Читати книгу - "Ти — мої крила, Вікторія Франко"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Я запам'ятав її прохання і пообіцяв собі надалі бути стриманішим, приборкуючи свою фантазію. Дівчина лагідно провела своїми пальчиками по моїй щоці, а я поплив. Мої крила, що з'являлися поруч з Міленою, в цей момент розправилися на повну силу і я не тямив себе від радості. Обхопивши обличчя дівчини обома руками, впився губами в її уста, міцно притиснувши її до себе.
Вона мала рацію… Я дійсно сам вигадав ці дурниці і через шалені ревнощі мучив нас обох… В цю хвилину, я був невимовно радий, що Мілена відкрилася мені. Я вірив кожному її слову. І через правду, що розкрилася, відчував, як пекучий біль, що останнім часом отруював моє життя, поступово починав мене відпускати.
Я з обожнюванням дивився на найгарнішу у світі дівчину і не хотів від неї йти. Тому вирішив зробити останню спробу залишитися поруч і запитав з надією:
— Ти не хочеш взяти мене з собою на день народження твоєї подруги?
Але, на жаль, мене чекало розчарування. Мілена негативно помотала головою і це в принципі було очікувано.
— Я думаю, буде краще, якщо наше перше побачення відбудеться наодинці, а не в колі моїх друзів. Хіба ні? — Мілена довірливо заглядала мені в очі та чекала моєї реакції. А я, звісно ж, не міг їй заперечити. Підтвердив, що вона має рацію, хоча не збирався так просто здаватися. Ідея з клубом абсолютно мені не подобалася.
Попрощавшись із дівчиною, я сів у своє авто і терпляче чекав, коли вона поїде на свято. Не пройшло й пів години, як за нею приїхали її друзі. Мілена приєдналася до них, а я рушив слідом за ними. Вирішив прослідкувати, в який саме клуб вони поїдуть.
Дізнавшись потрібну адресу, я відразу набрав Макса і попросив його приєднатися до мене. В моїй голові виник чудовий план, що дасть мені змогу залишатися поруч з Міленою.
Моя маленька крихітко, ти ж не думала, що я так легко тебе відпущу саму в клуб? О, ні!.. Хочеш відпочивати — відпочивай! Не можеш взяти мене із собою — не бери! Але ж ніхто не заборонить мені милуватися тобою, сидячи за сусіднім столиком… Так я буду впевнений, що мій янгол в безпеці. А ще проконтролюю, щоб ніхто на нього не зазіхав…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти — мої крила, Вікторія Франко», після закриття браузера.