Читати книгу - "Академія об'єднаних талантів. Туман бажання, Лада Астра"

   “Так. Ану узяв себе в руки. Ти що, дівчат оголених ніколи не бачив? Ти ж не маніяк якийсь, Герман” – сам собі нашіптував у ванній хлопець, поплескуючи себе по щоках і налаштовуючи до виходу у кімнату. 

– Я вже одягнута, – почулося від дівчини, тож він обережно відкрив двері. 

  І справді. Стояла по середині спальні, в його улюбленій теплій, кремовій кофті. Уся така сердита і, як не дивно, але ще більш приваблива у його речах. Хоча його кофта була трохи довшою за ту сорочку, що певно тепер буде снитись йому ще не одну ніч.

– Я тобі не подобаюсь? – ображено запитала вона.

– Дуже подобаєшся…

– Так у чому тоді справа? – запитала дівчина і вже через секунду обіймала його.

– Втому, що я вже не настільки зіпсований, Віра. Я збережу тебе. 

– А я не хочу, – смішно зморщила вона свого носика.

– А ти в карти грати вмієш? – раптом запитав Гер.

– В дурня колись грала.

— Чудово. Це просто чудова новина. Постій тут секундочку без мене. Я зараз…

– Що ти шукаєш? Карти? Пропонуєш у дурня грати, серйозно? – не вірила своїм очам Ельвіра, коли хлопець з самою щасливою посмішкою дістав з комоду колоду звичайних гральних карт.

– Я ще ніколи не був таким серйозним. Ми будемо з тобою грати на бажання. Виграєш ти і я буду з тобою упродовж десяти хвилин робити все, що тобі заманеться. Виграю я і все буде теж прекрасно протягом десяти хвилин, але все буде за моїми правилами. Я буду робити все, що хочу. 

– Дурна гра. Дурні правила. Дурний ти. Я тебе хочу. Я тобі подобаюсь, так у чому взагалі справа? – нервувала вона.

– Або так, або ніяк. Будеш тут божеволіти від бажання, а я за кристалами посиджу, – стояв на своєму рішенні Герман. 

– Добре. Я згодна, – важко зітхнула дівчина.

   План був ніби й простий, але як виявилося згодом, доволі дієвий. Їм треба було протриматися десь ще максимум шість годин. Задоволення їй необхідні, але дозовано. Рівно стільки, скільки потрібно, щоб вона не почала божеволіти. 

    Герман був на сто відсотків упевнений, що дівчина не виграє жодної партії, навіть якщо добре грає, бо її мозок затуманений і вона просто не зможе як слід концентруватися на грі. А отже він буде вирішувати як саме її цілувати й задовольняти в рамках дозволеного і в рамках конкретного відрізка часу, про який сповіщати їм має спеціально налаштований ним будильник. 

 Систематизація це найкраще, що можна було вигадати. Його мозок почав працювати й він не відступав ні від часу, ні від свого плану дій, дозуючи задоволення і зупиняючись зі звуком будильника. 

    Але і ці періодичні десять хвилин мало не зносили йому дах. Ніколи ще він такого не відчував. Можливо через неможливість все продовжити, можливо є ще якась причина та зараз він не міг ще й про це думати. 

   Зараз він мав чітке завдання і збирався зробити все як треба, мінімізувавши, наскільки це було можливо, ранкові наслідки для дівчини. Він забувся і про власну вечірку, і про час, який не стояв на місці. Раз за разом він тасував колоду, вигравав і починав десяти хвилинні, вже під кінець навіть для нього, тортури. 

    Це як бути страшенно голодним і продовжувати просто періодично нюхати їжу. Але він бачив, що дівчині достатньо і цього. Звісно, бо вона ж не така розпусна як він. Не знає ще, що ці невинні по суті ласки, то тільки вершина айсберга насолоди від близькості.

    Вже перед самим світанком на черговій грі дівчина почала помітно хилитись до подушки. Її просто вимикало від тих гойдалок, які їй влаштував Герман. І коли дія туману сходила на нівець, вона заснула прямісінько в його обіймах у чергові десять хвилин. Полегшено зітхнувши, Герман обережно перемістив її на подушку, а сам вирішив тільки прилягти поруч. 

    Та останнє, про що він подумав перед тим як теж втомлено відключитись, це те який він молодець, що витримав і не перетворився на якогось божевільного нестримного маніяка, хоча відчував, що був близьким до цього не один раз.