Читати книгу - "Академія об'єднаних талантів. Туман бажання, Лада Астра"

– Почекай… Почекай хвилинку, – вчасно отямився Гер, відриваючись від полону солодких поцілунків. Як вони опинилися на ліжку чомусь просто вилетіло з його голови. 

  Тремтячими руками він натягнув ту її злощасну сорочку якомога нижче і сів, намагаючись пригадати коли він встиг її задерти. 

  Герман за своє життя боровся з дуже великою кількістю різноманітних монстрів. І ті, що були в Лабіринтах, то просто ніжні котики, порівняно з тими, яких притягував ще в дитинстві йому для тренування рідний татко.

  Він давно забувся, що таке страх і був добре знайомий з витривалістю. Саме вона і послідовність дій, а ще досконале вивчення кожного монстра робили Германа таким непереможним. Витримку Гер справедливо вважав своєю найбільш прокачаною здібністю. Він завжди мав ясний розум. Завжди, але не сьогодні. 

– Навіщо чекати? – промуркотіла вона, обіймаючи його ззаду, а хлопець запізно зрозумів, що власне на ньому вже ніякої сорочки немає. Скоріше навіть відчув це… Коли вона поцілувала його між лопаток.

– Тому, що тобі це не можна. Мені не можна тебе чіпати. Пам'ятаєш? – різко повернувся він до неї, відчуваючи як табун мурах біжить по спині. 

– А мені вже все одно. Я знаю чого хочу зараз.

– Я не маніяк якийсь, щоб ти знала. Я маю тільки зберегти твою свідомість. І мою якось теж, – тихо промовив останнє речення Гер, вже розуміючи, що це буде просто надскладна задача. Вона надто солодка, ця дівчинка, а він уже на грані максимального збудження.

 “Треба…Треба якось освіжитись, охолонути” – подумав Герман і підхопив на все згодну дівчину на руки. Нічого їй не пояснюючи, він поніс її у ванну кімнату, потім в душ і увімкнув холодну воду.

  Колись йому доводилось мати діло з мутантом стародавніх сирен. Так от від них головне це захистити вуха, бо там такий специфічний крик, що голова може луснути. 

   Коли Герман включив холодну воду, то йому на мить здалося, що він не красиву дівчину зараз обіймає, а саме ту сирену. Вереск був такий, що довго витримати під холодною водою не вдалося. 

   А згодом хлопець зрозумів, яку жахливу помилку він зробив. Так, холодна вода дійсно трохи остудила, але потім він глянув на дівчину. Стоїть, вся мокра і з докором дивиться на нього. Її сорочка обліпила усе тіло і стала повністю прозора, волосся потемніло, а на її довгих віях ще трималися маленькі краплинки води. Оце так остудив жар. 

– Ааааа, за що це мені? Як це витримати взагалі? – звернувся Герман до стелі у власній ванній. Кого він запитував, розуміння не було зовсім.

– Нащо щось терпіти? – тихо промовила ця невинна спокусниця і знову обійняла його підставляючи обличчя для поцілунку. – Я тобі все дозволяю.

    Її звабливі пухкі з краплями води вуста остаточно добили витримку хлопця і він знову зірвався. Притис її до стіни й просто пив поцілунок за поцілунком. Руки його знову зажили своїм життям і повністю вийшли з під контроля Германа. 

    Тільки її, повний блаженства, стогін зміг повернути його до реальності. Швидко прибрав руки з тих місць, де їм ну ніяк не дозволено було бути. 

– Та що ж це таке? – в серцях промовив бідолаха, що справді вірив у свою непробивну витримку.

– Це кохання, – підказала його мучителька.

– Завтра ти мене будеш вбивати з особливою жорстокістю через це кохання, – важко зітхнув Герман. – І знаєш що найжахливіше у цьому всьому?

– Що?

– Ти матимеш на це повне право.

– Ви зробили жахливу річ, але зараз я не можу про це довго думати. Зараз мене хвилює зовсім інше…

– Ні, ні-ні. Почекай секунду, – нервово відступав від дівчини Гер. – Мені треба контроль. Треба якась систематизація, інакше… Інакше я не втримаюсь. 

– Мені холодно. Зігрій мене, – знову спокушала вона його. І так це вигляділо якось невинно, що в хлопця просто рвало дах.

– Замерзла? Т-тобі переодягтись треба. На тобі рушника, іди в кімнату та візьми у шафі мої речі. Светра якогось чи ще щось таке. Головне, щоб довге було. Іди-іди, – випер він з ванної трохи збентежену дівчину і замкнув за нею двері. 

   Йому от уже зовсім не було холодно, а навіть навпаки – дуже гаряче. Довелося знову умитись льодяною водою, щоб мати ясний розум.

– Треба система стримування. Як можна таке систематизувати? Задоволення мають бути періодичними й дозованими. Систематизація… Дозування… Гра! – вигукнув сам до свого відображення Герман. 

   Для нього не існувало нереальних задач. Всього можна досягти, якщо мати чіткий план і слідувати йому. Це був головний його девіз по життю. І зараз спонтанна ідея за долі секунд перетворювалася в його голові у цілком пристойний план дій.  

– Ти вже одяглася? – погукав дівчину він, не відкриваючи двері.

– Угум, – почулося тихе біля самих дверей.

– Ельвіра, май собі на увазі, якщо ти не одягнена, я не доторкнусь сьогодні більше до тебе і жодного разу не поцілую, – суворо промовив Герман.

– Іду одягатись, – важко зітхнуло це чудо за дверима. 

  Тим часом Гер вже все і так дофантазував, уявляючи як саме вона там його чекала. Напевно ж без мокрої наскрізь сорочки.