Читати книгу - "Шукаю тебе, Ксана Рейлі"

Після цього знайомства з Мафіо я перебувала у незрозумілому ступорі. Було таке враження, наче ми з ним вже давно знайомі. Хоча це неможливо. Проте, відчуття були такими ж, як і з Матвієм, а може навіть сильнішими. Я глибоко вдихнула, бо дуже розгубилася від цієї ситуації. Деякий час просто дивилася на кулон, забувши про те, в якому місці знаходжуся. Зі всіх сторін були камери, але з Мафіо я про них навіть не згадувала.

— Еліно, — заговорила біля мене ведуча, — ми залишимо тебе на декілька хвилин, щоб ти прийняла своє рішення. Просто зараз тобі треба обрати того чоловіка, з яким ти хочеш попрощатися.

— Гаразд, — я кивнула.

Думала, що мене справді залишать наодинці, але поряд з'явився оператор з камерою та журналістка. Вона сказала, що мені потрібно розповісти свої враження від зустрічі з хлопцями. Попри своє хвилювання, я взяла себе в руки та почала розповідати про свої відчуття. Звісно, з певними перебільшеннями. Не усі мені так сильно сподобалися, як я говорила. Потім Інна провела мене до зали, де повинна відбутися церемонія, на якій мені доведеться попрощатися з якимось учасником. Усі чоловіки стояли, очікуючи на мене. Я ж зупинилася там, де мені сказали. Поглядом пройшлася по учасниках. П'ятеро хлопців уважно дивилися на мене. Деякі хвилювалися, а Єгор так і випромінював впевненість. Це і не дивно, адже він уже дуже добре знав, що дійде до фіналу. Мафіо стояв у затіненому куточку. Його наче навмисно затемнили, щоб я не розгледіла, хто там ховається. Я могла бачити лише його силует.

— Алекс, — сказала я та побачила, як високий блондин з яскравими очима підійшов до мене, — ти — один з небагатьох, хто справді зацікавив мене. Мені сподобалося те, як ти поводишся. Я люблю розумних хлопців, а ти саме з таких. Мені хочеться ще ближче пізнати тебе, тому ти залишаєшся в шоу.

— Дякую, Еліно! — Хлопець усміхнувся та нахилився, щоб поцілувати мене в шоу. — Я буду радий більше дізнатися про тебе.

Я усміхнулася, намагаючись не показувати, що мені ніяково проявляти свої почуття на камеру. Алекс повернувся до чоловіків, а я закликала до себе Максима, він же і Том.

— Мені приємно було познайомитися з тобою ближче, — заговорила я, — але хотілося б, щоб ти був більш відкритим та впевненішим. Думаю, що коли побачимося наступного разу, то переді мною буде інший Макс.

— Я зрозумів, — сказав хлопець та усміхнувся. — Намагатимуся показати себе з іншої сторони.

Я кивнула, а хлопець повернувся на те місце, де стояв раніше. Наступним я покликала Едуарда. Хоч цей хлопець мені не сподобався, але я все ж вирішила дати йому шанс. Єгор безперечно залишився в шоу, і навіть якби ми не були з ним знайомі, я б все одно виділила його серед цих чоловіків.

— Себастіан, — сказала я та побачила, як до мене підійшов цей лисий чоловік. — Ти подобаєшся мені як людина. Весь цей час наше спілкування дарувало лише позитивні емоції. Мені шкода, але в порівнянні з цими чоловіками, ти значно поступаєшся. Я впевнена, що ти знайдеш ту, з якою зможеш створити справжню сім'ю. На жаль, нею не буду я. Сьогодні ми змушені попрощатися.

Чоловік нічого не відповів, а просто кивнув і пішов геть. Таке мені не сподобалося зовсім, адже повинні бути хоч якісь манери. Можливо, його образили мої слова, але така поведінка здалася мені дитячою.

— І в нас залишився таємничий Мафіо, — заговорила я, глянувши на темний силует. — Правила шоу дозволяють мені самій приймати рішення. Якщо у мене буде бажання попрощатися одразу з двома учасниками, то я зроблю це. Проте, якщо таке колись станеться, то точно не сьогодні. Мафіо, я не знаю як ти виглядаєш, але саме у випадку з тобою повністю довіряю своїм відчуттям. Мені здається, що нам ще рано прощатися, тому ти залишаєшся у проєкті.

Він мовчки вислухав усе і, як я зрозуміла, на цьому завершилася церемонія. Я швидко попрощалася з чоловіками, а тоді вийшла з зали. Мене одразу ж зустріла Інна. Вона почала говорити, що мені сьогодні ввечері потрібно обрати три побачення із запропонованих. Одне з них буде уже завтра. Коли я повернулася в будинок, то нарешті залишилася на самоті. Мене так сильно втомили ці знімання, що я вже нічого не хотіла. Залишилося ще пережити чотири тижні. Після цих трьох побачень мені доведеться обрати ще одного учасника, який покине шоу. Я сіла на диван, переглядаючи конверти з записками. У першому було зображення з кінотеатру. Можливо, не дуже оригінально, але я ж не знаю, що саме буде в тому кінотеатрі. До того ж я не пам'ятаю, коли останній раз ходила в кіно. В іншому конверті був квиток у кінно-спортивний клуб. Ніколи ще раніше не каталася на конях, але це було б цікаво. Також була пропозиція стрибнути з моста і це побачення я одразу ж відклала якомога далі. Ніколи не була екстремалкою і такі речі мене завжди лякали. З усіх пропозицій я обрала побачення у кінотеатрі, велопрогулянку та романтичну вечерю.
Наступного ранку мене біля кінотеатру зустрічав Алекс. Для цього дня мій стиліст Вікторія підібрала мені бежеву шкіряну спідницю, білу сорочку та світло-коричневе пальто. Акцент був лише на червоних чоботах. Загалом мені сподобалося, як це виглядало. Я чомусь зовсім не здивувалася, що таке побачення придумав саме Алекс. Він повністю орендував залу в кінотеатрі й ми дивилися концерт моєї улюбленої групи. Насправді мені це сподобалось, і я навіть здивувалася, що він запам'ятав те, що я писала йому в чаті. Сподобалося, що більше в кінотеатрі нікого не було. Ми їли попкорн, запиваючи його колою та підспівували улюбленим трекам. Мабуть, це справді було одне з найкращих побачень у моєму житті.
Наступного дня у мене в планах була велопрогулянка. Я вирішила вдягнути чорні джинси та білий гольф. Зверху накинула темну куртку, а також взула білі чоботи на низькій підошві та такого ж кольору шапку. Вікторія погодилася зі мною і я впевнено попрямувала на нове побачення. Мене привезли в місцевий парк, де нікого не було. Лише біля лавочки стояв велосипед. Коли я підійшла до нього, то побачила там записку:

"Слідуй за вказівниками"

Я побачила на дереві прикріплену стрілку і зрозуміла, куди саме мені потрібно рухатися. Добре, що я вміла дуже добре їздити на велосипеді. Взагалі це було схоже на якийсь квест. Я крутила педалі, слідкуючи за вказівниками. Було весело, коли я декілька разів ледь не впала. Проте, сама ідея мені дуже сподобалася. Я зупинилася біля дерева, на якому була прикріплена невелика рожева троянда. Мабуть, це і є місце зустрічі. Я злізла з велосипеда та підійшла до дерева, щоб забрати троянду. Раптом хтось поклав свої руки мені на очі. Я напружилася та здригнулася, бо зовсім не очікувала цього. Можливо, це Мафіо? Хто б ще міг придумати таке побачення?

— Ну, ти не впізнаєш мене? — заговорив чоловічий голос мені на вухо.

— Поки ти не почав говорити, я думала, що це інший.

Він забрав свої руки, а я обернулася обличчям до Єгора. Насправді не очікувала від нього простої прогулянки на велосипедах. Чомусь думала, що саме романтична вечеря була його задумом.

— У мене таке враження, що ти не рада мене бачити, — сказав Єгор.

— Рада, — я усміхнулася. — Просто таке побачення не у твоєму стилі. Ти справді здивував мене.

Я пройшлася поглядом по Єгорові й мені дивно було бачити його таким простим. Звичайні джинси та спортивна куртка. Він завжди одягав лише дорогі пальта.

— На цьому сюрпризи не завершуються, сказав він і кивнув на велосипеди. — Поїхали!

Я кивнула і ми разом попрямували. Єгор навіть допоміг мені залізти на велосипед. Можна було б подумати, що це просто його гра, але здавалося, йому справді подобається тут зі мною.

— Знаєш, я не пам'ятаю, коли останній раз ось так просто їздив на велосипеді, — заговорив він, коли ми їхали. — Я ж не такий серйозний та суворий, яким здаюся. Я люблю активний відпочинок, але робота змушує бути іншим. Вас постійно треба контролювати. Успіх досягається важкою працею, а втратити його дуже легко. Одна твоя помилка — і ти просто падаєш в очах своїх шанувальників. Потім дуже складно повернути собі репутацію.

— Я це прекрасно розумію, але інколи мені теж складно. Я так сильно чекала невеличкої відпустки, але з'явився ти й усе накрилося. Тоді так сильно розізлилася на тебе.

— А коли ти на мене не злилася? — спитав Єгор і засміявся. — Ледь не вбила, коли дізналася про той дует.

— Знаєш, ти любиш робити усе за моєю спиною, — сказала я та уважно подивилася на нього. — Чому?

— Щоб у тебе не було іншого вибору, — просто відповів він. — Якби я усе узгоджував з тобою, то ти б від усього відмовлялася. Погодься, що я все ж часто маю рацію.

— Не завжди й через деякі твої вибрики нам довелося змінювати хід історії, — буркнула я.

— Зате, як усе прекрасно вийшло? — Єгор подарував мені свою найкращу усмішку. — Тобі не здається, що це дійсно доля?

Я пильно подивилася на нього, а в моїй голові чомусь з'явилися слова Матвія. Він теж колись говорив, що наші з ним зустрічі були невипадковими. Невже доля вирішила посміятися з мене підкинувши нахабного фотографа, суворого продюсера і загадкового Мафіо? Я так задумалася, що навіть не помітила перед собою дерево. Зрозуміла це тоді, коли виїхала в нього і впала з велосипеда.

— Ай! — скрикнула я, коли відчула неприємний біль на долонях.

— Ти в порядку? — стурбовано спитав Єгор та присів біля мене.

— Т-так, — трохи розгублено відповіла я.

Тепер ще й по телевізору покажуть моє феєричне падіння з велосипеда. Єгор не сміявся, хоча я бачила, що йому хотілося. Він допоміг мені піднятися. На щастя, нічого серйозного не сталося. Я лише здерла до крові шкіру на своїх долонях. Мабуть, ще будуть синяки на ногах.

— Щось болить? — спитав хлопець, розглядаючи мене.

— Ні, — я похитала головою. — Все нормально. Не знаю, як це так вийшло.

— Думаю, що далі підемо пішки. Це вже недалеко.

Він взяв мене за руку та повів дорогою вниз. Я похитала головою та засміялася. Навіть стало соромно через те, що я впала. Ми зупинилися біля якогось готельного комплексу. Не думала, що посеред парку є такі красиві місця. Взагалі тут було так затишно, хоча і помітно, що місце не з дешевих.

Нас провели у невелику залу, де стояв стіл з різноманітними фруктами та закусками. Також у відрі з льодом було шампанське. Щоправда, на шоу воно лише безалкогольне. Я сіла на невеликий червоний диванчик, а Єгор кудись вийшов. Через декілька хвилин він повернувся з аптечкою в руках.

— Ох, не треба! — сказала я, відчуваючи, що мої щоки почервоніли. — Я лише трішки шкіру здерла.

— Все одно потрібно обробити.

Єгор взяв вату і намочив її розчином. Потім він приклав це до моєї рани, а я здригнулася від пекучого болю.

— Болить? — спитав він і уважно подивився в мої очі.

— Трішки, — тихо відповіла я.

Він знаходився так близько. Дивно, але мені це починало подобатися. Єгор легенько подув на мою рану, щоб вона перестала пекти. Насправді це здалося мені дивним і таким милим водночас. Я усміхнулася, хоча і відчула, що засоромилася.

— От і все! — сказав Єгор та поставив аптечку на тумбочку, що стояла біля дивана. — Ти завжди така незграбна? Раніше не помічав цього.

— Насправді таке зі мною стається дуже рідко. Сама не розумію, як я впала.

— Мабуть, була зачарована моєю красою.

— Звісно! — я засміялася та закотила очі.

— Не знаю, але твоєю я точно зачарований, — сказав Єгор.

Я уважно подивилася йому в очі, бо не могла зрозуміти, чи він говорить правду, чи просто грає на камеру? Навіть не зрозуміла як він нахилився та поцілував мене. Я спочатку напружилася, але під його натиском розслабилася. Мені подобалося відчувати тепло його губ і я дозволила йому цілувати себе так, як він і хотів. Здається, я дуже сильно заплуталася у своїх почуттях.