Читати книгу - "У пошуках проклятої королеви, Ляна Аракелян"

– І на підставі цього ви вирішили простежити за нею?

– Ні, – я розпрямила плечі та сміливо подивилася ельфійці в очі. – Іноді трапляється таке, що необережним словом людина або ельф, – виправилася я, – налаштовує проти себе.

– І що це було за слово? – допитувався сищик.

– Неважливо...

– Це я тут вирішую, що важливо, а що ні. Відповідайте, коли вас запитують! Що вона сказала? – не відступав слідчий.

– Вона обзивала мене бруднокровкою, вдаючи з себе королеву... – перо продовжувало записувати. – Тому й вирішила простежити за нею. Адже я прекрасно знаю, що найкращий захист – це напад. Повірте, пане слідчий, немає нічого більш бридкого, аніж підглядати за закоханими.

– І все ж таки, чому ви пішли за нею? – не вгамовувався слідчий.

– Інтуїція, – зізналася я. – Вона буквально кралася галявиною, постійно озираючись. Що чесній і благородній ельфійці приховувати? Зустріч зі своїм нареченим? Навіщо їм ховатися, якщо всі знали про їхні стосунки? Якби я побачила, як Рані прогулюється під руку з цією, – я глянула в бік Ши, – я б просто засунула штори й вляглася додивлятися сни. Та й навіщо ельфам ховатися, якщо весь Дім знав про заручини?

Слідчий покосився на зависле в повітрі перо, що чекало моїх відповідей, і кивнув:

– Продовжуйте, панно Морошкіна.

– У лісі я спочатку почула голоси, а потім запримітила, що під деревом стоять двоє. Прислухалася і зрозуміла, що другий голос – не належить Рані. Тобто, я хотіла сказати, не Скріраніеля.

– Чий голос ви почули?

– Темного найманця, – прошепотіла я. О, ні, він навмисне заманив у пастку!

– Чому ви вирішили, що це саме найманець? І до того ж темний?

– Я втекла з табору, в який він мене привіз.

Слідчий зняв окуляри і задумливо потер перенісся, уважно розглядаючи мене, потім знову начепив їх, і вони одразу ж поповзли на самий кінчик носа.

– Цікаво, а де він вас упіймав?

– В Ісліньярі, – з жахом розуміючи, що зараз розбовтаю все, я мало не закрила рот долонями.

– Що ви там робили, панно Морошкіна?

– По гриби ходила, – згадала я гриб тітоньки Іккхі та стрибучки. І жодного разу не збрехала!

– І багато грибів набрали? – з єхидою запитав слідчий.

– Два, – чесно зізналася я. Решту зібрали найманці. Але про це я йому не скажу.

– Далі. Що відбувалося далі?

– Вони перемовлялися. Я почула те, що Ши-Ранса шпигує на користь темних. Скріраніель для неї був усього лише сходинкою у вищий світ. Їй потрібні були його гроші й становище у суспільстві.

– Панно Руто, – детектив зняв окуляри, що ледве не брякнулися на стіл і поклав їх поруч із паперами, – як ви гадаєте, скільки жінок у нашій країні виходить заміж з кохання?

– Не знаю. Вважаю, що багато.

Слідчий гірко зітхнув.

– Так от, я вас засмучу: у багатих і знатних сім’ях шлюби з кохання не укладаються. Тільки розрахунок. Тверезий холодний розрахунок. І тут немає нічого поганого: гроші йдуть до грошей. Що ж вас так зачепило чи засмутило?

– Можете думати що завгодно, але якби ви почули це про свого близького друга, ви б змирилися? І тримали друга в дурнях?

Сищик прокашлявся.

– Ось коли ви станете сищиком, панно Морошкіна, і я потраплю до вас на допит, ось тоді ви й поставите мені всі запитання, які вас цікавитимуть. А зараз, потрудіться відповідати на мої. Чому ви вирішили розповісти все вашому другові, пану Руаїкхару?

– Тому що... тому що, вона вимагала від темного, щоб він... – як же складно підбирати слова! Стоп! – Пане слідчий, ви казали, що в багатих і шляхетних сім’ях шлюби укладаються за договором.

– Говорив. І можу ще тисячу разів повторити. Як це стосується цієї справи?

Я кинула зневажливий погляд на зблідлу Ши, яка мотнула головою – ні. Ага, як же, буду я мовчати!

– А ось так! Темний ельф сказав, що її мати... – я витримала воістину театральну паузу, – хазяйка Будинку насолоди у Вайге-Норі. Як ви думаєте, до якого роду належить ця жінка? До шляхетного?

 Ось тобі, вражино, копняка з-під тину!

– До того ж вона наполягала на вагітності від темного. Подумайте самі, пане слідчий: вона б народила, розповіла сльозливу історію про те, як її прабабку зґвалтував колись дроу. Скріраніель повірив би в цю казку, а потім вони б із тим найманцем відсудили все майно на користь їхньої дитини. Такі як Ши-Ранса ні перед чим не зупиняться! Повірте, вона б знайшла спосіб розлучитися.

– У ельфів виключені розлучення, – дивлячись на магоперо, сказав слідчий.

– Ця – була б першою. Ну, або просто стала б молодою вдовою із сиротою на руках. Хто б їй посмів відмовити? Ніхто.

– Паскуда!.. – просичала ельфійка.

– Яку інформацію вона передала найманцеві? – продовжив допит сищик.

– Державної важливості, – пробубнила я.