Читати книгу - "Бенкет круків"

лялькові виставі, що останнім часом набули популярності серед міського простолюду: в цих виставах звіриним царством править прайд чванькуватих левів.— Під час цієї зрадницької вистави лялькові леви стають дедалі захланніші й гоноровіші та зрештою починають пожирати власних підданців. А коли шляхетний олень висловлює незгоду, лев пожирає і його, адже це право дароване найсильнішому серед звірів.

— Отак вистава закінчується? — поцікавилася Серсі, приємно здивовано. Якщо подивитися на це під правильним кутом, можна побачити в цьому корисний урок.

— Ні, ваша світлосте. В кінці з яйця вилуплюється дракон і пожирає всіх левів.

А от кінцівка перетворювала просто зухвалу виставу на державну зраду.

— Безмозкі дурні. Лише йолопи ризикнуть власною головою заради дерев'яного дракона,— королева на мить замислилася.— Пошліть когось зі своїх нашіптувачів на виставу — нехай подивиться, хто туди ходить. Якщо серед глядачів будуть якісь помітні особи, хочу дізнатися їхні імена.

— А що з ними буде, дозволю собі сміливість спитати?

— Заможні будуть оштрафовані. Половини майна має бути досить, щоб дати їм гарний урок і наповнити наші скрині, при цьому не завдавши їхнім статкам непоправної шкоди. Хто заплатити не може, втратять око за те, що стали співучасниками у зраді, дивлячись таку виставу. Що ж до лялькарів — їх чекає сокира.

— Їх четверо. Може, ваша світлість віддасть мені двох для моїх цілей? Особливо мені потрібна жінка...

— Я вам віддала Сенель,— гостро кинула королева.

— На жаль, бідолашна дівчина вже... виснажена.

Серсі не хотілося про це думати. Дівчина пішла з нею, нічого не підозрюючи, впевнена, що їй доведеться тільки подавати на стіл і наливати. Навіть коли Кайберн заклацнув ланцюга в неї на зап'ястку, вона, схоже, нічого не зрозуміла. На згадку про це королеві досі робилося недобре. У камерах було страшенно холодно. Навіть смолоскипи, здавалося, тремтять. А ще оте жахіття волає у темряві...

— Так, жінку можете взяти. Можете брати обох, якщо хочете. Але спершу я маю дізнатися всі імена.

— Як накажете,— з цими словами Кайберн вийшов.

За вікнами уже сідало сонце. Доркас приготувала купіль. Королева саме ніжилась у теплій водичці, міркуючи, що казати гостям за вечерею, коли у двері увірвався Джеймі, звелівши Джоселін і Доркас забиратися з кімнати. Вигляд у брата був зовсім не бездоганний, до того ж від нього відгонило конем. З ним був і Томен.

— Люба сестро,— мовив він,— король має з тобою переговорити.

Золоті локони Серсі плавали у воді. В кімнаті висіла пара. По щоці стекла крапля поту.

— Томене,— заговорила королева небезпечно тихим голосом.— Що цього разу?

Хлопчик добре знав цей тон. І одразу скулився.

— Його світлість хоче на завтра білого рисака,— сказав за нього Джеймі.— На тренування.

Серсі сіла в купелі.

— Ніякого тренування не буде.

— Ні, буде,— Томен відкопилив нижню губу.— Я маю їздити верхи щодня.

— І їздитимеш,— оголосила королева,— коли ми запросимо гарного військового інструктора, який керуватиме навчанням.

— Не хочу я гарного інструктора. Я хочу сера Лораса.

— Ти занадто високої думки про того хлопчиська. Знаю, твоя маленька дружина забиває тобі голову байками про його доблесть і майстерність, але Озмунд Кетлбек — утричі кращий лицар за Лораса.

— Не той Озмунд Кетлблек, якого знаю я,— розсміявся Джеймі.

Вона б залюбки його придушила. «Мабуть, слід наказати серу Лорасу піддатися в двобої серу Озмунду, щоб той його скинув з коня».

Це, може, скине полуду в Томена з очей. Посоли слимака чи поганьби лицаря — і вони миттю зморхнуть.

— Я збираюся послати по одного дорнянина — він тебе тренуватиме,— повідомила королева.— Дорняни найкраще в усьому королівстві б'ються на турнірах.

— Ні, не найкраще,— заперечив Томен.— І взагалі, не хочу я ніякого дурнуватого дорнянина, я хочу сера Лораса. Я наказую!

Джеймі розреготався. «Від нього допомоги не дочекаєшся. Чи його це розважає?» Королева розгнівано ляснула по воді.

— Мені послати по Пейта? Ти не можеш мені наказувати. Я — твоя мати.

— Так, але я — король. Марджері каже: всі мають виконувати все, що велить король. Я хочу, щоб мого білого рисака завтра осідлали і щоб сер Лорас учив мене мистецтва поєдинку. А ще я хочу кошеня й не хочу їсти буряк,— він схрестив руки.

Джеймі так і реготав. Королева не звертала на нього уваги.

— Томене, ходи сюди.

Він завагався, і вона зітхнула.

— Ти боїшся? Король не має показувати свій страх.

Хлопчик, опустивши очі, наблизився до купелі. Простягнувши руку, королева погладила його золоті кучері.

— Король ти чи ні, а ти ще маленький хлопчик. Доки не станеш повнолітнім, правитиму я. Навчишся ти мистецтва поєдинку, обіцяю. Але не від Лораса. Лицарі королівської варти мають важливіші обов'язки, ніж гратися з малюком. Он запитай лорда-командувача. Хіба це не так, сер?

— Дуже важливі обов'язки,— легенько посміхнувся Джеймі.— Наприклад, об'їздити міські мури.

— Хоч кошеня мені можна? — Томен уже мало не плакав.

— Напевно,— погодилася королева.— Якщо тільки мені більше не доведеться вислуховувати ці дурниці про двобої. Обіцяєш мені?

— Так,— човгнув він ногами.

— От і добре. А тепер біжи. До мене скоро прийдуть гості.

Томен побіг геть, але, перш ніж вийти, озирнувся й мовив:

— Коли я стану законним королем, я оголошу буряк поза законом.

Брат штовхнув кикотем двері, зачиняючи їх.

— Ваша світлосте,— мовив він, коли вони з Серсі лишилися самі,— ось що мені цікаво: ви п'яна чи дурна?

Вона знову ляснула по воді, аж заливши йому ноги.

— Припни язика, бо...

— ...бо що? Знов відішлеш мене об'їздити міські мури? — він усівся, схрестивши ноги.— Все на твоїх клятих мурах гаразд. Я облазив кожен дюйм і оглянув усі сім брам. Завіси на Залізній брамі заіржавіли, а Королівську й Брудну брами слід замінити: вони після Станісових таранів дуже побиті. Мури ж такі самі міцні, як і були... та чи не забула випадково ваша світлість, що наші друзі з Небосаду всередині цих мурів?

— Нічого я не забула,— мовила вона, подумавши про таку собі золоту монетку з долонею на одному боці й парсуною давно забутого короля на другому. «Як у того жалюгідного тюремника під нічним горщиком могла бути захована отака монета? Звідки така людина як Рюген могла отримати стародавнє золото з Небосаду?»

— Оце вперше я чую про те, що потрібен новий військовий інструктор. Довгенько доведеться шукати, щоб знайти герцівника, кращого