Читати книгу - "У пошуках легенди Книга 1 "Неймовірні пригоди", Yu Lee"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Ось тут я ні до чого. Це Нік з Томом постаралися, тим паче, наскільки я дізналася, цей сад був небезпечний для мандрівників, і ці двоє шкідників стали його жертвами. Тому, або ми втратили б двох чудових бійців, як і мене до речі, тому що через їх помутніння і я постраждала, ну чи ось довелося знищити трохи квіточок, – пояснила я.
– Гаразд, все з тобою зрозуміло, – махнув він на мене рукою. – У цьому випадку все добре, що добре закінчується. Щоправда, дивлячись для кого, – сумно сказав Августій, потім додав. – Знаєте, цей сад у собі завжди таїв, як жахливе, так і прекрасне, і повністю поганим я б його не охарактеризував. Це все сумна історія, – зітхнув він і розповів нам історію про дівчину, яка дуже любила квіти, вона їх вирощувала з таким трепетом і турботою, що можна порівняти з любов'ю до дитини. Вона почала вивчати різні способи того, як зробити так, щоб квіти залишалися живими і в зимову холоднечу, а не лише коли тепло. Зрештою, дослідження завершилися відьомськими ритуалами. Її сад став чарівним, таких не було в жодному королівстві, туди приїжджали люди звідусіль, щоб помилуватися такою красою. Дівчина також була непогана собою, і один хлопець, дуже вже добивався її уваги.
Але вона не хотіла пов'язувати свою долю ні з ким, оскільки її цікавили лише рослини. Той хлопець, був дуже жадібним і самозакоханим аристократом, і його дуже розлютило, що він не отримав те, чого хотів, в результаті він обмовив дівчину, сказавши що та відьма, яка заманює у свій сад чоловіків, руйнуючи сім'ї. Народ повстав, збунтувався і, зібравшись разом, вирушили до цього саду вершити суд над відьмою. Її вбили, в її ж саду, і закопали там же. Її обмовили лише в тому, що вона заманювала чоловіків, але відьмою вона все ж таки встигла стати, тому її сад не зник, він з'являвся в несподіваних місцях і тепер дійсно заманював у себе перехожих, щоб витягнути з них усю життєву силу та продовжувати своє існування.
Від почутої історії у мене мороз по шкірі побіг, але ж я теж була сповнена забобон щодо відьом, тому мені навіть стало соромно від такого. У результаті я переклала тему на справи насущні.
– То що з цим прийомом у короля, про який ви говорили? – вирішила нагадати йому я.
– А що? Ввечері всі разом поїдемо до нього, і я теж з вами, – спокійно сказав він.
– Ще б без вас поїхати.
– Заспокойся! – обурився він. – Ви головне ошатно вдягніться і приведіть себе до ладу. І Том, прошу, знайти одяг за розміром, не треба спокушати аристократок своїми м'язами, – нарешті він показав, що помітив сильно обтягнуту сорочку Тома.
– Гаразд, – протягли ми і нарешті розійшлися по кімнатах.
Коли були у Августія, я звернула увагу на те, як Том поважає і боїться Голову Альянсу, втім як і всі тут. Але чомусь мені він давно дозволяв з собою так фривольно спілкуватися і тепер зрозуміло чому. Будучи чистокровним драконом, він звичайно був знайомий з моїм дідусем Отісом і в курсі того, що в майбутньому я могла стати правителем драконів ну чи принаймні я внучка короля драконів, теж привід для поваги. Тому у нього й особливе ставлення що до мене. Дійсно в Альянс я свого часу вирішила піти сама, надихнувшись сестрою, але мій дідусь цьому ніколи не перешкоджав як і батьки на початку, а отже, не такий великий їхній конфлікт, принаймні зараз, як описував мені Орн.
Коли я повернулася до кімнати, мені все думалося, коли ж я зустрінуся з Ніком, а також про майбутній візит на прийом до короля. І що мені одягнути? Адже єдину мою сукню, яку я купувала в Ельфійському місті, ще не прислали сюди. А церемоніальна сукня русалки явно не підійде. В підсумку, коли я перевернула всю шафу, то знайшла у себе щось на кшталт парадної уніформи. До неї входила: пряма біла спідниця з двома великими розрізами для зручності ведення бою, довгі чоботи на підборах, шкіряний корсет з металевими вставками, що імітують луску, і щільно облягає фігуру, він на відміну від щоденного, прикриває груди, тому є повноцінним елементом одягу цього костюма. Зверху додавалася подовжена накидка того ж кольору, що і спідниця, з коміром стійкою, красиво вишитим елегантним золотим візерунком по кантику. Застібається вона брошкою з гербом альянсу в районі ключиць. Загалом образ як на мене вийшов елегантний.
За час подорожі зачіска моя трохи змінилася, тому що волосся значно відросло, тому змайструвати собі хоч що небудь симпатичне на голові і зав'язати шовковою стрічкою не важко. Поглянувши в дзеркало на себе, я зрозуміла, що остаточний результат цілком прийнятний і Альянс не зганьблю, принаймні зовнішнім виглядом.
Том у свою чергу поклопотав, щоб знайти одяг за розміром і знайшов парадний мундир, як частину лицарської уніформи, тільки він його не застібав до кінця, а горловину залишив вільною, що надавало йому такого собі хуліганського вигляду.
– Ось такі ми всі любителі уніформи поїдемо на зустріч до короля, – сказала я засміявшись і Том мене підтримав.
– Це точно.
Ліфумія теж з нами їхала, але на відміну від нас роботяг, у неї не було уніформи, вона одягнулася в елегантну оксамитову сукню бордового кольору, яка їй дуже личить.
Коли ми всі вмостилися в кареті, голова схвалив лише Фумку, а на нас він просто розчаровано глянув.
– Хто ж так одягається на прийом на честь дня народження принца? – скривив він невдоволену гримасу.
– А що, принц виходить знайшовся? – запитала я. – Мабуть, Альянс видав комусь іншому адекватніші орієнтири для його пошуку. Я ось чула, що Голова Альянсу дуже добре знає його особисто.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «У пошуках легенди Книга 1 "Неймовірні пригоди", Yu Lee», після закриття браузера.