Читати книгу - "Шукаю тебе, Ксана Рейлі"

Побачення з Єгором мені справді сподобалося, але чомусь ті відчуття були миттєвими. Після поцілунку я довго думала, порівнюючи свої почуття до Матвія, чи Мафіо. З Єгором усе було так, наче гра. Ні, він справді цікавий чоловік та чудовий хлопець, але все ж моє серце не хоче підкорятися йому. На якусь мить між нами пробігла іскра під час нашого поцілунку, але вона надто швидко згасла.
Наступного дня у мене був відпочинок від тих всіх побачень та від чоловіків. Це шоу виявилося не таким вже і жахливим, але мені все одно хотілося, щоб це якнайшвидше завершилося.
Романтичну вечерю, як виявилося, придумав Едуард. Якщо попередні два побачення мені сподобалися, то це було повним провалом. Хлопець весь час погоджувався зі мною і майже нічого не говорив. Та й це побачення обмежилося лише вечерею, до якої я майже не доторкнулася. Він не вгадав щодо моїх вподобань та замовив те, чого я не люблю. Здається, я уже добре знаю з ким саме мені доведеться попрощатися цього тижня.
Я дуже хотіла потрапити на побачення з Мафіо. Думала, що з цих обраних побачень точно буде його. Проте, він написав або стрибок з моста, або кінно-спортивну прогулянку. Дивно, якщо врахувати, що я повинна бути з заплющеними очима. Та це я зможу дізнатися лише наступного тижня. У суботу відбувалася ще одна церемонія. Для цього заходу Вікторія підготувала мені червону сукню з відкритою спиною. Моє волосся ідеально зібрали у високий хвіст, а також зробили ідеальний макіяж. Чорні туфлі на високих підборах візуально робили мене вищою та стрункішою. Камера завжди додає об'ємів, тому я постійно слідкую за своєю фігурою. З моєю професією — це як закон.
Церемонія була така ж, як і минулого разу. Чоловіки стояли на тому самому місці, а Мафіо все ще був у тіні. Мені так сильно хотілося побачити, який він, але водночас ця таємничість давала йому певні переваги. Цього разу я розмовляла лише з тими хлопцями, з якими була на побаченнях. Церемонія скоро завершилася, а попрощатися я вирішила з Едуардом. На жаль, а може і на щастя, ми з ним зовсім різні.

Наступного тижня на мене чекало побачення з Томом та Мафіо, а також зустріч з Єгором і Алексом. Мабуть, вони обоє будуть. Таке собі групове побачення. Мені дали декілька днів вихідних, але відпочити зовсім не вдалося. Взагалі я відчувала себе тут самотньо. У мене не було можливості навіть поспілкуватися з рідними. Мені не дозволялося користуватися телефоном. Був лише робочий мобільник з номером продюсерки. Я навіть не знала, як відреагували люди на те, що я героїня нового сезону. Наскільки мені відомо, минулого тижня телеканал уже анонсував це.

З самого ранку я була роздратована, і мені зовсім не хотілося ніякого побачення. До того ж я боялася, що мене чекає щось екстремальне. Та мені сказали, що стрибка з моста точно не буде. На цей тиждень хлопці змінили побачення і я уявлення не мала, що мене чекає. Вікторія допомогла з моїм образом. Цього разу на мені були чорні короткі шорти та біла сорочка. Моє волосся зібрали у високий пучок, а також зробили темний макіяж. До цього всього мене чекали ще високі чорні чоботи вище колін.

Біля будинку стояв автомобіль. Я швидко попрямувала туди, бо на вулиці було все-таки холодно. Ми їхали приблизно пів години, а тоді зупинилися біля якогось ресторану. Мені допомогти вийти з авто, а коли я зайшла всередину, то одразу ж побачила Тому, а він же і Діма. Хлопець усміхнувся та поспішив у мою сторону.

— Привіт, — сказав він і нахилився, щоб поцілувати мене в щоку. — Сьогодні на нас чекає майстер-клас з приготування домашньої пасти.

— Ого! Це цікаво.

Я спробувала усміхнутися, хоча і прекрасно розуміла, що це побачення приречене на провал. Ніколи не вміла та не любила готувати. Хоча, можливо, цей майстер-клас щось змінить.

Ми попрямували на кухню, де нас уже чекав шеф-кухар. Все ж таки я мала рацію. Кухня — це зовсім не моє. Я примудрилася перекинути миску з готовим тістом, розлити вершки та ледь не порізала собі палець. Здається, я справді незграбна. Тільки чомусь раніше цього зовсім не помічала. Цих дві години стали для мене справжньою мукою. Щоправда, мені сподобалося спостерігати за Дімою. Він так вправно та акуратно усе нарізав. Мене лише налякав його синдром ідеальності. Мабуть, він шукає саме ту прекрасну одну-єдину, але я зовсім не така. У кінцевому результаті їжу приготували кухар та Діма. Я була майже не залучена у цьому процесі.

— Зараз ми спробуємо те, що приготували, — сказав хлопець та усміхнувся.

Він поклав свою руку мені на талію та провів мене до головної зали, де були столики. Я помітила, що він сьогодні більш впевнений, але все одно з його сторони відчувалося хвилювання.

— Тут гарно, — мовила я, оглядаючись по сторонах.

— Мені теж подобається, — відповів хлопець. Діма відсунув стілець та допоміг мені сісти. — Ти сьогодні дуже красива.

— Дякую.

Я мило усміхнулася, а він сів навпроти мене.

— Це справді так. Ти дуже гарна дівчина і про таку можна лише мріяти.

— А ще я незграбна і зовсім не вмію готувати, — сказала я та засміялася. — Дім, я далека від ідеалу, повір.

— Як і усі ми.

— Ні, ти навіть стараєшся бути таким, а я... Я просто така, яка і є.

— Еліно, ти хороша дівчина. Ти мені справді подобаєшся. Можливо, це не таке зізнання, яке б тобі хотілося почути. Я просто щирий з тобою і говорю те, що відчуваю.

— Ти мене ще дуже погано знаєш.

— Але ж почуття не збрешуть.

— Поки рано говорити про почуття, — сказала я та глибоко вдихнула. — Хіба можливо так швидко закохатися?

— А ти не віриш у кохання з першого погляду? — спитав Діма.

— Не знаю, — я знизала плечима. — Воно існує?

— Думаю, що так.

Хлопець уважно дивився на мене, а мені стало ніяково. Я розуміла, що подобаюся йому, але це ж шоу. Тут у будь-якому випадку комусь буде боляче. Він уже зараз проявляє свої почуття до мене, хоч і соромиться. Та я не можу відповісти взаємністю. Принаймні, не йому.

— Краще розкажи щось цікаве про себе, — запропонувала я та усміхнулася.

— Навіть не знаю з чого почати.

— З дитинства, напевно.

— У мене все було звичайно. Я завжди був слухняним і добре вчився. Батьки пишалися і досі пишаються мною.

— Це чудово! Можливо, щось робив веселе? Наприклад, вкрав у сусідів щось з городу, чи налякав стареньку бабусю?

Діма лише знизав плечима, а я зрозуміла, що його марно розпитувати. Він з тих слухняних солоденьких синочків. Про таких кажуть, що вони ідеальні. Але нас, дівчат, завжди тягне до поганих хлопців. Потім самі ж і страждаємо через це. Побачення з Дімою справді було нудним, а ще мені здалося, що він ніколи раніше не закохувався. Хлопець так швидко зізнався мені в симпатії, але коли почуття сильні, то це завжди важко зробити. З'являється страх, що людина не відповість тобі взаємністю і ти тягнеш час, намагаючись при кожній зустрічі зрозуміти, чи ці почуття присутні в обох. Зараз же я помічаю з його сторони зацікавленість, але не більше.

Наступного дня на мене чекала зустріч з Мафіо. Це, мабуть, було найбільш бентежне побачення. Я навіть не знала, чого мені очікувати. Знову доведеться бути в пов'язці, а я уявлення не мала, що можна придумати, щоб зацікавити мене. Того разу автомобіль знову їхав у якесь невідоме мені місце. Сьогодні я була вдягнена в коротку червону сукню з відкритими плечима. Я відчувала себе ледь не найкрасивішою дівчиною на всій планеті.

Авто зупинилося між якимись будинками. Як я зрозуміла, побачення буде у самому місті, а не за його межами. Я вийшла з автомобіля і до мене одразу ж підійшла дівчина. Вона передала мені пов'язку. Я закотила очі, але все ж одягнула її. Знову загострився слух та відчуття. Я почула, що біля мене хтось з'явився і від цього табун мурах пробігся моїм тілом. Всередині з'явилося таке дивне тепло, наче метелики.

— Як настрій, Ельзо? — заговорив біля мене хлопець. — Ти сьогодні будеш весела та спокійна чи холодна і беземоційна?

— А ти як хочеш? — спитала я.

— Хочу, щоб ти була собою, — тихо відповів він.

— Тоді й ти будь справжнім.

Я здригнулася, коли відчула його руки на своїй талії. Чомусь зовсім не очікувала цього. Я глибоко вдихнула, відчуваючи знайомий аромат одеколону. Одразу ж згадала про Матвія, бо у нього теж був такий. Я похитала головою, бо таким ароматом користуються багато людей. Чи може, я просто переплутала?

— Розслабся! — прошепотів Мафіо мені на вухо. — Усе буде класно, Ель.

Я кивнула, намагаючись заспокоїти своє зрадницьке хвилювання. І чому тільки серце так швидко б'ється? Хлопець повів мене кудись, але ж я нічого не бачила. Довелося повністю довіритися йому. Ми зайшли в якесь приміщення і я зрозуміла це тоді, коли стало тепліше.

— Чекай, я допоможу, — заговорив хлопець.

Він, як я зрозуміла, розщепив ґудзики на моєму пальті. Потім Мафіо допоміг мені зняти його. Я мимовільно стягнула спідницю своєї сукні, хоча і не бачила її. Чомусь було таке враження, наче я стою перед ним гола та ще й в цій тупій пов'язці. Як в якомусь дешевому еротичному фільмі. Я похитала головою, бо мені зовсім не подобалося те, куди забігли мої думки. Хлопець допоміг мені сісти, а тоді поклав щось в мою руку. Я пальцями намацала якусь річ, схожу на мікрофон.

— Ми співати будемо? — поцікавилася я.

— Ага, — відповів Мафіо. — Щоправда, я зовсім не вмію. Ти сама колись писала мені, що музика — це все для тебе. Чому б не зайнятися тим, що ти любиш?

— Я рада, що ти пам'ятаєш такі речі. Я вже другий тиждень живу в тому будинку і жодного разу не співала. Насправді вже встигла скучити за цим.

— Я здогадувався, що усе саме так, тому і підготував побачення у караоке-барі. Знаєш, що це за пісня?

У залі заграла мелодія і я одразу ж впізнала одну зі своїх улюблених пісень. Усмішка з'явилася на моєму обличчі.

— Знаю, — голосніше сказала я, щоб Мафіо почув мене. — Єдина проблема у тому, що я нічого не бачу, а ще не впевнена, що я пам'ятаю усі слова.

— Співай те, що пам'ятаєш, а я допомагатиму тобі, — голосно мовив хлопець мені на вухо.

Я трохи насупилася, бо так його голос здався мені знайомим. Він завжди говорив тихо і хрипло, але щойно було зовсім по-іншому. Мафіо легенько штовхнув мене, даючи зрозуміти, що мені час уже співати. Я викинула усі дурниці зі своєї голови та просто почала робити те, що найбільше люблю в цьому житті. Мафіо говорив правду і в нього зовсім нема схильності до музики. Те, як він співав, змушувало мене сильно сміятися. Я відчувала, що мої щоки вже боліли. Одну пісню ми заспівали у дуеті й це було справді жахливо. Через свій нестримний сміх, я майже не потрапляла у ноти.

— Потім це покажуть по телевізору і всі подумають, що Еліна Холодна не вміє співати, — сказала я, сміючись. — І це все через тебе.

— Ти, звісно, круто співаєш, але я значно краще.

— Після того, як вийде цей випуск, — почала я, — всі продюсери будуть битися за тебе.

— А я піду до твого, — раптом сказав він. — Ми ж тепер з ним добрі знайомі. До речі, як так вийшло, що він опинився в цьому шоу?

— Це стало несподіванкою для нас обох, — просто відповіла я.

Мені не хотілося говорити з Мафіо про Єгора. Дивно, що він спитав про нього. Можливо, між ними якісь непорозуміння? Усе-таки чоловіки живуть разом в одному будинку.

— Потанцюємо? — заговорив Мафіо.

Я кивнула та легенько усміхнулася. Він взяв мене за руку, допомагаючи піднятися. Звідусіль залунала повільна музика. Хлопець поклав свою руку мені на талію, притягуючи ближче до себе. Я затамувала подих, відчуваючи дивне тепло всередині. Я чула його дихання і воно було таке ж важке, як і моє. Невже мої відчуття взаємні?

— Як мене дратує ця пов'язка, — тихо сказала я та поклала свою голову йому на плече. — Чому зі всіх учасників саме ти виявився Джокером?

— Бо я сам так захотів, — відповів він і ледь торкнувся своїми губами до мого вуха. — Зараз це не має ніякого значення, адже ми повинні підкорятися шоу. Знала б ти, як сильно мені б хочеться в цей момент глянути у твої світло-карі очі. У тебе там ще такий гарний зелений відтінок.

— Звідки ти знаєш, які в мене очі? — здивовано спитала я. — Ти ще не бачив їх, бо я весь час була в пов'язці.

Мафіо замовк, а я напружилася. Він притягнув мене трохи ближче до себе, змушуючи все тіло покритися сирітками.

— Я неодноразово бачив твої фотографії. Ти ж відома співачка, Еліно. Звісно, я знаю, які в тебе очі, — спокійно сказав він.

— А знаєш, чого мені б зараз хотілося?

— Чого?

— Щоб ти поцілував мене, — прошепотіла я та відчула, що мої щоки почервоніли.

Ніколи не просила про таке, але зараз мені хотілося цього поцілунку понад усе. Перед очима було темно і я лише відчула теплий та злегка вологий дотик його вуст. Я розімкнула губи, дозволяючи йому поглибити поцілунок. Це відчувало так неймовірно і так... Знайомо? Я поклала свої руки йому на груди. Його серце билося в такт з моїм, поки ми повільно насолоджувалися одне одним. Здавалося, ніби це тягнулося цілу вічність. Багато, але і так мало водночас. Він легко відсторонився, коли нам обом забракло кисню. Я все ще перебувала в його обіймах, намагаючись розібратися з тим, що відбувалося у мене всередині.

— Мафіо, — тихо прошепотіла я, — а ми з тобою не зустрічалися раніше?