read-books.club » Дитячі книги » Оті з Десятої Тисячі 📚 - Українською

Читати книгу - "Оті з Десятої Тисячі"

164
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Оті з Десятої Тисячі" автора Єжи Брошкевич. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 12 13 14 ... 42
Перейти на сторінку:
раз мати.

— Чую! — крикнув він. — Чую!

Проте вона ще тричі запитала: «Ти мене чуєш?» Іон заплющив очі. Близнюки відвернулися від екрана, звідки долинав лише голос, а нікого не було видно. Це навіювало жах. До того ж, на «Альфі» зовсім не чули їх.

— Іоне, любий, — заговорила Гелена Согго. — Ми вас не чуємо і не бачимо. Але якщо ти мене чуєш, дай наказ «Розвіднику», щоб він почав безпосередньо передавати наш рапорт на Базу на Тритоні.

— Добре, — прошепотів Іон.

— Іоне, коханий, — продовжувала вона, — повторюй за мною формулу наказу.

— Так, мамо, — сказав Іон.

Гелена Согго сказала трохи голосніше:

— Увага, «Розвіднику»! Приготуватися до прийому аварійних наказів.

Іон устав.

— Увага. «Розвіднику»… — І повторив усе речення.

— Чую, — відгукнувся «Розвідник». — Приймаю.

Мати говорила:

— Від цієї хвилини…

Іон:

— Від цієї хвилини…

Мати:

— … потрібно, по-перше, всі рапорти з космольота «Альфа» передавати безпосередньо на космольот «Бета», з яким ми втратили зв'язок, а також на Головну Базу на Тритоні. Кінець першого наказу.

Іон повторив до слова.

І з кожним словом він усе більше й більше заспокоювався. Зараз ніколи й нічого по-дитячому кричати, жахатися, заплющувати очі. Його голос зміцнів:

— Кінець першого наказу! — сказав.

— Наказ прийнято! — відповів «Розвідник».

Тоді Іон став повторювати другий наказ матері.

— «Розвідник» переходить в безпосереднє командування Іона Согго, Аліка Роя і Альки Рой. Кінець другого наказу.

— Наказ прийнято! — доповів «Розвідник».

— Іоне, — мовила мати, — сподіваюся, що наші слова до вас доходять. Будьте розважливі й хоробрі. «Альфа» вітає вас.

І відразу ж почувся хрипкуватий голос Маріма, пілота «Альфи»:

— Увага, «Розвіднику»! Увага! База на Тритоні! Увага, всі, хто записує! Говорить «Альфа» з «Розвідника»! Повідомляємо дані.

На екрані знову замиготіли іскри й тіні, лінії та зигзаги. Голос покрився легким шумом. На щастя, незважаючи на цей шум, кожне слово було добре чути.

Коли Марім сказав: «Увага, всі, хто записує», Робік випростався.

— Записую, — мовив він.

Іон і близнюки затамували подих.

То ось як звучить це звернення, відоме їм тільки з оповідань про давні часи і з загальних правил безпеки! Коли будь-хто посилав у простір таке звернення, кожен запам'ятовуючий механізм, до якого воно доходило, записував інформацію: слова, символи, числа й сигнали. Ось чому, незважаючи на те, що слова Маріма вже записувала чудова пам'ять «Розвідника» і що вони прямували до Бази на Тритоні, Робік теж став запам'ятовувати їх.

— Говорить «Альфа» з «Розвідника», — доповідав Марім. — Аварія космольота в результаті захоплення корабля потоком метеорів. Ми не в змозі вирватися власними силами. Швидкість потоку: найвища припустима порядку вісім. Ширина потоку: півтора, сім, дев'ятнадцять, кома, один. Напрям…

Марім говорив швидко, але виразно. Екран знову був чистий. Діти принишкли в кріслах. Один Робік стояв випростаний і нерухомий, тільки тепер у своїй нерухомості більше схожий на досконалу, безпомилкову машину, аніж на людину.

Марім повторював числа й символи. Повідомляв координати місця, де «Альфу» захопили метеори, наводив дані про величину грізного потоку і напрям його руху крізь сектори Десятої Тисячі.

Іон глянув на свої руки — вони тремтіли. Коли ж подивився в Альчині очі, то навіть усміхнувся. Іон зрозумів, що мусить бути спокійним, бо близнюки були все ще приголомшені. Так приголомшені, як він сам хвилину тому.

— Спокійно, — сказав він. — На нас чекає невеличка робота. Ніколи сумувати.

— Наказ прийнято, — кисло усміхнувся Алік.

Алька мовчала. Потім повторила ту найгіркішу фразу з рапорту Маріма:

— «Аварія космольота в результаті захоплення його метеорним потоком».

— Я вже чув це, — сказав Іон.

— Ох, Іоне, що ж далі? — прошепотіла Алька.

— Що далі? — перепитав Іон. — Ми на Десятій Тисячі.

— Кінець рапорту, — мовив Марім. — Нагадую: «Альфа» не має зв'язку. Ми не знаємо, чи хтось прийняв наше повідомлення. Віднині «Альфа» передаватиме текст повідомлення безперервно. Просимо допомоги від усіх, хто спроможний допомогти. «Бета», відповідай! «Бета», відповідай! Говорить «Альфа».

— Увага на «Альфі»! Увага на «Альфі»! — почувся чіткий чоловічий голос.

Яка то була радість! Вони почули голос пілота «Бети», голос Орма Согго.

На екрані з'явилося чисте, ясне зображення: кабіна керування «Бети». Перед пультом сидів Орм. Він привітався помахом руки. Потім його затулила серйозна й уважна Чандра Рой. Вгледівши матір, близнюки зіскочили з місць.

Чандра застережливо підняла руку.

— Іоне, — сказала вона. — Ми прийняли сигнал тривоги й повідомлення «Альфи». Перебуваємо в дорозі до них. Точно не знаємо, наскільки серйозна у них аварія, але, може, надвечір прибуксируємо «Альфу» до вас. Будь спокійний, Іоне.

— Я спокійний, — запевнив хлопець.

Чандра усміхнулася.

— А зараз до наказів Гелени Согго я додам ще одне розпорядження.

— Слухаємо! — закричали близнюки.

Чандра споважніла.

— Ми не будемо підтримувати з вами постійного зв'язку. Нам потрібна вся наша енергія і вся наша увага. Але ви повинні зоставатися одні. Перейдіть до Центрального Залу. Маєте на це право: ви ж тепер командири. Розділіть між собою обов'язки за віком.

— Слухаємо! — гордо відповіли вони.

В глибині екрана Орм Согго безперервно повторював: «Увага, «Альфа». Говорить «Бета»… Увага, «Альфа». Говорить «Бета»…» Він більше так і не обернувся до дітей. Для нього існував лише пульт керування.

Чандра продовжувала:

— В Центральному Залі зв'яжетеся з Базою на Тритоні. Вони будуть керувати вами. Ясно?

— Одне запитання, — попросив Іон.

Чандра поглядом підбадьорила його.

— З «Альфою» дуже погано?

— Не знаю, — була відповідь. — Сподіваємося невдовзі прибуксирувати її. А щойно дізнаємося про щось конкретніше — повідомимо. Будь по-справжньому

1 ... 12 13 14 ... 42
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оті з Десятої Тисячі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Оті з Десятої Тисячі"