Читати книгу - "Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська"

Поля кинулася до саквояжу, в якому зберігала скриньку, і вийняла її. Тепер вона знала, що може спокійно користуватися артефактом — магія Шеой не вважається забороненою. Поліна зручно розташувалася в кріслі і почала погладжувати лаковані боки шкатулки звичним рухом. Думки про зустріч із Вороном подіяли заспокійливо — через якийсь час Поліна поринула в сон. І, як завжди, у момент, коли повіки зімкнулися, її накрила хвиля непередаваних відчуттів — райдужні кола перед очима, свист і пульсуючий біль.

За кілька секунд неприємна хвиля зійшла, і Поліна розплющила очі… От халепа! Де це вона? Поля інстинктивно пригнулася і шмигнула за крісло. Вона впізнала цю кімнату. Якось скринька вже переносила її сюди — це опочивальня Рональда. Але чому Поля опинилася у Рональда, коли думала перед засинанням про Ворона?

А ось і відповідь на запитання — Ворон був тут. Він стояв поруч із господарем кімнати біля вікна. Вони тихо про щось розмовляли. Бачить бог, Поля не хотіла підслуховувати. Чесно-чесно. Вона хотіла швиденько забратися назад до себе. Але раптом до її вух долетіло власне ім'я. Вони говорять про неї? Поліна затамувала подих.

— Ти вже розповів їй про пророцтво? — Ворон глянув на Рональда.

— Поки що ні. Трохи пізніше. Вона і так стільки всього пережила... Це буде для неї ще одним потрясінням. Як для дівчини з іншого світу буде дізнатися, що їй судилося народити спадкоємця трону...

Що? У Поліни все похололо всередині. Вона не дочула? Що це означає? Вони точно говорять про неї? Яке таке пророцтво? Голова відмовлялася сприймати інформацію. Це і є одкровення, про яке збирався розповісти Рональд? Серце зупинилося. Так ось навіщо вона йому потрібна?

— Що ти збираєшся робити? — слова Ворона долетіли, немов крізь завісу. У вухах стояв шум.

— Я пообіцяв їй, що відпущу за два тижні, якщо вона захоче.

— Справді зможеш відпустити? — із сумнівом хитнув головою Ворон.

Рональд відкинув голову, потилицею впершись у скло.

— Хіба можна відпустити кохану? Не знаю. Але я зроблю все, щоб вона захотіла залишитися.

Кохану? Серце, яке відмовлялося битися останні кілька секунд, раптом очманіло. Забилося одночасно в горлі та животі. Жар розлився по всьому тілу. Голова, яка й без того працювала туго, зовсім втратила здатність думати. Але Поля віддавала своїй безглуздій голові команди — запам'ятати! Назавжди запам'ятати цю мить. Назавжди закарбувати це гостре почуття, що народилося в ній, коли чоловік-космос назвав її коханою.

Ох, Полько, дурненька. Ти хоч розумієш, що радіти нема чому? Ти хоч розумієш, які на тебе наваляться проблеми разом із коханням короля? Ні, вона не розуміла. Може, усвідомить згодом. Зараз було надто багато емоцій за одиницю часу на одну душу, що і так неабияк настраждалася…

Коліна підкосилися несподівано. Поліна не встигла зреагувати і плюхнулася не зовсім граціозно на підлогу, миттєво видавши свою присутність…