, що історія рухається в правильному напрямку.

- ?

Чи буде така людина гарячим і імпульсивним дворянином?

.

Очевидно, що ні.

Тоді варто було обговорити підґрунтя його слів. Навіть вельможі, які