Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"
- Жанр: Наука, Освіта
- Автор: Колектив авторів
У науково-практичному коментарі роз’яснюються положення Кримінально-виконавчого кодексу України та пов’язаних з ними нормативно-правових актів. Висвітлено порядок і умови виконання кримінальних покарань в Україні, систему, структуру, принципи організації діяльності, а також повноваження органів і установ Державної кримінально-виконавчої служби України. У роботі використано великий обсяг наукової літератури та статистичних даних.
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Прийняття 2003 року нового Кримінально-виконавчого кодексу України (далі — КВК) стало значною віхою в процесі гуманізації кримінально-виконавчої політики держави. Виконання покарання, призначеного засудженому за вироком суду, — заключний етап реалізації кримінальної вiдповiдальностi. Оскільки покарання є заходом державного примусу, його виконання належить виключно до функцій держави i здійснюється спеціально уповноваженими органами й установами, які у своїй сукупності утворюють Державну кримінально-виконавчу службу України. Порядок i умови виконання покарань органами та установами Державної кримінально-виконавчої служби, а також завдання, структура та основні напрямки дiяльностi останніх регламентуються нормами кримінально-виконавчого законодавства.
Необхідно констатувати, що протягом кількох останніх років i кримінально-виконавче законодавство, і Державна кримінально-виконавча служба України зазнали кардинальних змін, які є логічним результатом проведення широкомасштабної реформи у цій важливій сфері діяльності держави.
До основних новел чинного КВК України можна віднести такі його положення.
1. На відміну від Виправно-трудового кодексу (далі — ВТК) України, КВК України визначає порядок і умови виконання всіх без виключення видів кримінальних покарань, закріплених у Кримінальному кодексі (далі — КК) України.
2. Уперше на законодавчому рівні (ст. 5 КВК) закріплена система принципів кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань.
3. Уперше на законодавчому рівні (ст. 6 КВК) закріплений зміст таких базових понять кримінально-виконавчого права, як «виправлення засудженого» та «ресоціалізація».
4. Уперше нарівні закону закріплені основні права та обов’язки засуджених (статті 8—10, 107 КВК).
5. У КВК України (ст. 11) передбачена принципово нова система установ виконання покарань. Із системи установ виконання покарань взагалі виключений такий вид установи, як тюрма.
6. Передбачивши створення у виправних і виховних колоніях ізольованих структурних дільниць, КВК України закріплює більш ефективний інститут зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі в межах однієї колонії (статті 94, 100—101), ніж той, що передбачався у ВТК України (лише можливість переведення засуджених на поліпшені умови тримання шляхом надання права на додаткове витрачання грошей для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби).
7. Гуманізована система дисциплінарних стягнень, котрі можуть бути застосовані щодо засуджених до позбавлення волі, які порушують режим відбування покарання. Зокрема, з переліку дисциплінарних стягнень виключено стягнення у виді позбавлення права на одержання чергової посилки або передачі і заборона на строк до одного місяця купувати продукти харчування, яке було передбачено у ст. 67 ВТК України. Крім цього, граничний строк застосування стягнення у виді переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, до приміщення камерного типу зменшений до трьох місяців проти шести, які передбачав ВТК України (ст. 67).
8. За статтею 119 КВК України для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю (40 год.), а засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю. За ВТК України (ст. 50) засуджені мали восьмигодинний робочий день з одним днем відпочинку щотижня (тривалість робочого часу на тиждень складала 48 год.), а від роботи звільнялися тільки у святкові дні.
9. Відповідно до ч. 3 ст. 122 КВК України, час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії після звільнення за умови сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законодавством. Значення цієї норми важко переоцінити, оскільки вона є гарантією пенсійного забезпечення для засуджених, які сумлінно працювали під час відбування покарання. За ВТК України (ст. 50) час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі до трудового стажу не зараховувався, крім випадків, спеціально передбачених у законі (час роботи засудженого при відбуванні покарання у колонії-поселенні міг бути включений до загального трудового стажу за рішенням суду).
10. Збільшено обсяг мінімальної жилої площі на одного засудженого, яка, відповідно до ст. 115 КВК України, не може бути меншою 3 кв. метрів у виправних колоніях, і не меншою 4 кв. метрів у виховних колоніях для жінок. (Стаття 74 ВТК України передбачала відповідно 2 та 2,5 кв. метра.)
Крім розглянутих основних новел КВК України містить також цілу низку інших, спрямованих на гуманізацію процесу відбування покарання засудженими. Прийняття КВК України свідчить про послідовне й цілеспрямоване виконання нашою державою своїх зобов’язань у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби з метою максимального наближення умов тримання засуджених до міжнародних стандартів і правил поводження із засудженими.
У написанні цього коментарю брали участь фахівці з кримінально-виконавчого права з різних наукових і навчальних закладів України, що дало можливість оптимально поєднати напрацювання різних наукових шкіл і думок. При коментуванні норм КВК України автори зверталися як до чинного законодавства, судової практики, так і до міжнародних норм і стандартів у галузі виконання кримінальних покарань. Сподіваємося, що пропонована читачеві праця сприятиме повнішому й об’єктивнішому висвітленню конкретних положень кримінально-виконавчого законодавства України, що створить підґрунтя для вдосконалення практики діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України.
Перелік умовних скорочень
ВЛК — Військово-лікарська комісія
ВР України — Верховна Рада України
ВТК — Виправно-трудовий кодекс України
ВЦ — Виправні центри
ГК — Господарський кодекс України
ДВС — Державна виконавча служба України
ДДУПВП — Державний департамент України з питань виконання покарань
ДІЗО — Дисциплінарний ізолятор
ДКВС України — Державна кримінально-виконавча служба України
ITT — Ізолятори тимчасового тримання
КВІ — Кримінально-виконавча інспекція
КВК — Кримінально-виконавчий кодекс України
КДіР — (Дільниця) карантину, діагностики і розподілу
КЗпПУ — Кодекс законів про працю України
КК — Кримінальний кодекс України
КМ України — Кабінет Міністрів України
КПК — Кримінально-процесуальний кодекс України
КПП — Контрольно-пропускний пункт
КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС України — Міністерство внутрішніх справ України
Мін’юст України — Міністерство юстиції України
МОЗ України — Міністерство охорони
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України», після закриття браузера.