Читати книгу - "Заборонене кохання: я тебе знищу, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

“Вибач, що мені довелося залишити тебе одну. Виникли термінові справи. Буду через тиждень. Думаю, ти мене дочекаєшся, адже я чекав тебе п'ять років. У тебе все одно немає іншого виходу...   

P. S. Приведи себе в порядок. Мені дуже сподобалося, як ти стогнала піді мною і коли я повернуся, ти повинна бути готова до продовження. До речі, я ще тоді зрозумів, що у тебе шикарна дупа, але сьогодні ти мене приємно здивувала. Сподіваюся, це не єдиний сюрприз, який ти для мене підготувала."   

У повному відчаї я ходила з кімнати в кімнату і вертіла цей лист у руках.  Добряче втомившись від постійних переміщень, я сіла на ліжко в кімнаті навпроти й спробувала зрозуміти, що все це значить. Дуже хотілося вірити в те, що це був просто чийсь дурний жарт або всього лише гра моєї уяви, але ще більше мені хотілося, щоб все виявилося сном. Нехай і жахливим, але сном.   

Провівши тремтячою рукою по обличчю, я ще раз пробіглася очима по тексту. Я хотіла знайти хоч якусь зачіпку для того, щоб побачити тут підступ або розглянути прихований в ньому жарт. Але, схоже, все це відбувалося зі мною насправді.   

Нарешті, до мене почало доходити, що ситуація плачевна. Я перебувала у величезному особняку, судячи з усього, серед дрімучого лісу. Сам будинок був порожній, а мене просто взяли й закрили в ньому, залишивши на тиждень чекати незрозуміло кого. Чи зрозуміло кого? Чи це не абсурд?! Та кому в здоровому глузді могло прийти таке в голову?   

Різко підскочивши з ліжка, я вирушила в ту кімнату, в якій прокинулася. Мені потрібно було знайти хоч щось, що могло мені дати зачіпку, щоб зрозуміти ким був цей чоловік. Прочитавши його лист і спираючись на ті короткі фрази, якими він "балував" мене вночі, я могла зробити висновок, що чоловік мене знав. П'ять років. Він чекав цього п'ять років. Отже, цілком можна припустити, що і я його повинна знати. Повинна знати ким він був п'ять років тому, щоб зрозуміти ким він був зараз.   

Зайшовши в кімнату, я попрямувала до шафи й швидко відкривши її, почала перебирати речі. У ніс вдарив запах чоловічого парфуму, але крім вчорашньої ночі, він мені більше ні про що не нагадував. А всі знайдені мною речі безумовно належали одній і тій же людині.   

Схопивши першу-ліпшу сорочку, я почала її уважно вивчати. Річ була брендова, дуже дорога і практично нова. Судячи з розміру його одягу і моїх нічних спогадів я зрозуміла, що чоловік був як мінімум на голову вищий за мене і спортивної статури.  

П'ять років. В моїй голові почала вимальовуватися картина і я почала дещо згадувати... Вірніше, тепер уже я намагалася пригадати все і всіх людей, присутніх у моєму житті п'ять років тому.