read-books.club » Любовне фентезі » У пошуках легенди Книга 1 , Yu Lee 📚 - Українською

Читати книгу - "У пошуках легенди Книга 1 , Yu Lee"

17
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "У пошуках легенди Книга 1" автора Yu Lee. Жанр книги: Любовне фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 136 137 138 ... 169
Перейти на сторінку:

– Можливо, але марно, – поникла я.

– Аргументуй! – не зрозумів він.

– Все тому, що… друга людина яка знає заклинання, це моя покійна сестра.

– Це набагато ускладнює справу, – визнав він.

– Але це ще не все, – продовжила я, на що він запитливо підняв брову. – Є ще третій співучасник, про якого попередні два не особливо здогадувалися, адже цей віршик нишком і я заучувала.

– Що ж ти тоді голову морочиш! – обурювався він.

– Та я просто не пам'ятаю його! Це було у глибокому дитинстві! Мені тоді всього три чи чотири роки було, ти ось, наприклад, добре пам'ятаєш себе в цьому віці?! Я не розумію з чого Орн взяв, що дід навчав мене цьому заклинанню, адже насправді такого не було.

– Добре, добре, не репетуй, я тебе зрозумів, пошукаємо інші шляхи, – зітхнув він, явно не бажаючи сперечатися.

– Чого ви розкричалися? – зайшла до кімнати Фумка.

– А я взагалі не зрозумів про що вони говорили, – зізнався Том який за нами стежив. 

– Не зважай, це ж Анка вона завжди кричить, – сказав Нік, після чого отримав порцію мого вбивчого погляду.

– А, ну гаразд, – з якимось дивним розумінням поставилася вона.

– Ліндо, скажи, який ти знаєш найкоротший шлях до містечка? Адже звідси, наскільки я пам'ятаю, далеко йти, а темніє зараз рано, – поцікавилася я, щоб перевести тему розмови.

– В принципі, можу підказати…, – почала вона, але їй не дали закінчити.

– Ні, спосіб дістатися туди швидко і я маю. Краще скажи, де там неподалік села є ліс, чи щось подібне. Де городяни особливо не з'являються? – Запитав Нік. – І важливо, щоб це було якомога ближче до бар'єру, – уточнив він.

– Цікаво, – заінтригував він її. – Що за спосіб?

– Потім дізнаєшся, – не хотів він поки розкривати все задумане.

– Гаразд, ліс такий є, недалеко від Храму Драконів. Там священне місце, тому туди ходять хіба що тільки одні ченці на свята.

– Чудово, нам підходить! – з ентузіазмом сказав він.

– Що ти задумав? – З підозрою запитала я.

– Терпіння, моя люба і все дізнаєшся! – посміхнувся він мені.

– Знову темниш! – з підозрою дивилася я на нього.

– Як завжди, – підморгнув він мені.

– От паразит! Я тебе точно приб'ю, колись! – стукнула я його, тільки не зі злості а жартома.

– О, сімейна сварка? – звеселів Том.

– Томе, невже ти хочеш, щоб я тебе підсмажила? – підступно посміхнулася я.

– Так, усі заспокоїлися, мені ще в цьому будинку жити, – втрутилася відьма. – Анко, на випий водички. Я, звичайно, розумію, що все на тебе зараз навалилося, але не звертай уваги на цих мужиків. Вони ніколи не розуміли дівчат, – намагалася вона згладити ситуацію, хоч насправді все було під контролем. Шкода тільки проблема так і не вирішилася щодо заклинання.

Після того як наш балаган заспокоївся і зібрався, Лінді не терпілося дізнатися про яку ж коротку дорогу говорив Нік. Але все виявилося куди цікавішим, ніж вона очікувала. Він став драконом, чим здивував до мозку кісток, всю аудиторію включаючи і мене, адже я не очікувала, що він так без попередження це зробить. Том був особливо радий тому, що побачив дракона, і що ми повернемося хоч із одним виконаним завданням. Нік до речі зміни у кольорі свого волосся пояснив тим, що це наслідки від перетворення на дракона, а не я нерви йому тріпала, хоча не без цього.

У результаті найцікавіше тільки починалося, починаючи від того, як ми залазили на спину Ніка втрьох і закінчуючи самим польотом, з криками захоплення та вереском страху спеціально від Ліфумії. Тільки в польоті я починаю розуміти, що Нік затіяв досить небезпечний хід. Використовуючи образ дракона, ми неабияк ризикували, оскільки були замкнені біля місця, яке населяли схиблені на драконах жителі та ченці. Якщо вони нас зараз випадково побачать, а вибратися ми не зможемо, незрозуміло, чим це все закінчиться. Не дуже я довіряла цьому їхньому каяттю перед драконами. Навіть прийми вони такий вигляд Ніка позитивно, все одно настане час, коли вони зберуться зайти вище в гори, щоб знайти наших родичів. Усі мої думки та переживання передалися Ніку.

– «Все буде добре, тому не хвилюйся», – сказав він мені подумки.

– «Дякую», – відповіла я йому теж не вголос, після чого трохи заспокоїлася, адже мені хотілося йому вірити, і щоб ні про що не думати, я притулилася до срібної гриви і заплющила очі. Якось так вийшло, що за час польоту я поринула у свої думки або це був свого роду транс, настільки що не помітила як ми приземлилися, і прийшла до тями лише тоді, коли ззаду хтось голосно чхнув. – Будь здоровий, – промимрила я приходячи до тями.

– О, дякую, – сказав Том, витираючи ніс. – Мабуть, встиг простудитись поки летіли, не літо все-таки.

– А де ми? – спитала я, бо не зовсім впізнавала місцевість.

Ми знаходилися біля якогось озера чи річки. Але хоч було холодно і всюди лежав сніг, вода все одно залишалася не замерзлою. На вулиці вже був вечір: сонце саме заходило за обрій, а місяця були на старті, щоб змінити його.

1 ... 136 137 138 ... 169
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «У пошуках легенди Книга 1 , Yu Lee», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "У пошуках легенди Книга 1 , Yu Lee"