Читати книгу - "Заборонене кохання: я тебе знищу, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Зробивши малесенький крок всередину, я зупинилася й обвела поглядом усю кімнату. Велика. Простора. Така ж безлика, як і інші, але все ж тут точно було щось, що виділяло її серед інших. Дрібниці. Тут стояв ноутбук і був телевізор. На підлозі валялося покривало і декоративні подушки, які раніше прикрашали ліжко, але були скинуті вниз в пориві пристрасті. Велика шафа була заповнена речами, але поки що я навіть не зауважила це, а перемістилася поглядом до каміна, який розташовувався навпроти ліжка. Сучасний, красивий, він вдало вписувався в інтер'єр і був зверху прикрашений різними статуетками. Ось що дійсно виділялося із загальної картини, так це дзеркало, точно таке ж як і на третьому поверсі. І все б нічого, але та кімната була виразно витримана в стилі "Прованс", а ця нагадувала холостяцький барліг в стилі "мінімал хай-тек".   

Обвівши кімнату поглядом, я зробила крок вправо і попрямувала у ванну кімнату, ледь не спіткнувшись об покривало, яке валялося на підлозі. Мені треба було дещо перевірити. Світло там не горіло, тому намацавши зовні вимикач, я увійшла всередину, навіть ахнула від подиву. Це була не просто ванна, а ще одна повноцінна кімната, перероблена під санвузол. Здавалося, там було все: ванна-джакузі, окремий душ, туалет, біде, і навіть дві розділені раковини з величезним дзеркалом навпроти.   

Постоявши трохи в нерішучості, я все ж попрямувала до душової кабінки. Коли я прокинулася, мені здавалося, що мій нічний друг в той момент приймав душ, тоді, коли й, найголовніше, куди він встиг випаруватися за такий маленький проміжок час?   

Я підійшла спочатку до ванної та провела пальцями по бортику, він був сухий. Те ж саме було і з душем: на ньому не було ні краплі води, ні слідів вологи або пари, ні-чо-го. Стерильне, сухе приміщення. Зараз я могла сказати абсолютно точно, що вранці мені здалося і вже нікого в хаті не було в той момент, коли я прокинулася. Чорт! Адже я навіть і не знала, добре це чи погано.   

Намагаючись заспокоїтися, я підійшла до раковини й відкрила кран. Умивши руки, обличчя і шию крижаною водою, я відчула себе ще краще, так я хоча б стерла зі свого обличчя вчорашній макіяж і сліди бурхливої ночі. Не завадило б ще й прийняти душ, але від цього наміру мене відвернув живіт, який почав бурчати. Здається, я не їла вже добу: легкий перекус на роботі під час обіду, а потім були тільки напої в клубі.   

Ще раз глянувши на своє зображення в дзеркалі, я змогла руками зачесати волосся і закрутити його в тугий джгут. Бліде обличчя, набряки під очима, залишки макіяжу і почервоніле від роздратування лице, робили мене схожою на героїню фільму жахів, яка тільки що вирвалася з рук психопата і тепер вивчала, як вона змінилася за цей час. Я засміялася, і сміх звучав страшно і зло, адже незабаром виявиться, що це було не так далеко від правди...   

Продовжуючи сміятися, я вийшла з ванної, щоб спуститися на кухню в пошуках їжі. Я не знала скільки мене планували тут протримати, а вмирати від голоду через скромність мені не хотілося.   

Зробивши кілька кроків у напрямку до дверей, я знову заплуталася ногами в цьому чортовому покривалі й шубовснула, розпластавшись на підлозі. Було боляче. Тіло і без того горіло і ламало, а тут ще травма на рівному місці. Безглузда ганчірка! Ще й вона випробовувала моє терпіння цим ранком. Ааа! Як же бісить!   

Вставши на ноги, я підібрала покривало і понесла його до ліжка. Я не збиралася заправляти постіль, просто хотілося його кудись прибрати, щоб не заважало. З силою і люттю, на яку була здатна в той момент, я відшпурнула покривало так, що вона ледве не впало з ліжка, але вже з іншого боку.   

В той момент, коли я опинилася поруч з ліжком, я випадково звернула погляд на приліжкову тумбочку. На ній лежав конверт, який я відразу не помітила і, як виявилося, адресований він був мені. На лицьовій стороні було виведено красивим каліграфічним почерком "Олівія". Звідки цей чоловік міг знати як мене звуть? Я точно пам'ятала, що не називала своє ім'я. Хоча, якщо подумати, він міг дізнатися моє ім'я, коли вивчав вміст моєї сумочки. Тепер я була впевнена, що не знайшла свої речі, тому що їх хтось забрав. І цей "хтось" написав мені лист.   

Чомусь нервуючи, тремтячими пальцями я підчепила відкидний клапан і дістала записку, яка призначалася для мене.