Читати книгу - "Мама для дракончика, Ліра Куміра"

- Це що зараз було!? - Оскаженіло гаркнув на нас Меліріан, трясучи в повітрі кулаками. - Мало того, що на неї моя магія не подіяла, так ще й зникла ваша іншосвітянка разом із єдиним на цей момент дитинчам! - Обурення імператора було цілком зрозумілим, але в мене, на жаль, не було відповідей на поставлене товаришем запитання.

- Ваша Імператорська Величносте, дозвольте розпочати пошуки втікачки? - Ріан зараз усіма правдами і неправдами хотів реабілітуватися, поки все, що сталося, не пов'язали з замовчуваною ним інформацією.

- Зачекай ти, цим займеться Кіріан, а ти краще поясни мені, чому мої піддані дізнаються про появу першого за останнє тисячоліття драконеняти раніше за мене!? - Тут я вже не міг мовчати, справедливо вважаючи, що винен у всьому лише я один.

- Ліре, не думаю, що Ріан має відповідати за те, що трапилося, - взагалі-то зараз не час з'ясовувати, хто був правий, а хто винен, але я мусив вивести свого друга з-під удару, - Саверійський робив те, що я йому сказав, а оскільки в нас сталася надзвичайна подія під час транспортування кладки, мені довелося робити вибір, у якому я не хотів зізнаватися тобі так одразу, - вам не здається, що звучить наче змова проти керівної влади? Просто потемнілий погляд імператора натякав мені на те, що я зараз не просто рию собі могилу, а й вибираю колір вінків для неї.

- Тобто ти хочеш мені сказати, що твоє слово важливіше за наказ імператора доповідати мені про все!? - Востаннє він був таким розлюченим, коли ми випадково забули доставити його майбутній дружині подарунок на честь заручин. Справедливості заради, ми тоді занадто захопилися своєю знахідкою, і просто переплутали дні...

- Ні, ти помиляєшся... - почав я своє пояснення, але, здається, даремно.

- Я не помиляюсь!? - Кхм... Що я можу сказати? Біжи, Ріане. - Так, думаю, дехто зараз договориться. А в нас тут начебто подія і втікачка з дитинчам. Отже, я повторюся. Ти, Кір, вирушаєш на пошуки цієї новоявленої мами для драконеняти, а Ріан усе мені пояснить, не упускаючи жодної дрібниці, - вимовив імператор із натиском, і ми поспішно кивнули, погоджуючись.

- Буде зроблено, - сказав я, прямуючи до дверей.

- Божевілля якесь, втекти із запечатаної зали, з якої апріорі не можна телепортуватися! - Почув я останню фразу, кинуту Меліріаном.