Читати книгу - "Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська"

Рональд розмовляв з начальником охорони кілька хвилин. Поліна не чула про що йшлося, але й так здогадалася, що, мабуть, про якісь важливі невідкладні державні справи. Через дрібниці Гаргус не потурбував би короля.

Здогад підтвердився. Після розмови з підлеглим Рональд виглядав стурбованим.

— Мені треба терміново повернутися в палац, — пояснив він Поліні.

Вона сприйняла новину зі змішаними почуттями. У глибині душі дозрів дивний протест — небажання їхати звідси. Тут, у цьому далекому будиночку, було тепло, затишно і спокійно — ніби перебуваєш у невеликому безпечному світі, відрізаному від зовнішніх проблем. Тут час зупинився. Були лише він та вона. Але це й лякало. Поліна перестала розуміти, чого від неї хоче Рональд. І, як і раніше, боялася, що як піддасться його ніжному натиску, наробить помилок. Це чудово, що їх перервали. Чудово, що треба повертатися в палац. Там, у палаці, у помпезності та офіціозі, розтане вся ця романтична мішура, і Поліна зможе спокійно все обміркувати та зрозуміти, як діяти далі.

Дорога назад пройшла спокійно. Рональд і Гаргус галопом поскакали вперед, а Поліну, якій жіноче сідло не дозволяло пересуватися з такою ж швидкістю, супроводжували гвардійці, які прибули разом із начальником охорони. Поля всю дорогу дивувалася їхній незвичайній і незрозумілій люб'язності. Взагалі-то, як правило, офіцери Гаргуса не вирізнялися вмінням і бажанням підтримувати світські бесіди. Але, мабуть, король дав їм якісь окремі розпорядження щодо цього. Доблесні гвардійці старанно усміхалися та розважали Поліну розмовами.

Після повернення до палацу на неї чекав ще один сюрприз — зустріч зі старшим придворним магом — магістром Стіцш. Високий сивий старець, довге волосся якого було заплетене в хитромудру косу, справив на Поліну приємне враження. Він говорив неквапливо, багатозначно, не зовсім зрозуміло, але при цьому в тембрі його голосу чулося відлуння поваги.

— Я щасливий познайомитися з носієм стародавньої магії, яка вважалася втраченою.

Це було несподівано приємно. Чесно кажучи, Поліна вважала, що придворні маги в багнети сприймуть призначення в їхню команду молоденької жінки, яка не має жодного досвіду. Невже це також робота Рональда? Встиг і Стіцша попередити щоб був чемним?

— Його Величність доручив мені дати вам кілька уроків. Ми маємо скласти розклад наших занять. Якщо ви не заперечуватимете, перше я хотів би провести вже сьогодні ввечері.

І хоча Поліна жадала, щоб її на якийсь час залишили в спокої і дали віддихатися, але від уроку магії відмовлятися не стала. Вона так довго ніби сліпе кошеня борсалася в цій незбагненній магічній субстанції, не розуміла як працює її дар і що з ним робити, що безглуздо було не скористатися цією можливістю.

У призначений час Поліна прийшла до лабораторії Стіцша, розташованої у підземному приміщенні палацу. Склалося враження, ніби потрапила у старовинну аптеку — стелажі зі склянками, столи, заставлені цікавими предметами, призначення яких навіть не варто намагатися вгадувати. У повітрі витав добре помітний запах йоду. Чому йод? Напевно, такий виникає у місцях, де сконцентрована біла магія. На кшталт того, як у місцях концентрації забороненої магії пахне озоном.

Стіцш зустрів гостинно. Посадив за один із столів і сам сів навпроти.

— Його Величність рекомендував почати з самих основ.

Поліна кивнула. І далі на неї чекала годинна лекція про основи магії. Вона слухала з цікавістю. Намагалася виділити для себе якомога більше корисного. Щоправда, магістр постійно підкреслював, що може дати знання лише з поширених видів магії, але як працює магія Шеой, він, на жаль, має лише дуже приблизне уявлення.

— Шеой ніколи не відносили до забороненої магії, але все ж вона вважалася небезпечною. Шеой може принести як користь, так і шкоду, — пояснив Стіцш. — Досвідчений маг-Шеой має необмежену владу над артефактами. Але якою буде дія залежить від градусу ментального зусилля.

Хоч і дуже приблизно, але Поліна почала розуміти, чому деякі артефакти в її руках працюють на ура, а інші розсипаються від одного дотику. Щоразу, коли Полю збиралися перевіряти на Сфері Гольца, вона відчувала по відношенню до злощасного артефакту вкрай негативні емоції — у глибині душі їй хотілося, щоб та кудись ділася. Може, тому Сфера й розсипалася на очах? А ось зі скринькою була зовсім інша історія. Скринька викликала інтерес і навіть легке благоговіння — ось тому річ і поводилася слухняно.

Повертаючись з заняття у свої покої, Поліна відчувала справжнє тріумфування. Нарешті хоч щось стало прояснюватися. Але це, звичайно, були поки що самі основи. Їй ще довго доведеться розбиратися зі своїм даром. Намацувати підходи, спираючись на допомогу магістра, але більше керуватися інтуїцією.

Решту вечора Поліна провела у роздумах. Вуличні ліхтарі лили в кімнату тьмяне синювате світло. Снігопад не припинявся. За вікном, незважаючи на вечір, тривало життя — слуги чистили алейки парку від снігу, а ось у кімнаті панували тиша та спокій. Поля вже так давно мріяла про такий от безтурботний вечір. Щоб над душею, як дамоклів меч, не висіли проблеми, щоб серце не завмирало від страху, що принесе завтрашній день. Тепер вона могла не боятися за Глорі і не бояться за себе. Вони всім забезпечені. Вона відкрилася Рональду — і він пробачив їй усі її мимовільні гріхи. Їй більше не загрожує каталажка. Вона вільна сама розпоряджатися своїм майбутнім… Тоді чому їй все одно не спокійно? Чому серце все одно завмирає від незрозумілих передчуттів?

Рональд… причина у ньому… Цей чоловік — космос… Шляхетний, надійний, сильний… і небезпечний. Чого він хоче від Поліни? Для чого вона йому? В її пам’яті спливала його дивна фраза: «У мене теж є одкровення, яке маю тобі розповісти». Про що він? Чому Поліні здалося, що це буде непросте одкровення. Таке шокуюче, що Рональд не хотів обрушувати його на неї ось так одразу. Хотів якось підготувати.

Вечір плавно перетікав у ніч, життя в парку стихло, а Поля все стояла біля вікна і дивилася в темряву. Думки ставали все тривожнішими і тривожнішими. І раптом вона придумала, що її заспокоїть. Їй треба з кимось поговорити. Точніше, не з кимось, а з другом. Не даремно ж Поліна маг? У неї є скринька, яка підвладна її волі і може перенести, куди Поліна забажає. А хоче вона побачити Ворона! Вона страшенно за ним скучила.