Читати книгу - "Не можна вбити, Велена Солнцева"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Нарешті зважилася розплющити очі. Коли все заволокло димом, що жахливо пахнув сіркою, я вирішила щи це щось вибухнуло, або піді мною провалилася підлога, тому що відчула як кудись провалююся. Враження було помилковим, тому що я все ще стояла на ногах, і навіть не похитнулася. Тільки очі про всяк випадок прикрила, тріски та уламки ніхто не скасовував, а очей позбутися я не хотіла.
-Договір.
Від цього голосу все всередині перевернулося і на місце не стало, так і лишилося десь у районі п'ят. Він ніби звучав з-під землі, що було неможливо.
-Чого стоїш ? Я говорю, договір давай.
Ось тоді я і вирішила розплющити очі. Треба відзначити, що цей крок був досить необачним, тому що картина що постала переді мною шокувала. На великому гладкому камені, граючи великою кісткою сидів натуральний чорт - з рогами, копитами та акуратним таким п'ятаком.
-Ну чого стала? Я взагалі дуже зайнятий, і ось робити мені нема чого, як чекати молоду навіть ще до ладу відьму. Вже другий день чекаю. -звинувачувально протягнув він.
-Ви хто?
Просто до моєї свідомості ще не дійшла проста істина, що таке взагалі може бути.
-Хрін у пальто. А ти як думаєш?
Він розтягнув подібно до усмішки те що мало бути губами, блиснувши заточеними зубами, вгризався в кістку.
-Схоже що ви чорт.
-Та що ти говориш? А я все життя думав що я біс, до чорта мене ще ніхто не підвищував.
-Так ви біс?
Як легко у мене пройшов перший шок, і з якоїсь причини все що відбувалося , ставало цілком логічним завершенням всього, що зі мною останнім часом сталося. Спочатку мене обзивають відьмою, потім я знаходжу в будинку бабусі суцільну чортівню, і апогеєм всього цього стало моє потрапляння прямісенько до пекла.
Біс піднявся зі свого місця, і постукуючи копитами підійшов до мене. Низько, по-жартівливому вклонився.
-Дозвольте представитися - старший біс його, був присланий сюди щоб зустріти невинну юну відьму. Йдіть за мною.
Як заворожена потяглася за бісом, уважно розглядаючи довгий, гнучкий, чимось схожий на щурячій хвіст.
-Настільки пильна увага до моєї тилової частини, змушує задуматися про вашу невинність.
Почервоніла і відвернулася від відростка що притягував очі. Ішли ми кам'яною пустелею, з усіх боків нас оточували чорні валуни і абсолютно ні до чого не придатна земля, просто кам'яна пустка.
-Я інакше собі пекло уявляла.
Біс захрюкав.
-Так це тільки пограниччя, надто ти невинна для пекла, ну господар це виправить.
Різко загальмувала, усвідомивши на що натякає ця образина.
-Я нікуди з вами не піду.
Біс знову хрюкнув.
-У тебе вибору немає, дитинко.
Сильніше стиснула книгу, яка все ще була у мене в руках.
-Знайду.
Хвостатий зареготав, потім почав кружляти навколо мене, виконуючи якийсь дивний танець.
-Або сама підеш, або ми силоміць потягнемо. Хоча навіть краще силою, господар таку справу любить.
Із-за каміння стали з'являтися невеликі, мені по коліна, точні копії біса. Повільно відступала назад, мені все це просто здається, треба в цьому себе переконати і все буде гаразд. Відступала доки не вперлася у щось тверде.
-Далеко зібралася?
Ледве стрималася щоб не закричати від полегшення. Позаду мене стояв Захар власною персоною, стискаючи в руках чомусь биту.
-Як ти тут опинився?
Він криво посміхнувся.
- Потім подякуєш.
Нас з усіх боків оточували маленькі рогаті істоти. Їхній ватажок завмер на відстані і з підозрою дивився на мого недавнього знайомого.
-Що ви тут робите? - голос біса був уже не такий впевнений, як кілька хвилин тому.
Рогатий зробив крок назад.
-Прийшов забрати свою відьму, яку проти правил викрали прямо з-під носа.
-Господар буде незадоволений. Відьма його, був договір.
-Нехай підітреться цим договором. Що він хотів зробити? Домовився зі старою про переселення душ?
-Він не погодився, стара відьма мертва, потрібна молода.
Захар притис мене міцніше.
-Хай шукає іншу.
-Договір на цю, господар буде гніватися.
-Я вже сказав, повторювати не буду – нехай ідеї на куди подалі, можеш так йому і передати.
Біс засмикав п'ятаком, хвіст в обуренні бив об землю.
-Схопити їх. Буде господареві в подарунок мисливець.
Вся дрібна лавина кинулась у наш бік. Не звертаючи жодної уваги на дрібноту, Захар закинув мене на найвищий камінь, а сам побіг до головного біса. Ніколи не бачила щоб битою орудували з такою швидкістю та спритністю. Заспокоївся хлопець тільки коли на голові у біса не залишилося рогів, а зуби рівним рядочком розташовувалися на сусідньому валуні. Що примітно, щойно вони вступили в бійку усі маленькі бесята просто зникли, труси дрібні.
Низько схилившись над перемоденим ворогом, Захар голосно заговорив:
-Передай господареві не потикатися до моєї відьми. Сунеться – здохне, гарантую. Договір вона не підписувала і не буде.
Випльовуючи кров, біс прошамкав.
-Вона не зможе без господаря.
-Я про це подбаю.
-Ти не зможеш.
-Та невже?
На це біс нічого не відповів, ще раз сплюнув і поповз у невідомому напрямку, тихо підвиваючи та притискаючи до себе відбиті роги.
Захар повільно підходив до мене, я ж намагалася розглянути чи є на ньому пошкодження. Здається вийшов він із цієї бійки тільки з парочкою синців від копит рогатого, якими отримав по обличчю на самому початку.
-Давай я тебе зніму.
Він обережно стягнув мене з валуну.
-Що це було?
Хлопець стомлено скуйовдив волосся.
-Біс звичайний.
Кивнула головою, справді, що за дурні питання я задаю, біс так біс.
-Послухай Настя, зараз ми повернемося до будинку твоєї бабусі і нам треба буде серйозно поговорити. - Захар говорив заглядаючи мені у вічі і відстежуючи будь-яку реакцію. - Можливо навіть укласти договір, але все це обговоримо пізніше. Добре?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не можна вбити, Велена Солнцева», після закриття браузера.