Читати книгу - "Гармонія (2), Анна Стоун"

Рада була дуже щаслива, коли опинилася знову в зарганському замку. Кочове життя її трохи втомило, і начхати, що вони більше не ночували просто неба, а були в дорогих готелях.

Дівчина зняла шпильку, поправивши рукою волосся. Це була перша вечеря за місяць, що вони проведуть разом із Мерліном та Катаною. Приготування до весілля йшло повним ходом. Залишилось якісь півтора місяці. Незрозуміло було взагалі, чому вони так зволікали із призначенням дати весілля.

Потягнувшись, дівчина одягла щасливу спідницю, що лежала на ліжку. У ній вона була в день, коли дізналася, що вони їдуть на гастролі. Білу накрохмалену блузку дівчина трохи спустила, щоб були відкриті плечі. Раніше вона легко носила відверті вбрання, але потрапивши в цей час їй довелося забути про подібне.

Рівно о шостій дівчина пішла в їдальню, знаючи, що по дорозі зустріне Альбрехта. Перед цим вони домовилися нічого не розповідати про те, що сталося у будинку Адейра ні Мерліну, ні Катані.

Хлопець чекав її у коридорі, що вів до їдальні.

- Привіт! - махнула йому рукою Рада, хоч вони бачилися вдень. – Бачив Мерліна та маму?

– Вони вже всередині! – усміхнувся хлопець. - Я ще ніколи не бачив свого брата таким щасливим!

Рада відповіла йому усмішкою, взявши за руку. Як і казав Альбрехт, Мерлін і Катана сиділи в їдальні та мило розмовляли.

   - Добрий вечір! – Рада підбігла до матері та обійняла її. - Я так скучила за вами!

– Ви писали, що вам подобається виступати! – хмикнув Мерлін.

- Так. Дуже. Відпочинемо та поїдемо далі! – відповів Альбрехт. - Але все одно, вдома краще!

– До речі, ми вирішили не лише гроші за концерти, а й наші подарунки віддати до скарбниці. У нас просто зібралося їх так багато, що доведеться виділяти цілу кімнату, щоб розмістити їх. - сказала Рада, сівши на стілець, який для неї відсунув Альбрехт.

- Ми бачили! Боюся, кімнати буде замало! - усміхнулася Катана. - Добре! Країні зараз гроші потрібні! Хоча військові дії поки що не ведуться, війна ще не закінчилася.

- До речі, забули сказати! Абігаель виходить заміж за графа Ульріха Орвіла. Вона зараз знаходиться у його особняку! Скоро має приїхати! - перш ніж почати їсти, згадала дівчина.

- Це чудово! – сплеснула руками Катана. - Коли весілля?

- Скоро! Ми ще не знаємо! – відповів Альбрехт. – Але нас усіх запрошували!

- На скільки ви потім  поїдете? – поцікавився Мерлін.

– У нас все розписано до середини червня! Але за цей час ми не раз приїжджатимемо в Зарганс.

- Так! Тим більше, у нас були деякі ідеї! Ми хочемо написати нову пісню, а одну покласти на музику! - додала дівчина.

* * *

Рада та Альбрехт спали під березою, біля річки. Листки із записами були розкидані поруч, завбачливо притиснуті камінчиками.

День видався сонячним. Не те, що минулого тижня, коли майже щодня йшли дощі.

Поблизу води було прохолодніше, ніж у замку, тому дівчина з хлопцем дуже швидко задрімали. Рада уві сні кілька разів прицмокнувши, краще влаштувалася на грудях Альбрехта.

До цього вони зробили деякі напрацювання для нової пісні. Вона називалася "Обережно".

Рада та Альбрехт хотіли сказати всім, ким вони належать один до одному, і що третій завжди буде зайвим. Може трохи і перебільшували, але від щирого серця.

Проспали вони до того, як сонце почало хилитися до заходу. Розліпивши очі, Альбрехт побачив сплячу Раду. Хлопець усміхнувся, доторкнувшись пальцями до її волосся.

- Моя Гармонія, прокидайся! Нам уже час повертатися!

Рада розплющила одне око, подивившись на нього знизу-вгору.

- Я що задрімала? - дівчина сіла, поправляючи скуйовджене волосся.

- Ми проспали кілька годин! Мерлін уже, мабуть, хвилюється! Адже не казали, що так довго не будемо!

– Ми вже не маленькі! – зав'язала волосся у хвіст Рада. – Тим більше до сутінок встигнемо.

Альбрехт кивнув, ставши збирати розкидані листки із записами. Потім вони все склали в сідельну сумку і поїхали назад у замок.

Але коли вони до нього під'їхали, то зрозуміли, що їх уже давно шукають. Швидко віддавши коней конюхам, Гармонія тихо прослизнула до замкового саду. Головне, для них було не зіткнутися випадково з Мерліном по дорозі.

Але все обійшлося без проблем, тож вони дочекалися того моменту, як їх там помітять, а потім довго пояснювали, що вже годину гуляють у саду і не чули.

* * *

У Заргансі Гармонія те й робила, що відпочивала. За не підібрану до пісні музику вони зовсім забули. Та й музиканти були зайняті, що не нагадали. А справа була в тому, що до замку приїхала Абігаель із графом Ульріхом. У цьому часі все ще потрібно було просити дозвіл на шлюб у глави держави.

Але загалом із цим у них відпочатку проблем не було. Дата весілля вже була призначена – 12 липня. До цього моменту гастролі у Гармонії мають закінчитися, і вони пообіцяли, обов'язково написати, щось спеціально для них.