Читати книгу - "Улісс"

Знову сміються. Він бурмоче щось нерозбірливе. Репортери скаржаться, бо не можуть зрозуміти.

КАНЦЕЛЯРИСТКА І СТЕНОГРАФІСТКА (не відводячи очей від своїх записів): Заткніть йому пельку.

ПРОФЕСОР МАКГ’Ю (за столом для журналістів він кашляє і повторює): Головне, друзяко, щоб ти був здоровий і не кашляв.

Починають перехресний допит на тему — Блум і відро. Велике відро. Власною особою Блум. Розлад шлунку. На Бівер-стрит. Так, беруть кольки. Дуже. Відро тинькарів. Насилу йшов. Хоч стань та плач. Ніби прийшла остання година. Десь ополудні. Кохання або бурґундське. Так, трохи шпинату. Вирішальна хвилина. У відро він не зазирав. Ніхто. Досить брудно. Не зовсім. Давнє число «Цікавинок».

Вигуки і свист. Блум у подертому сурдуті, вимазаному вапном, на голові пом’ятий циліндр з’їхав набакир, на носі наліплений пластир, говорить зовсім нечутно.

ДЖ. ДЖ. О’МОЛЛОЙ (в перуці і мантії адвоката, говорить тоном болісної огуди): Не місце тут глумитися з бідолашного смертного, який перебрав хмільного. Ми не у ведмежатнику і не на студентській гулянці й не прагнемо розіграти тут пародію на справедливий суд. Мій підзахисний — хлопчик із родини іммігрантів, який розпочав своє діло з нуля і тепер чесно силкується заробити собі на шмат хліба. Зфабриковане звинувачення, про яке тут товчуть безперестану, вчинене через хвилинне відхилення від спадковости і вільне поводження, схоже на те, яке йому інкримінується, цілком дозволені на його батьківщині, землі фараонів. Prima facie[326], звертаю вашу увагу на те, що спроби ґвалтування, власне, не було. Статевий акт, як такий, не відбувся. Наруга, на яку скаржилася міс Дріскол, тобто замах на її цноту, більше не повторювалася. В цьому я вбачаю атавізм. В історії родини підзахисного зафіксовані випадки кораблетрощі й лунатизму. Якби обвинувачений міг говорити, то розповів би історію, яка здалась би нам незвичайною з-посеред інших, які можна знайти в книжках. Адже він і сам, ваша честь, скидається на уламок кораблетрощі, у нього слабкі груди, як то у всіх ремісників. Його покірність пояснюється тим, що він виплодок монгольської раси і не відповідає за свої вчинки. По суті кажучи, у нього не всі дома.

БЛУМ (босий, недолугий, у штанях і блузі найманця-азіата на флоті озирається навколо крихітними кротовими очицями, підтискаючи від незручности пальці ніг, потираючи долонею лоба. Потім підтягує штани і зі східною ґречністю вітає суд, показуючи великим пальцем на небо): Яку судову нісь Бозя дала! (Починає наспівувати.)

Хлопся малий милий

Купи нозю паці

Ой за два за шилі…

Крики й свист присутніх заглушили його голос.

ДЖ. ДЖ. О’МОЛЛОЙ (запально озиваючись на вигуки присутнього люду): Це гра в одні ворота. Присягаюся Плутоном, я не дозволю, щоб над моїм підзахисним, хоч який він є, безбоязно знущалася зграя шавок і гієн. Закон джунглів змінюється заповідями Мойсея. Я вважаю, і вважаю категорично, зовсім не бажаючи суперечити меті правосуддя, що обвинувачений зовсім не допомагав учинити злочин, і позовниця зовсім не наражалася на насильство. Мій підзахисний ставився до цієї юної особи, як до рідної дочки. (Блум бере руку Дж. Дж. О'Моллоя і припадає до неї устами.) Я знайду заперечливі свідчення і напевне доведу, що тут знову діє невидима рука. Винуватець невідомий — хапайте Блума. Мій підзахисний сором’язливий і боязкий, він менше всіх на світі здатен зробити щось негоже, щось образливе для скромности або кинути камінь у дівчину, яка пішла по кривій стежці, коли якийсь негідник примусив задовольняти його заласся. Він хоче йти прямою дорогою, і я вважаю його найбездоганнішою людиною з усіх, яких я будь-коли знав. Зараз він перебуває в складних обставинах, позаяк йому довелося закласти свої чималі маєтності в глибинах Малої Азії в Агендат Нетаїм, діапозитиви якого вам зараз покажуть. (Блуму.) Здається мені, бажано, щоб ви дали якусь приємну для люду обіцянку.

БЛУМ: Обіцяю пенні за кожен фунт.

На стіну проектують береги озера Кіннерет, на них, повиті срібним маревом, пасуться стада. В ґалереї стоїть Мойсей Длугач, альбінос із очима тхора, у робочих штанях із синьої саржі, і в кожній руці тримає цитрину та свинячу нирку.

ДЛУГАЧ (хрипким голосом): Берлін, W 13, Бляйбтрой-штрассе.

Дж. Дж. О ’Моллой ступає на невисоку приступку і з поважним виглядом береться за вилоги мантії. Обличчя його видовжується, стає блідим і бородатим, очі западають, вилиці спалахують плямами хворого рум‘янцю: сухотне обличчя Джона Ф. Тейлора. Він прикладає хусточку до уст і розглядає, як на ній розпливається рожево-червона течія крови.

ДЖ. ДЖ. О’МОЛЛОЙ (ледь чутно): Перепрошую, мене дуже морозить, я хворів, оце щойно встав з ліжка. Декілька ретельно підібраних слів. (У нього з'являється пташина голова, лисячі вуса і красномовство Сеймура Буша.) Коли настає час розгорнути ангельську книгу, якщо гідно преобразилася душа, зачата