Читати книгу - "Гармонія (2), Анна Стоун"

Але, незважаючи на гарний настрій, все ж таки були моменти, коли його псували. Одним із них був лист від сім'ї Ампелайо, де говорилося, що вони не зможуть прийняти «Гармонію» у себе.

Незважаючи на відмову, вони мали ще кілька будинків, де на них чекали. Але це було неприємне нагадування, що їхнє становище дуже хиткі. Рада та Альбрехт знали, чиїх це рук справа. Виявляється, що маркіз Адейр не жартував.

Якби вони сказали Мерліну, все було б набагато простіше, але тоді розгорівся великий скандал.

Потім прийшов ще один лист. Його вручили особисто Раді. Дівчина разом з усіма вечеряла у їдальні. Переглянувшись, Рада з Альбрехтом вибачились і встали з-за столу.

- Тепер він сам тобі пише? – насупився Альбрехт, побачивши на сургучі печатку маркіза Адейр.

Вони відійшли до вікна і відчинили конверт. Рада стала поряд з другом, щоб він теж зміг прочитати.

Ну, привіт, Рада-«Гармонія». Чи не забула ще мене?

Ти ще, мабуть, не зрозуміла, з ким зв'язалася? Я ніколи нікому не віддаю свого! А ти взагалі ніхто, яке пробилося в люди. Якби ти погодилася тоді… Для тебе це було найкращим рішенням. Я ж обіцяв, що вас знищу. Ви зможете співати лише на вулиці для різного зброду.

Але, я милосердний! Даю тобі другий шанс! Якщо ти до першого червня не приїдеш до мене і не приймеш мої умови, я тебе знищу. У мене таких, як ти, було десятки. І ті, хто мені відмовляв, найчастіше залишалися ні з чим.

Тож подумай гарненько! І не смій нічого розповідати Великому герцогу. Інакше я використовую всі свої зв'язки і захищатиме герцогство вже не буде кому.

Альбрехт мовчки прочитав листа, лише наприкінці глянувши у вічі подрузі.

- Що будемо робити? - запитала вона.

- Ти нікуди не поїдеш! Цей Віктор нахабна, та егоїстична сволоч! Шкода об нього руки бруднити! Сидить собі у своєму особняку, коли інші борються на війні! Ми маємо щось придумати.

Рада задумалася, кинувши погляд на Мерліна і Катану, що сиділи за столом. Їм вже стало цікаво: про що це шепочуться брат і дочка?

- Я не знаю! До першого числа залишилося небагато часу! Але ставати його коханкою я не збираюся! Було б простіше його позбутися!

- Тоді тебе точно стратять! Тим більше, вбивство не варіант! Що він там, казав: "Не смій нічого розповідати Великому герцогу"?! Дай мені його сюди! - Альбрехт вихопив листа з рук дівчини, і поки вона не встигла його зупинити, попрямував до столу. – Мерлін! Прошу почитай!

- Альбрехт! – у розпачі крикнула Рада і осіла на стілець під гнівним поглядом Великого герцога, і матері, що підійшла до нього.

– Це серйозна загроза! Що робити? - запитав Альбрехт у брата.

- Дай мені подумати! Минуло майже два тижні, чому ви мені нічого не розповіли раніше?

– Ми хотіли вирішити все самі! – від його погляду їй захотілося провалитись крізь землю.

- Ви, що не бачите, що хлопець трохи неадекватний?! Потрібно було негайно говорити Мерліну! Чому я дізнаюся останньою, що хтось погрожує моїй дочці?! – обурилася Катана.

- Вибач, мам! Ми не хотіли турбувати вас перед весіллям! Тим більше, пропозиція руки і серця останнім часом була для нас не рідкістю. Але завжди вдавалося це спокійно залагодити!

  - Але не цього разу! Куди ти дивився, Альбрехте? – суворо зиркнув на нього Мерлін.

- Я тоді був зайнятий! І просто не помітив, що Віктор став загравати із Радою! Це відбувалося тоді, коли мене поряд не було!

- Якщо ви вже зголосилися бути Гармонією, то всюди ходите разом! Я дав вам таке право! Але не спати в одній кімнаті. Інакше обручу вас і кінець!

- Мерлін, прошу, не треба! Ми ж як брат і сестра! – з досадою глянув на нього Альбрехт.

- Ось і добре! Немає кохання, немає і прокляття!

- Мерлін правий! – вступила Катана. - Якби ви одружилися, вас уже ніхто не посмів би чіпати!

- Я пам'ятаю! Лише Мерлін одне не домовляє! Якщо ми одружимося, жодної «Гармонії» більше не існуватиме! – зауважив Альбрехт. - Чи не ви так казали?

Рада з нерозумінням подивилася спочатку на одного брата, потім іншого.

- Досить! Я вам не річ! Все, що могли, ми зробили! Але в цьому нам потрібна допомога! – очі дівчини спалахнули. – Тільки ви можете щось зробити!

- Не хвилюйся, зробимо! Я ж таки Великий герцог! – насупив брови Мерлін.

* * *

Тепер вони були особливо обережні, виставивши свої умови: вони виконують пісні і не більше. Усі гроші та подарунки йдуть у скарбницю. І змінилися пісні, що вони виконували. Їм таки вдалося підібрати музику до віршів, які подарували сестри маркізи Пансі та Вероніка. Пісня отримала назву "Дощ". В ній не було нічого веселого, як у інших піснях Гармонії. У музиці лунали нотки відчаю.

   А ось друга пісня «Обережно» була жвавішою. Але все одно вона була, як знак протесту. Гармонія відкрито сказала світові, що належать один одному, і для когось третього місця немає.

Поповзли навіть чутки, що скоро буде весілля. Але Рада та Альбрехт одразу ж розвіяла їх.