Читати книгу - "Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник."

Залежно від видів одиничних злочинів, що складають множинність, та характер їх поєднання, чинне законодавство про кримінальну відповідальність розрізняє три види множинності:

а) повторність злочинів (ст. 32 КК України);

б) сукупність злочинів (ст. 33 КК України);

в) рецидив злочинів (ст. 34 КК України).

Оскільки розуміння повторності злочинів можливе на основі попереднього з’ясування поняття та властивостей сукупності злочинів, з останньої й розпочнемо характеристику множинності.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 КК України сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК України, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом. Це – легальне визначення поняття сукупності злочинів, з якого можна виокремити такі ознаки:

1) вчинення особою двох чи більше самостійних одиничних злочинів (прояв цієї ознаки для сукупності злочинів може полягати в різноманітному поєднанні злочинів: вони можуть бути простими чи ускладненими, умисними чи необережними, закінченими чи незакінченими, вчиненими особисто чи у співучасті);

2) за загальним правилом ці злочини передбачено різними статтями КК України. Як виняток сукупність можуть утворити злочини, передбачені різними частинами тієї самої статті Особливої частини КК України, за умови, що ці частини встановлюють відповідальність не за кваліфіковані види одного й того ж злочину (як це зазвичай є в чинному КК України), а за якісно різні діяння. Наприклад, сукупність злочинів має місце, коли суб’єкт спочатку підробив офіційний документ (ч. 1 ст. 358), а згодом – використав підробку (ч. 3 ст. 358);

3) усі злочини, що входять до сукупності, повинні бути вчинені до засудження особи за їх вчинення (це означає, що на час вчинення особою останнього зі злочинів, що входять до сукупності, стосовно неї ще не було постановлено обвинувального вироку за інші злочини, що входять до цієї ж сукупності);

4) зберігається можливість притягнення до кримінальної відповідальності за злочини, що утворюють сукупність (не можуть ураховуватися в сукупності ті злочини, за які особу вже було звільнено від кримінальної відповідальності з будь-яких передбачених законом підстав, наприклад, у зв’язку з дієвим каяттям, закінченням строків давності, амністією тощо (третя ознака множинності).

Залежно від того, одним чи кількома діяннями вчинено злочини, що становлять сукупність, остання поділяється на два види: ідеальна сукупність злочинів та реальна сукупність злочинів.

Ідеальною визнається така сукупність злочинів, за якої всі злочини, що її складають, вчиняються одним діянням. Фактично вчиняється одне діяння, а подумки (ідеально) його розчленовують на кілька складів злочинів. Наприклад, кидаючи вибухівку до приміщення, де перебувають люди, суб’єкт однією дією вчиняє два злочини: вбивство та пошкодження чи знищення чужого майна.

Реальною визнається така сукупність злочинів, за якої кожен злочин, що її утворює, вчиняється окремим самостійним діянням, її фактично (реально) утворюють кілька злочинних діянь.

Сукупність злочинів необхідно відмежовувати від споріднених явищ, зокрема від:

1) конкуренції статей КК України. Під конкуренцією статей КК України розуміють наявність двох чи більше статей Особливої частини КК України, які з різним ступенем деталізації описують одне й те саме злочинне діяння і встановлюють за нього різну за ступенем суворості кримінальну відповідальність. Наприклад, якщо член виборчої комісії підробляє виборчий документ, то таке його діяння підпадає і під ознаки злочину, передбаченого у ч. 1 ст. 366 КК України (службове підроблення), і під ознаки злочину, описаного в ч. 2 ст. 158 КК України (підроблення виборчого документа, вчинене членом виборчої комісії). На перший погляд, має місце ідеальна сукупність двох названих злочинів. Проте це не так, оскільки в даному разі ознаки складу злочину, описаного в одній із названих статей (ч. 1 ст. 366 КК України), повністю повторюються в іншому складі злочину (ч. 2 ст. 158 КК України) і доповнюються в ньому іншими ознаками, які більш точно характеризують вчинене особою діяння. Інакше кажучи, конкуренція статей КК України має місце там, де конкурують між собою загальна та спеціальна кримінально-правові норми. Як відомо, за такої конкуренції має застосовуватися спеціальна норма, яка найбільшою мірою передбачає специфічні, відмінні ознаки певного злочину. Загальна і спеціальна норми не можуть утворювати сукупності злочинів. Тому в наведеному прикладі вчинене кваліфікується лише за ч. 2 ст. 158 КК України без сукупності з ч. 1 ст. 366 КК України.

Отже, конкуренція статей КК України відрізняється від ідеальної сукупності злочинів тим, що при ідеальній сукупності вчиняються два чи більше злочинів, передбачених двома чи більше статтями КК України, а у випадках конкуренції особа вчиняє один злочин, який підпадає під ознаки загальної і спеціальної статей закону. При ідеальній сукупності застосовують дві чи більше статей КК України, а при конкуренції – одну, спеціальну;

2) складного (складеного) злочину. Складний злочин – це такий одиничний злочин, що складається із двох чи більше злочинних діянь, кожне з яких, якщо розглядати їх ізольовано, є самостійним одиничним злочином, але вони об’єднані законодавцем в окремий одиничний злочин, передбачений однією статтею (частиною статті) Особливої частини КК України.

У разі вчинення особою складного злочину її діяння кваліфікується лише за тією статтею (частиною статті) Особливої частини КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за такий злочин. Не допускається кваліфікація вчиненого ще й за сукупністю зі злочинами, які хоч і входять до складного, але передбачені як самостійні одиничні злочини. Наприклад, якщо особа вчиняє грабіж, поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчинене кваліфікується лише за ч. 2 ст. 186 КК України і не потребує додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров’я або незначної втрати працездатності).

Отже, складний злочин – це врахована законодавцем реальна чи ідеальна сукупність і кваліфікується за однією статтею (частиною статті) КК України, тоді як сукупність злочинів – за різними статтями.

Наступним видом множинності