Читати книгу - "Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник."

злочинів є їх повторність. Поняття повторності злочинів визначається в ч. 1 ст. 32 КК України, відповідно до якої повторністю визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК України. Крім того, поняття повторності злочинів конкретизується у ч. 3 ст. 32 КК України, за якою вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині КК України, та в ч. 4 тієї самої статті, згідно з якою повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.

Ґрунтуючись на ознаках повторності злочинів, названих законодавцем у всіх трьох згаданих частинах ст. 32 КК України, узагальнивши та систематизувавши їх, можна сформулювати таке доктринальне визначення повторності злочинів: це – вчинення кількох одиничних злочинів, передбачених, як правило, однією й тією ж статтею Особливої частини КК України, незалежно від засудження за окремі з них, але за умови збереження кримінально-правових наслідків їх вчинення.

Отже, можна виокремити такі ознаки повторності:

1) наявність двох чи більше самостійних одиничних злочинів. Це спільна ознака всіх видів множинності злочинів. Її прояв щодо повторності може полягати у найрізноманітнішому поєднанні злочинів: вони можуть бути простими чи ускладненими, умисними чи необережними, закінченими чи незакінченими, вчиненими особисто чи у співучасті;

2) за загальним правилом усі злочини, що складають повторність, передбачаються однією й тією самою статтею Особливої частини КК України.

Як виняток вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями КК України, також визнається повторним у тих випадках, коли це прямо передбачено в Особливій частині КК України. Законодавець встановлює такі винятки для однорідних злочинів, характер суспільної небезпечності яких є подібним і які часто скоює одна й та сама особа. Тобто спеціальною вказівкою законодавця може бути визнано повторністю злочинів такий вид множинності, який сам по собі має ознаки сукупності. Зокрема, таке передбачено, наприклад, у п. 1 примітки до ст. 185 КК України, відповідно до якої «у статтях 185, 186 та 189–191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу». Це означає, якщо особа, наприклад, вчинила спочатку крадіжку (ст. 185 КК України), а після цього – грабіж (ст. 186), то внаслідок згаданої вказівки законодавця грабіж має бути визнано повторним, а всю множинність названих злочинів – не сукупністю, а повторністю.

Одна із відмінностей повторності злочинів від сукупності злочинів полягає у тому, що сукупність злочинів, за загальним правилом, має місце лише при вчиненні злочинів, передбачених різними статтями Особливої частини КК України, і тільки в окремих випадках можлива сукупність злочинів, передбачених різними частинами однієї й тієї самої статті, а щодо повторності ця ознака проявляється «у дзеркальному відображенні»: за загальним правилом, повторність можлива тільки при вчиненні злочинів, передбачених однією й тією самою статтею Особливої частини КК України, і тільки у випадках, спеціально зазначених законодавцем, повторність є також при вчиненні злочинів, передбачених різними статтями Особливої частини КК України;

3) наявність чи відсутність судимості за попередні злочини не має значення. На відміну від сукупності злочинів, яку утворюють лише злочини, за жоден з яких особу ще не було засуджено, повторність злочинів вбачається як там, де особу ще не було засуджено за жоден із вчинених злочинів, так і там, де за один чи кілька з них її вже було засуджено. Наприклад, якщо особа вчинила грабіж, а через певний час після цього, але до засудження за цей злочин, знову вчинила грабіж, новий злочин визнається повторним. Але його кримінально-правова оцінка як повторного не зміниться і тоді, коли новий грабіж буде вчинено після засудження суб’єкта за попередній;

4) наявність можливості застосування кримінальної відповідальності за всі злочини, що утворюють повторність.

Як і щодо сукупності злочинів, не можуть зараховуватися до повторності ті злочини, за які особу вже було звільнено від кримінальної відповідальності з будь-яких передбачених законом підстав або за які її було засуджено, але судимість за ці злочини було погашено або знято. Тому, якщо особа вчинила новий злочин вже після того, як її було звільнено від кримінальної відповідальності за попередній злочин (наприклад, у зв’язку із закінченням строків давності) або після погашення судимості за попередній злочин, цей новий злочин не може визнаватися повторним і його юридично слід вважати вчиненим уперше.

Повторність має кілька видів.

Залежно від характеру одиничних злочинів, які її складають:

а) повторність тотожних злочинів – вчинення особою двох чи більше одиничних злочинів, які містять ознаки одного й того самого складу злочину. При цьому під тотожністю злочинів розуміють тільки юридичну тотожність, але аж ніяк не фактичну. Наприклад, якщо одна й та сама особа спочатку пострілом із вогнепальної зброї умисно вбила одну людину, а через деякий час шляхом отруєння умисно вбиває іншу, вчинені нею діяння хоча фактично і є різними, однак юридично тотожні. У наведеному прикладі має місце умисне вбивство, вчинене повторно. Як уже зазначалося, повторність тотожних злочинів типова для чинного КК України, і якщо він не містить спеціальних вказівок, повторним слід вважати вчинення тільки тотожних злочинів;

б) повторність однорідних злочинів – вчинення особою двох чи більше злочинів, які посягають на тотожні чи подібні об’єкти кримінально-правової охорони, вчиняються з однією і тією самою формою вини і щодо яких у КК України є спеціальне застереження про те, що їх вчинення один після одного слід вважати повторним. Крім наведеного прикладу повторності однорідних злочинів, що передбачена у п. 1 примітки до ст. 185 КК України, такі випадки встановлено також, наприклад, у п. 1 примітки до ст. 224, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 308, п. 3 примітки до ст. 368 та в деяких інших приписах Особливої частини КК України.

Іноді за цим критерієм виокремлюють такий вид повторності, як повторність різнорідних злочинів, під якою розуміють вчинення особою двох чи більше злочинів, що посягають на різні об’єкти або на однакові (подібні)