Читати книгу - "Маска та лід, Льюїс Бенте"

— Але що, якщо я більше не хочу цієї вистави? Що, якщо я хочу побачити, ким ти є насправді?

Його голос був низьким, але в ньому відчувалась впертість і прагнення. Аліса відчула, як кожне слово впливає на її внутрішній світ, змушуючи її розгубитися.

— Ти не розумієш, Артем, — її голос став тихішим, але це була не слабкість, а спроба утримати ситуацію під контролем. — Це не те, чого ти хочеш.

Вона підвелася з місця, і в ту саму мить він теж наблизився. Між ними виникла електрична напруга, і вони стояли, здавалося, на межі чогось великого. Аліса глибоко вдихнула і зробила кілька кроків назад, намагаючись втримати дистанцію.

— Ти все одно не уникнеш цього, — тихо сказав Артем, і його слова були як обіцянка, яка звучала як загроза. — Я зламаю твою маску.

Аліса не відповідала. Вона лише знову зустріла його погляд, і в той момент між ними було щось більше, ніж просто боротьба.

Цей момент тривав лише секунди, але вони обидва знали, що щось зміниться. Їхні стосунки не будуть більше такими, як раніше.

Аліса відчула, як її маска почала тріщати. І, можливо, вперше вона не була впевнена, чи хоче вона її зберігати.

Розділ:24

Аліса не могла перестати думати про той момент, коли її маска почала тріщати. Вона завжди вміла тримати все під контролем — її життя, її рішення, навіть свої почуття. Але з кожним днем, що проходив після тієї зустрічі з Артемом, вона відчувала, як все починає розпадатися. Він був наче ключ, що відмикав все те, що вона так ретельно приховувала.

Вона сиділа в класі, вдавши, що зосереджена на лекції, але її думки плуталися. Здавалось, що вся школа знала, що між ними щось змінилося. Хтось із хлопців намагається шепотіти їй компліменти, а інші пильно стежать за кожним її кроком, але її погляд постійно шукає його. Вона не могла пояснити, чому серце шалено б’ється, коли він просто проходить повз, і чому кожен його крок робить її настільки безпомічною.

Артем знав, що зміни між ними відбулися. І навіть якщо він не мав наміру це визнавати, від того, як він дивився на неї, це було очевидно. Він вже давно зрозумів, що не просто хоче перемогти в цій грі. Він був готовий до того, щоб зламати її оборону.

Сьогодні він знову підійшов до неї на перерві. Це не було нічого нового — вони часто переписувалися чи сперечалися, як і зазвичай. Але тепер кожен їхній діалог був наповнений чимось іншим. Це вже не була просто боротьба за першість у класі чи черговий виклик. Це була боротьба за їхні справжні почуття.

— Чому ти так намагаєшся уникнути мене? — його голос звучав тихо, але з цією неприхованою впертістю, яка завжди в ньому була. Аліса відчула, як її серце зробило кілька додаткових ударів, і вона швидко повернула голову, щоб не показати свою розгубленість.

— Я не намагаюся уникнути тебе, Артем, — відповіла вона, хоча її слова звучали більш як заперечення, ніж впевненість. — Просто не розумію, що ти хочеш від мене.

Артем підійшов ближче, і тепер між ними була відстань у кілька сантиметрів. Це було майже фізично відчутно, як їхня енергія стикається, розриваючи всі межі, які Аліса намагалася створити.

— Я хочу побачити справжню тебе, — сказав він, і його голос був таким низьким, що Аліса відчула, як її шкіра покривається мимовільним тремтінням. — Я хочу, щоб ти перестала ховатися за цією маскою.

Вона відчувала, як її рука здригнулася, і вона миттєво сховала її в кишені куртки. Вся її впевненість, яку вона так ретельно вибудовувала, почала танути під впливом його слів. Вона відкрила рот, намагаючись відповісти, але її голос затих, немов перед зізнанням, яке вона боялася зробити.

Артем просто стояв, не вимагаючи відповіді, але з його очей неможливо було сховатися. Вони мали цей момент, і він знав це.

Аліса зрозуміла, що не може уникати його поглядів більше. Щось в його очах змушувало її відчувати себе беззахисною, але одночасно і живою. Вона не знала, що з ним робити. Вона завжди намагалася бути контролюючою, навіть у своїх почуттях, але зараз вона відчувала, як її контроль повільно вислизає з-під пальців.

— Ти правий, — тихо промовила вона, так, що ледь могла почути навіть сама себе. — Моя маска починає падати. Але ти не зрозумієш, чому це так важливо.

Артем не відповів одразу. Він просто подивився на неї, і вона відчула, як все, що вона відчувала до цього моменту, стало реальнішим, ніж будь-коли. Їхні погляди зустрілися, і Аліса вже не була впевнена, чи хоче вона залишити все так, як є, чи готова вирватися з цієї гри, що почала виходити з-під контролю.

Вона відчула, як її серце б’ється все швидше, і знала, що ці почуття вже не можна було повернути назад. Тепер вони стали частиною її, як і частиною Артема.

І, можливо, це був момент, коли вона повинна була прийняти, що маска більше не приховає її справжнє обличчя

Розділ 25.

Аліса відчула, як важко дихається, коли вийшла з класу. Весь день пройшов під знаком напруги. Вона намагалася не думати про те, що сталося між нею та Артемом, але кожен його погляд, кожен його жест, що залишався у пам’яті, не давав їй спокою. Вона все більше переконувалася, що не зможе уникнути того, що між ними розгортається. Щось почало змінюватися.

Швидко крокуючи коридором, вона потрапила в бібліотеку, де спробувала зануритися у звичні для себе книжки. Вони завжди давали їй відчуття безпеки, простору, де все можна було контролювати. Втім, зараз кожне слово на сторінках здавалося неприродним, майже порожнім. І чим більше вона намагалася зосередитись, тим більше усвідомлювала, що це вже не працює.

— Знову ховаєшся? — почувся знайомий голос, і серце Аліси застигло. Артем стояв біля стелажа, спостерігаючи за нею. Його погляд був впертий і непохитний. Це вже не була просто його звична впертість, це була рішучість.

Вона спробувала виглядати спокійно, але не змогла приховати нервову посмішку.

— Я не ховаюся, — сказала вона, все ще намагаючись відштовхнути його від своїх думок. — Просто читаю.