read-books.club » Романтична еротика » Чоловік сестри мною одержимий, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська 📚 - Українською

Читати книгу - "Чоловік сестри мною одержимий, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

195
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Чоловік сестри мною одержимий" автора Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська. Жанр книги: Романтична еротика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Чоловік сестри мною одержимий, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська» була написана автором - Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Романтична еротика".
Поділитися книгою "Чоловік сестри мною одержимий, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська" в соціальних мережах: 
- Ти не вийдеш за нього заміж! - Чоловік моєї сестри в люті. - Вийду, я вагітна від нього. - Не бреши, погань. Я знаю що це моя дитина! - Його очі впиваються в мій живіт, - і більше ти від мене не втечеш! - Вона народиться в законному шлюбі. Дитині потрібен батько. - Воруши ногами, - штовхає мене до машини. - Ти моя. Дитина теж моя. Якщо не доведеш протилежне.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
Розділ 1.

Здригаюся від того з яким звуком закриваються вхідні двері. Стискаю пальцями подушку, і намагаюся заспокоїтися. Серце вистрибує з грудей. Відчуття таке, що ще пару секунд і воно і зовсім вирветься на свободу.Гул серця приголомшує. Закладає вуха. 

Намагаюся взяти себе в руки. Видихнути. Я повинна зібратися. Я сильна. Я все зможу. Головне втекти від нього. Втілити в реальність весь свій план.

Я адже планувала все те, що має статися зараз. Дістала ці чортові квитки на виставу, яка так подобається моїй сестрі, щоб мати можливість втекти. Зникнути безслідно. А зараз ... сиджу на ліжку і боюся навіть встати.

Мені потрібно тікати. Йти звідси поки є можливість. Це мій останній шанс. Поки її чоловік не перейшов ту межу, після якої все стане ще гірше. Так незвично називати Габріеля "її чоловіком", адже не так давно я думала, що на місці сестри буду я ... Тим більше у світлі останніх новин.

З горла виривається істеричний сміх. Хіба може бути ще гірше? Що може бути гірше того, що я вагітна від чоловіка сестри? Що я люблю цього чоловіка понад усе на світі, а він настільки холодний і жорстокий, що навіть коли дивиться на мене, відчуття таке, що він дивиться на порожнє місце?

Якщо він дізнається, що я чекаю від нього дитину ... Якщо тільки здогадається, то я ніколи вже не зможу втекти. Не зможу почати нове життя. Він не дасть. Не дозволить. А я так не можу жити, як зараз. Поруч з ними.

Він вибрав Саманту, тоді чому змушує мене завжди бути поруч? По його погляду бачу, що він мене ненавидить, але все одно не відпускає ...Чому?

Відкидаю подушку в сторону і, зробивши глибокий вдих, встаю з ліжка. Відкриваю шафу і дістаю звідти сумку, яку підготувала заздалегідь.

У мене є достатньо грошей, щоб поїхати в інше місто і там зняти собі невелику квартирку на перший час. А після ... після я щось придумаю. Головне зараз зробити так, щоб вийшло піти.

Злегка піднявши матрац, я дістаю ключі від машини сестри. Я їх вкрала вчора ввечері, щоб не було так підозріло. Я знала, що сьогодні вона не буде сідати за кермо, а на спектакль її відвезе Габріель.

Від однієї думки, що вони зараз разом, серце до болю стискається.
Я ревную чужого чоловіка. Не мого. Люблю того, кого не можна. Ці почуття заборонені. Але я нічого не можу з собою зробити. Не можу змусити себе не думати про нього, не згадувати той час, що ми провели разом.

Твою ж матір! Андріано, зберися! Він тебе зрадив! Обдурив! І зараз продовжував над тобою знущатися. Прекрасно знаючи, як тобі буде все це неприємно. Як побачивши, як мені боляче, він все одно забрав тебе жити до себе. Туди, де щовечора лягає в одне ліжко з твоєю сестрою. Там, де він вбиває тебе своїм поглядом раз за разом.

Він наче мені мстить. Мстить за те, про що я навіть не здогадуюся. Він не говорить жодного образливого слова. Не торкається до мене. Просто дивиться. Дивиться так, що я починаю задихатися від безвиході.

Ридаю щоночі, закусивши кулак, і намагаюся вигнати його зі своєї голови, але у мене не виходить. Варто його тільки побачити й дихання перехоплює. Тіло кидає в холод, після в жар. І мені здається, що ці тортури ніколи не закінчаться. Що я ніколи не зможу звільнитися від цього чоловіка як би не старалася.

Він моє покарання. Тільки я не знаю за які гріхи.

Я довго намагалася його зрозуміти. Знаходила якісь виправдання, висвітлюючи у своїх очах. Думала, що все це гра і Габріель просто прикидається. Перший час чекала якихось умовних знаків, натяків на те, що з його боку це була всього гра і між нами нічого не змінилося. Я чекала, що він до мене підійде і розповість про серйозну причину, через яку він був змушений вчинити так, як вчинив ...

Минали дні, але нічого з цього не відбувалося. Навпаки, чоловік поводився так, ніби щось сталося і винна була я і тільки природне благородство не дозволяло стерти мене в порошок. Іноді я могла з повною впевненістю сказати, що він мене ненавидів, але ніколи не називав причину. А я втомилася її шукати, займаючись самокопанням.

Досить! Досить цього самоаналізу! Сьогодні я зібралася почати нове життя. Без нього. Без цього чоловіка. Він завжди був під забороною. Я сама винна, що піддалася спокусі й зараз повинна розв'язати проблему, яка виникла.

Відкриваю двері й виходжу з кімнати. Повільно спускаюся сходами на перший поверх. Тут все ще є покоївка, і мені не потрібно, щоб вона мене помітила. Вона відразу ж подзвонить Габріелю. Доповість. Минулого разу вона так і зробила, коли я просто хотіла прогулятися. Потім, як виявилося, мені було заборонено виходити з дому. Цього разу мені потрібно бути обережніше.

Спустившись сходами, обертаюся, з побоюванням вивчаю кожен кут і повільно прямую до дверей. Залишилося всього нічого. Тільки дістатися до машини і як можна швидше виїхати.

Акуратно відкривши двері й вийшовши на вулицю, я завмираю. Ноги наче вростають в підлогу. Дихати стає настільки важко, що, здається, ніби я зараз втрачу свідомість. Страх холодними мацаками ковзає по моїй шкірі. Відчуття, що на мене хтось дивиться, вганяє мене в паніку. Обертаюся на всі боки. Намагаюся вивідати в темряві хоч щось, але у мене не виходить. Ще трохи і я зійду тут з розуму. З котушок злечу під три чорти.

Стискаю кулаки настільки, що нігті впиваються в шкіру долонь і тим самим мене протвережує.

Іду в сторону гаража, де припарковані всі автомобілі. Потрібно довести все це до кінця. Пальці рук починають німіти.

Зупиняюся, обертаюся, дивлюся на будинок і нервово посміхаюся. Я тікаю від коханого чоловіка. Біжу в невідомість, щоб він мене не знайшов. Силою змушую себе відвернутися і дивитися тільки вперед, інакше ще трохи і я повернуся у свою кімнату і буду знову з надією чекати незрозуміло чого. Поки він, нарешті, про мене згадає? Що він знову буде дивитися на мене так, як раніше? Маячня! Ніколи цього не буде!

Заходжу в гараж, йду до потрібної мені машини.

- Не пізно для прогулянок? - Здригаюся від хрипкого голосу за моєю спиною. Рука з ключами смикається і ключі, випавши, відлітають під машину.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чоловік сестри мною одержимий, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чоловік сестри мною одержимий, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"