Читати книгу - "Гармонія (2), Анна Стоун"

Кана посміхнулася і повернулася до нього. Чоловік провів рукою по її темному волоссю, і на його губах з'явилася посмішка. Вони ще ніколи не стояли обнявшись, відкинувши всі тривоги та заборони. Вона дивилася в його зелені очі, а він у її сірі.

  Може їм не вистачало трохи романтики, важко було показати свої почуття, але їхнє кохання було справжнім. Піднявши її підборіддя пальцями, Мерлін заплющив очі.

Вони раптом відчули, як важкі кайдани спали з них. Мерлін та Катана стояли в тіні дерева і цілувалися. Здавалося, минула вічність, за ці кілька хвилин.

У них від щастя паморочилося в голові, хотілося ще так багато чого зробити. Їм довелося докласти зусиль, щоб відійти один від одного, але їхні очі сяяли.

- До біса суспільство з його безглуздими правилами! – засміялася Катана.

Мерлін не зміг утриматися, підхопив її сміх. Так незвично відчути себе молодим.

Раптом на гілку над ними сів сокіл. Великий герцог спочатку здивувався, побачивши записку, прив'язану до лапи. Відв'язавши її, чарівник із нареченою повернулися на лавочку.

– Це від кого? - зазирнула в неї Кана.

- Від Ради! – Мерлін пробіг очима по першому рядку, і весь його веселий настрій випарувався. – Вони зараз у селі Харганс.

- Читай!

Привіт, Мерлін! Не хотілося псувати дні перед весіллям. Але у нас виникла велика проблема, яка також може закінчитися весіллям. Точніше у Альбрехта. Ми були на гастролях у селі Харганс і залишилися на ніч у будинку старости.

Вранці сталося щось дивне, я так і не змогла зрозуміти. Але Альбрехта звинуватили у тому, що він знечестив дочку старости. Знаючи його, я ніколи не повірю в це. Вони йому не вірять і загрожують розправою, якщо він тепер не одружується з нею. І на жаль, у цій країні є такий закон, що дозволить їм це зробити.

Альбрехт розповів, що ввечері він зачиняв двері на замок. Як прийшла Софія (дочка старости), він не пам'ятає, адже, як стверджує, спав. Я припускаю, що вона сама зайшла до нього в кімнату вночі, бо мала ключ.

Прошу Вас приїжджайте негайно!

Рада

- Альбрехт? Цей тихий хлопчик? Він не міг такого зробити! – обурилася Катана.

- Альбрехт не з тих, хто так підло вчиняє! Останнім часом дуже багато дівчат, котрі хочуть за нього заміж! І тепер все йде до того, що його одружують! Яка ганьба! – Мерлін схопився за голову. - Я ж просив не зв'язуватися з простолюдинами! Якщо вони доведуть його провину в суді, то її батько виставить свої права на титул!

- Я ж казала! Ось воно і сталося!

- Вони так просили мене дати їм дозвіл виступати.

- Сподіваюся, вони розуміли, яку ціну їм доведеться за це заплатити? І тим більше Альбрехт не хотів свого титулу, адже після цього він став багатим нареченим!

- Я негайно вирушаю туди! Постараюся до нашого весілля вирішити все! Пробач мені, Канно! - чарівник узяв її за руку, в очах тепер стояла тільки гіркота.

- Я не серджуся! Потрібно допомогти йому! Їдь, звичайно! - жінка здригнулася від подиху вітру. – Холодно…

Мерлін теж відчув, що вітер для літа надзвичайно холодний.

- Осінь буде ранньою!

- Не на добро це! – Катана намочила палець і підняла його вгору. - Вітер північний!

- Сподіватимемося, що все обійдеться! Це лише забобони! - Мерлін ще раз її обійняв. - Ходімо, я зберу речі, пообідаємо, і поїду!